Формат
Від моменту, коли ми здійснили першу експедицію, пройшло більше двох років. Тепер у нас залишилася остання експедиція - Галичина, історичний регіон.
Ми в Ukraїner намагаємося відійти від радянського адміністративного поділу і трішки повернутись до історичного.
Наступного року експедиція почнеться спочатку. Це буде друге коло, вже з іншою командою. Трохи зміниться формат, але фактично це буде той самий Ukraїner. В кожній експедиції, в кожному регіоні є значно більше історій, ніж ми можемо зняти. Тому друге коло дасть можливість дофільмувати. Це може бути і продовження тих історій, які вже були.
Богдан Логвиненко. Фото: Анастасія Мигидюк / iPress.ua
Герої
Матеріалу багато, але ми його знімаємо його саме для конкретного формату.
У нас є повнометражний фільм і він про Валерія з села на Полтавщині. Він про скульптора, нова історія якого почалася з нашого до нього приїзду і продовжилася біометричним паспортом і подорожжю закордон. Це, імовірно, відкрило для нього нові горизонти творчості. До приїзду нашої команди він багато уваги приділяв побуту. Тепер - значно більше займається творчістю. Нас це страшенно надихає, бо ми розуміємо, що ця подорож, яка з ним сталася і всі люди, яких він зустрів - мотивували його працювати більше і швидше. Після подорожі він сказав: "Тепер я маю довести, що я був цього вартий". Наша команда зовсім не очікувала такої реакції і післямови.
Фото: Катя Бадан / Ukrainer.net
З деякими героями ми, звичайно, підтримуємо зв'язок. Не з усіма, оскільки в декількох з них навіть немає телефону, але з більшістю - намагаємось. Шукати героїв нам допомагають багато людей, зазвичай фанати свого регіону. А також деякі інституції, державні чи недержавні. Перед кожною експедицією складаємо приблизний план і люди досить часто долучаються і радять те, що на їхню думку має увійти в нашу серію історій регіону.
Інші
Історій дуже багато, але постійно збільшується кількість людей, які залучені до проекту. Я навіть досі не можу назвати це роботою, тому це для мене не рутина. В кожному регіоні є історії, які більше або менше дивують та надихають. Буває таке, що ми тиждень їздимо і нас нічого не надихає. А іноді знімаємо по дві неймовірні історії в день. Це часто залежить від багатьох факторів: наскільки віддалений регіон, яка там густота населення. Бо є регіони де природно менше історій через кількість мешканців. Також наскільки довго регіон був частиною Російської імперії, СССР. Це все в тотальній неволі і воно впливає на якість історій. А ще від того, наскільки люди готові чи не готові чимось ризикувати.
Фото: Катя Бадан / Ukrainer.net
Бо в нас здебільшого історії про людей, які вміють ризикувати. Вони йдуть на ризик створювати щось нове або ж зберігати щось старе. Ці люди відмовляються від того життя, яке є у більшості. Від буденності скажімо. Це також бути ризик іншими. Чим ближче до російського кордону, тим цей ризик складніший, бо є безліч інших ризиків, які ускладнюють.
Крим
Ми плануємо поїхати в Крим одразу після деокупації. Як тільки станеться повернення Криму до України, це буде наша перша експедиція.
Поки ми знімаємо кримські історії за межами Криму - про людей, які виїхали. На це є декілька причин: ми не можемо знімати історії у форматі Ukraїner в Криму, бо це небезпечно для людей, яких будемо фільмувати. Ситуація з безпекою там дуже складна. Частина нашої команди або не має права в’їзду, або має велику небезпеку, оскільки брали участь у волонтерських рухах, в тому числі допомозі українській армії. Ну і це просто безглуздо промувати зараз поїздки до Криму, оскільки він тимчасовою є просто військовою базою, де, на жаль, залишилися жити люди у загрозі.
Фото: Анастасія Мигидюк / iPress.ua
Багатогранність
Ми не досліджуємо ментальність і висновки про неї в нас досить поверхові. Ukraїner подорожує серед людей, які дуже радо нас приймають та чекають. Це погана вибірка для того, аби зрозуміти краще ментальність, тим більше в масштабах країни. Але, звичайно, в нас є спостереження, хоч ми і не робимо глобальні висновки про ментальність, швидше про культурні особливості кожного регіону.
Буває так, що два сусідні села на Закарпатті живуть за різним часом і говорять різними говірками. І це різниця в межах одного історичного регіону, тому Україна багатогранніша, ніж ми думаємо і уявляємо. Це ми також хочемо показати через історії Ukraїner.
Промоція
Кожна країна витрачає на промоцію себе закордоном величезні кошти. Наш проект має вплив на світовому ринку, але я не можу сказати, що це глобальне явище, адже все робиться силами волонтерів. У нас є невелика підтримка від Google. Ми рекламуємо Україну через наші матеріали на досить значну (але в масштабах країни абсолютно незначну) суму кожного місяця. На цьому майже закінчується наш контакт з іноземною аудиторією. В нас ще є посольство України, яке зараз почало активно працювати і використовувати наші матеріали. Більшість посольств розуміє, що альтернатив немає або вони не тої якості, якою хотілося б показувати Україну закордоном. Ми працюємо з посольством України у Відні, Празі, але це поки це більш точковий вплив.
В нас є декілька форматів, в яких ми плануємо співпрацювати з державою, але поки все ще не отримали нічого від неї.
В "Інтерсіті" була компанія, яка не хотіла, аби будь-що українське було в поїздах. От і все. Там досить довгий час був канал "Інтер" і це політика. Сьогодні там наші ролики. А тепер починаємо співпрацю з аеропортами. Крім цього, відео дуже часто використовуються на різних міжнародних форумах, виставках. Ролики будуть на Expo в Китаї. Також їх показують на прийняттях послів в різних країнах, часто європейських. А декілька останніх тижнів були Південна Корея, Тайланд.
Однак "Інтерсіті" - теж важливо. Це можливість для нас показати українцям і іноземцям, що Україна - не тільки міста, куди курсує "Інтерсіті". Це власне і можливість поза цим потягом подорожувати Україною і докладатися до туристичної децентралізації.
Комерція
В нас є продакшн, який ми хочемо зробити соціальним бізнесом. Поки в нього немає навіть сторінки у соціальних мережах.
Ми зняли всього декілька роликів, але хочемо зробити соціальним бізнесом і віддавати весь прибуток на медіа. Це теж можливість робити більше і в Ukraїner, і водночас робити напівкомерційний проект.
Ці відео не виходитимуть на Ukraїner, бо в нас, як і раніше, не продаються матеріали, але ми маємо можливість тієї якості робити матеріали на замовлення. Команда активно співпрацює з комерційними компаніями, які хочуть долучитися до проекту, бо бачать його важливість. Це не означає, що проект стане в майбутньому комерційним, бо ми бачимо перспективу у волонтерстві в третьому секторі.
Відповідальність
Нам, звичайно, хотілося б швидше опубліковувати історії. Для цього нам страшенно бракує ресурсу - монтажерів і редакторів. Це ж не так захопливо сидіти і монтувати, ніж подорожувати і фотографувати.
Розуміємо це, але все ж таки створювати круті відео не менш важливо. Бракує людей в команді, які готові брати більшу відповідальність. Це річ, яку ми розуміли і на початку проекту, і досі в нас є така проблема, але вона потрохи вирішується. Ми виховуємо людей, які хочуть долучитися. Довгий процес, який також надихає робити більше. Водночас ми розуміємо, що завжди будемо обмежені кількістю ресурсів.
Богдан ділиться, що в команди Ukraїner з'явилася амбіція створити власний хакатон, де вони будуть збирати монтажерів і вчити їх робити якісні відео. Він додає, що з часом це могло б перерости у їхню власну школу.
У всіх охочих задати своє запитання Богдану буде така можливість у Львові на 25 Book Forum 2018 20 вересня о 15:00 на вул. Мулярській 2а.
