Ось так я розумію патентні війни, які тривають стосовно розвитку технологій, що використовують смартфони і планшети.
Як людина я не особливо переймаюся недавньою перемогою Apple в її американській версії патентної війни проти Samsung, якій забороняється копіювати функції і форми, використані в iPhone і IPad. Тепер Apple вимагає, аби Samsung зняв із торгових прилавків вісім своїх продуктів.
Мій єдиний особистий інтерес є такий: чи стане заборонена продукція Samsung предметом майбутнього колекціонування. Чи захочу я в один прекрасний день показати моєму онукові телефон, який насмілився імітувати iPhone?
Незважаючи на деталі цього судового розгляду, а також його вплив на ціни на акції, і навіть вибір споживачів, тим не менше, є щось моторошне у справі, виграній Apple. Мене не турбує, що Apple - найбільша компанія в світі - перетворилася у монстра конкуренції. Мене турбує територія, на якій Apple веде свою боротьбу. Здається, що інноваційні війни вже більше не стосуються тої чи іншої технології, вони стосуються нас, людей.
Одна річ коли Apple захищає зовнішній вигляд свого телефону - такі речі, як маленька кнопка внизу, які здаються очевидними, але насправді є результатом тривалого і копіткого процесу проектування. Компанія, можливо, заслуговує декількох років ексклюзивного права на подібні речі.
Але коли справа доходить до жестів, таких як зараз повсюдна технологія "pinch and zoom", завдяки якій користувачі розтягують або стискають зображення і тексти - це більше не видається тим самим. (Apple звичайно стверджував у своєму зверненні до суду, що це те ж саме: компанія витратила час і гроші на обидва види вдосконалень і не вважає, що її результатами можуть користуватися інші).
Планшети від Samsung. Фото: 24gadget.ru
Ці жести, можливо, мали свій початок у пристроях, але тепер вони стали внутрішніми людськими рухами. Коли моїй дочці було 3 роки, я дивувався, як вона пробувала відтворити рухи і дії, зображувані на екрані телевізора – це явище настільки поширене зараз, що багато продавців телевізорів тепер тримають пляшку мийного засобу під рукою, щоб постійно очищати свої гігантські плоскі екрани від відбитків дитячих пальців.
Це все відбувається тому, що ці жести - не просто технологічні інновації, а сучасна мова, через яку ми, люди, намагаємося прокласти свій шлях через нові цифрові краєвиди. Ми використовуємо жести і рухи, які виростають з тих, які ми використовуємо тут, в реальному світі. Щоб належно перекласти їх у цифрову якість потрібні навички, але жести самі по собі не є типовими територіями - як суша – за яку корпорацій традиційно боролися. Вони всередині нас.
Як правило, досягнення такого роду розробляються в рамках консорціуму компаній. Стандарти HTML, через які надається інтернет, виявляється не належать жодній компанії, їх розробляли спільно і вони використовуються усіма. Уявіть собі, що одна музична компанія володіє патентом на клавіатуру фортепіано, а інша на налаштування скрипки. Або, наприклад, якщо б кожній друкарській компанії довелося розробляти свою власну схему розташування літер? Що робити, якщо право подути ніс у власну м'яку паперову салфетку буде належати Kleenex?
Хоча Apple заслуговує на похвалу за свої інновації, повинна існувати межа того, наскільки наші правила щоденної поведінки будуть вважатися невід’ємними, захищеними від конкурентів, правами компаній. Наш перехід до цифрового функціонування суспільства є не менш важливим, ніж перехід від белькотіння до красномовства, або від красномовців до читачів і письменників. Цей перехід потребуватиме духовної співпраці від людей і компаній, які ведуть нас у цьому напрямку.
Оригінал: CNN
Переклад: iPress.ua
