Чи слід європейським лідерам відвідувати футбольні матчі в Україні в рамках Євро-2012, чемпіонату, який стартує наступного тижня? Чи вони мають бойкотувати їх на знак протесту проти політичного ув'язнення лідера опозиції Юлії Тимошенко, мафіозної корупції, що отруює цю країну, і расизму з проявами насильства серед футбольних фанатів? Чи вони все таки мають відвідати їх, але наполягти на зустрічі з Тимошенко або зробити якийсь інший жест на знак протесту?
Все виглядало цілком інакше п'ять років тому, коли право провести чемпіонат спільно отримали Польща та Україна. Україну тоді досі ототожнювали з "помаранчевою революцією". Була надія, що Євро-2012 заохочуватиме її піти успішним польським шляхом "повернення до Європи". Натомість, Україна весь рухалася у неправильному напрямку.
Тимошенко не янгол, але показовий процес над нею та її ув'язнення у Харкові, одному з міст-господарів Євро-2012, є прикладом чистого політичного бандитизму. Український політолог Микола Рябчук каже, що президент Віктор Янукович реалізує "помсту у мафіозному стилі". Можна також сказати, що це "помста по-донбаськи", яка відповідаю стилю політики, до якого він звик у цьому суворому промисловому регіоні на сході Україні. Слухати, як Янукович виправдовує ув'язнення Тимошенко наявністю незалежного правосуддя та верховенства правда - все одно, що слухати гомо совєтікус, який навіть добре брехати не навчився. У попередніх приватних розмовах він запевнив польських і інших європейських лідерів, що він змінить закон або знайде якесь інше рішення проблеми Тимошенко - тож він знав, і ми знали, що він знав, і він знав, що ми знали, що він знав, що він брехав крізь зуби.
Чи це була брехня олігарха? Це спірне питання, наскільки неспроможність Януковича виконати свої особисті обіцянки відображає його власне викликане страхом та вперте прагнення усунути політичного конкурента, а наскільки непримиренну ворожість до Тимошенко олігарха Дмитра Фірташа, про якого кажуть, що він є одним з основних фінансових спонсорів президента. Саме Фірташу належить компанія РосУкрЕнерго, що стала жертвою газової угоди з Володимиром Путіним, за яку і сидить Тимошенко. Звичайно, він би сказав, що діяв виключно як підприємець і лише в інтересах України.
Серйознішим за це брудне минуле і брудну помсту за нього, є лише брудне сьогодення. Один дипломат ЄС у приватній розмові сказав мені, що Україна справді є країною з перехідною економікою: перехід відбувається від олігархічної економіки до мафіозної. Згідно з рейтингом багатіїв журналу Forbes, старшого сина Януковича, Олександра, як повідомляють, стоматолога, оцінили у близько $99 млн. Навіть за американськими стандартами він буде найбагатшим стоматологом світу. Але, звичайно, він теж підприємець, і всі ці гроші можуть бути наслідком чесної праці і незрівнянної проникливості.
Можлива корупція - саме можлива, читайте уважно, високо оплачувані лондонські адвокати Фірташа і Януковича! - поясніє багато чого, включно з грабіжницькими цінами у готелях у деяких містах-господарях Євро-2012, що спонукали президента УЄФА Мішеля Платіні заявити про "бандитів і шахраїв". І, як нещодавно яскраво продемонстрував відеорепортаж ВВС, будь-який футбольний фанат з темнішим кольором шкіри повинен триматися подалі від українських футбольних ультрас. "Залишайтеся вдома, дивіться футбол по телевізору", - вигукнув колишній капітан збірної Англії Сол Кемпбелл після перегляду шокуючих кадрів насильства з ознаками расизму на стадіоні ФК "Металіст" у Харкові.
Тепер ви, може, подумали, що польські лідери, політична біографія яких починається із "Солідарності", згадуючи про свій досвід 1980-х років, коли їх ігнорували західноєвропейські, і особливо німецькі політики, що зустрічалися з їхніми гнобителями, першими стали б підтримувати ідею бойкоту чемпіонату в Україні. Як сильно ви помилялися б. Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск повернувся з неформального саміту ЄС минулого тижня із заявою, що він переконав «майже всіх» своїх колег, європейських лідерів, відвідати матчі у Польщі та в Україні. "Майже" є великим перебільшенням. Хоча більшість лідерів ЄС ще не зайняли своєї позиції, президенти Європейської комісії і Європейської Ради заявили, що вони не приїдуть. Як президент Франції Франсуа Олланд, так і президент Німеччини Йоахім Гаук дали серйозні підстави вважати, що вони навряд чи приїдуть на футбольні матчі.
Тож практично здається, що німці поводяться так само як поляки, а поляки - як німці. Підтримуйте конструктивний діалог, тиха дипломатія краща за гучні заяви, інакше країна впаде в обійми Москви. Усі ці аргументи ми чули від німецьких політиків ще у 1980-х роках, коли вони демонстративно уникали польських дисидентів.
Тим не менше, поляки мають нині також кілька кращих аргументів. Один з них випливає власне з їхнього становища: вони навряд чи можуть бойкотувати чемпіонат, який проводять разом з Україною. Це не означає, що вони повинні закликати інших лідерів ЄС відвідати Україну.
Польський аргумент полягає у тому, що треба підібрати заходи, як символічні, так і практичні, які наочно продемонструють відмінності між Януковичем і Україною. Деякі українці погоджуються з цим. "Бойкотуйте Януковича, але не українців!", - пише відомий історик і оглядач Ярослав Грицак. Навіть сама Тимошенко сказала польському депутату, який провідав її, що вона виступає проти бойкоту - але тоді треба помізкувати, що ще вона могла сказати, не погіршуючи ще більше свого становища, а також даючи змогу Януковичу представити її зрадником в очах української громадськості .
Труднощі полягають ось у чому: як ви насправді відокремите президента-бандита від шляхетної країни? Приїдете на матч, але не потиснете руку Януковичу чи не сидітимете у його ложі? Дипломатичний протокол навряд чи це дозволить, а дружні до режиму українські телеканали зроблять усе, що їм треба, з видимою близькістю вас до улюбленого лідера. Варто поїхати, але провести прес-конференцію, рішуче присвячену справі Тимошенко, правам людини та корупції в Україні? Це все добре, але яким чином пересічний українець побачить це на телебаченні? А може варто спробувати збалансований крок, запропонований міністром внутрішніх справ Німеччини Гансом-Петером Фрідріхом: поїхати, але лише за умови, що можна буде зустрітися з Тимошенко?
Немає ніякого універсального правила для того, щоб визначити, чи слід бойкотувати якусь спортивну чи культурну подію: Євро-2012, Олімпійські ігри у Пекіні та Москві, або ж зовсім нещодавно - пісенний конкурс Євробачення у ще більш деспотичному і корумпованому Азербайджані. Через унікальну дилему Польщі щодо Євро-2012 не може бути єдиної позиції ЄС. Тож кожному лідеру доведеться самому виробляти власну позицію.
Девіда Кемерона і Вільяма Гейга може врятувати від цих болісних моральних дилем гра збірної Англії. Але якщо вона пройде у 1/4 фіналу в Україні, а Тимошенко досі перебуватиме у в'язниці, то я думаю, що їм не слід туди їхати. Такий політичний спорт-туризм в будь-якому випадку має сумнівну цінність, це своєрідне байдикування з патиною дипломатії, і в них є важливіші речі, які треба ще зробити в себе вдома, зокрема врятувати британську економіку. Чим вони ризикують, залишаючись вдома? Можливо, президент Янукович з помсти бойкотуватиме Олімпійські ігри у Лондоні? Нехай би так і зробив.
Оригінал: The Guardian
Переклад: iPress.ua
