Під час розмови олімпійський чемпіон виявився скромним і небагатослівним. В Олексія нема й натяку на зіркову хворобу чи зарозумілість. Двадцятишестирічний важкоатлет мешкає у Харкові. Олексій пишається тим, що він харків'янин, вболіває за місцеву футбольну команду "Металіст", намагається популяризувати важку атлетику у Харкові і за його межами.
Спортсмен родом із Донеччини. Олексій Торохтій пишається своїм українським громадянством. Стверджує, що саме завдяки Україні став таким, як є. Важкоатлет вважає себе аполітичною людиною. Не вдається до критики сучасних порядків, оскільки, за його словами, не може пропагувати щось, володіючи інформацією лише з телевізора.
Олексій неодружений, однак мріє створити сім'ю. Він вважає, що міцна родина - основа всього. Після Олімпіади спортсмен вирішив взяти невелику перерву для відпочинку і залагодження особистих справ.
Про життя після Олімпійських ігор
- Олексію, як змінилося ваше життя після Олімпіади?
- У принципі, продовжую жити тим самим життям, як і раніше. Після Ігор у Лондоні довелося взяти невелику перерву, аби вирішити певні особисті питання, які не вдавалося залагодити за цей період часу. Однак після перемоги на Олімпіаді я став більше вірити у свої сили, почав більше прислухатися до власного внутрішнього голосу. А щодо життя…звичайно, дещо змінилося. Став більш вільно відчувати себе у спорті. Якщо раніше головною з моїх цілей була медаль, нагорода, то тепер хочу у більш спокійному темпі досягнути нових висот.
Що стосується особистого життя – дозволив собі трохи відпочити від спорту і приділити увагу тому життю, якого не бачив уже протягом тривалого часу. Тому з’явилися нові емоції, нові враження, нові знайомства, нові ідеї, тобто маса всього, що ще потребує переосмислення.
- Напередодні Олімпіади уряд обіцяв виплатити за золоту медаль $125 тис. Чи отримали ви обіцяне?
- Що стосується тих винагород, які нам обіцяли, то виплатили у повному обсязі і вчасно. Принаймні, можу говорити за себе – отримав все, що мені обіцяли.
Олексій Торохтій здобуває золото на Іграх-2012. Фото: noc-ukr.org.
- Що отримали конкретно?
- Ну, для чого це? Усе, що мені обіцяла держава, я отримав.
- Це гроші?
- Так.
- Іншим олімпійцям, наприклад, вручили квартиру…
- Я вже отримав квартиру за перемогу на Чемпіонаті світу, тому ще раз мені її не могли дати.
- Чи змінилося щось в особистому житті?
- Як я вже казав, з'явилося більше часу для себе.
- У вас ще не має власної сім'ї?
- Ні, я наразі в пошуках. Взагалі-то, я людина дуже сімейна. Вважаю, що міцна родина - це той фундамент, на якому все решта добудується.
"Важка атлетика - тут кожен сам за себе"
- Наскільки нам відомо, наразі ви займаєтеся популяризацією важкої атлетики, зокрема, у Харкові. Яким чином?
- Після Олімпіади до мене почали прислуховуватися не лише в організаціях важкої атлетики, а й у спортивних організаціях взагалі. Тепер мені легше донести до інших свою думку, або ж пропозицію. Я намагаюся брати участь у всіх заходах, які організовує Національний олімпійський комітетів, Федерація важкої атлетики чи, зокрема, місто Харків, на яких ми популяризуємо цей спорт, намагаємося приєднати до цього спорту молодь.
На тренуванні. Фото з архіву Олексія Торохтія.
- Чи користується цей спорт популярністю у Харкові?
- Ну як вам сказати... У принципі, все так само, як і по всій Україні. Важка атлетика дещо ослабила свої позиції з часів багаторазового чемпіона Юрія Власова, який виступав під прапорами СРСР. Тоді важкоатлети могли збирати стадіони, а сам спорт користувався неабиякою популярністю. Зараз такого немає. Увага більшості перемкнулася на ігрові види спорту. Тому наша мета – відновити популярність спорту, не лише важку атлетику, а й взагалі. Тому ми багато їздимо у школи, зустрічаємося з дітьми.
- От ви говорите про популяризацію, а чи є можливості для цього? Чи є, зокрема, у вашому рідному Харкові потрібні для занять приміщення?
- Зі залами і з їх орендою проблеми, звісно, ж існують. Однак це не єдина проблема. Про важку атлетику знають мало, і діти рідко обирають цей спорт – оце найбільша проблема. Важка атлетика – мало відомий і мало розкручений спорт. Тому для нас важливо залучити більше дітей, а вже потім розбиратися, кого й куди спрямовувати.
Олексій Торохтій на лінійці 1 вересня в одній із шкіл Харкова. Фото з архіву Олексія Торохтія.
- Чому цей спорт повинен сподобатися дітям, коли до прикладу є футбол або бокс? Чому, на вашу думку, дитина повинна обрати важку атлетику?
- Тому що на відміну від футболу чи боксу, або й інших ігрових видів спорту, тут ти сам за себе. У футболі ти є частиною команди, у важкій атлетиці – ти сам за себе. Цей спорт вимагає неабиякої витримки, сили волі, а також розвитку фізичної сили.
Як відомо, слов’яни завжди були дуже міцними і фізично розвиненими. Коли ти досягаєш нового результату, піднімаєш новий кілограм – стаєш сильнішим. А це не може не стимулювати. Я завжди запрошую дітей на тренування – після кількох занять стає зрозуміло, чи це підходить дитині, чи ні.
- Чи існує граничний вік для виступів важкоатлетів?
- У нашому спорті все обмежується не віком, а підходом до занять. Від 20 до 32 років – це найкращий період для занять важкою атлетикою, хоча я знаю, що спортсмени могли підіймати і в 38, і в 40 років. У кожного є свій індивідуальний граничний вік.
- Тобто у вас є всі шанси взяти участь в наступній Олімпіаді?
- Я думаю, що так. Мені було б приємно взяти участь у ще одній Олімпіаді. Це вже буде третя за рахунком для мене.
- А що найбільше запам'яталося з останньої Олімпіади?
- Найбільше - сам Лондон, архітектура, люди…Сформулювати важко, але враження дуже яскраві і приємні. Також дуже запам’ятався виступ нашого гурту "Океан Ельзи" на підтримку Олімпіади-2014 у Сочі. Серед негативних моментів – важко щось пригадати, може щось на рівні побуту, але ці речі не варті якоїсь уваги.
Зі Святославом Вакарчуком у Лондоні під час концерту на підтримку Олімпіади-2014 у Сочі. Фото з архіву Олексія Торохтія.
Про політичну агітацію та рекламу
- Після Олімпіади вас почали впізнавати на вулицях?
- Кілька разів було, але сильного ажіотажу я не спостерігав.
- Чи надходили вам пропозиції знятися в рекламі, або ж у передвиборчому ролику? Адже Олімпіада якраз завершилася, коли стартувала передвиборча кампанія.
- Були такі пропозиції, однак мені довелося їх відхилити. По-перше, я представляю спортивний клуб "Епіцентр", і тому не хотів, аби виникали якісь незрозумілі паралелі між цими двома світами. По-друге, що стосується реклами, зніматися де-небудь теж не хотілося. Якби мені запропонували щось конкретне і варте уваги, я б розглянув цю пропозицію.
- А ви політично активна людина, чи навпаки – зараховуєте себе до аполітичних осіб?
- Швидше за все – аполітичний. Адже володіючи тією інформацією, якою володію я, краще мовчати. Тому що я володію вже вторинною інформацією, розжованою для глядача ЗМІ.
"Вболіваю за "Металіст", бо вболіваю за Харків"
- Відомо, що ви вболіваєте за харківський "Металіст". Також відомо, що стали прихильником цього клубу зовсім недавно. Як ви приєдналися до армії шанувальників команди?
- Конкретного прив’язання до цього клубу не маю. Приєднатися до армії фанів "Металіста" швидше за все надихнув Харків, оскільки це харківська команда, а я вважаю себе харків’янином. Це мій обов’язок – підтримувати рідну команду, незалежно від того, як вона зіграла і на якому рівні. Тому завжди підтримую "Металіст" психологічно, наскільки це можливо, оскільки цей клуб захищає честь мого міста.
Я не дуже люблю ігрові види спорту, утому числі й футбол, однак сама подія, коли увесь стадіон збирається вболівати за улюблену команду, – це мені подобається. Мене не можна записати до палких прихильників футболу, однак, коли є час і хороша компанія – з радістю йду на футбол, щоб підтримати свою команду.
Футбольний клуб "Металіст" вручає Олексію іменну футболку. Фото: 057.ua.
- Підтримували збірну під час Євро-2012? Відвідували матчі, фан-зону?
- На жаль, під час Євро-2012 перебував в іншому місті, готувався до Олімпіади, тому на жоден матч не потрапив, у фан-зоні не був. Однак друзі розповідали, що футбольне свято таки вдалося.
"Не хочу змінювати громадянство"
- Ви неодноразово представляли Україну на міжнародному рівні. Чи ніколи не відчували певного сорому за свою країну, адже ви бачили країни, які живуть набагато краще?
- Під час міжнародних змагань мені неодноразово доводилося спілкуватися з вихідцями з країн колишнього СРСР. Ми говорили про те, як в якій країні держава стимулює спортсменів, які існують премії, гранти, стипендії. Я би не сказав, що в Україні спостерігається найгірша ситуація. Дійсно, варто прагнути кращого, але ж всюди по-різному розвивають спорт.
- Ви народилися в Донецькій області, але позиціонуєте себе як харків’янин.
- У Харкові я вперше отримав квартиру, у Харкові вперше відчув себе як вдома. Насправді наявність власного житла вирішує багато, особливо, коли відчуваєш, що це твоє. Я мешкаю у Харкові протягом 15 років, тому вже сміливо називаю себе харків’янином. Що стосується Донбасу – це моя маленька батьківщина, від якої я ніколи не відхрещувався. Але життя рухається далі, все змінюється.
На трибунах футбольного стадіону у Харкові. Фото: 057.ua.
- Ви багато подорожуєте?
- Зазвичай, ні. Раніше не дозволяв режим тренувань. Зараз можу собі це дозволити, оскільки з’явилося більше вільного часу. А так, усі виїзди за кордон – загалом на збори з командою, або на змагання.
- Якби у вас випала нагода стати громадянином іншої держави, до прикладу, Європейського Союзу...
(Олексій, не дослуховуючи питання, одразу відповідає)
- Я б відмовився.
- Чому?
- Тому що я відбувся саме у цій країні. Саме ця країна зробила мене таким, яким я є зараз, і впливає на мій подальший розвиток. Тому шукати чогось кращого… Треба спершу шукати щось краще у собі, а потім вимагати цього у держави.
Олексій Торохтій несе прапор України під час закриття ХХХ Олімпійських ігор у Лондоні. Фото: dynamo.ua.
- Ви вважаєте себе патріотом?
- Ще зовсім недавно я б завагався із відповіддю. Але відбулися певні події, що відкрили в мені це почуття. До цього я, як багато інших наших співвітчизників, не те, щоб відхрещувався від цього, але й особливого патріотизму не відчував. А зараз я можу на повен голос сказати, що я патріот, і мені є чим пишатися у своїй країні.
- Чи цьому посприяла здобута медаль на Олімпіаді?
- І медаль в тому числі. Хоча багато подій, які розвинули в мені патріотизм, відбулися до Олімпіади в Лондоні, і продовжують відбуватися й зараз.
