"Під час останньої ескалації своїх воєнних злочинів проти України путін вийшов із "зернової угоди", яка місяцями дозволяла експортувати українську агропродукцію з чорноморських портів. Причин виходу путіна з угоди кілька: невдоволення західними санкціями, занепокоєння успіхом контрнаступу України, а також гнів через сміливий удар українців по символічному і логістично важливому мосту через Керченську протоку, який з'єднує росію з окупованим Кримом", – зазначає екскомандувач сил НАТО адмірал Джеймс Ставрідіс у колонці для Bloomberg.
Окрім припинення "зернової угоди", яка була укладена за допомогою ООН і Туреччини, путін заявив, що може почати нападати на судна з зерном, які все ще курсують міжнародними водами Чорного моря. За словами адмірала Джеймса Ставрідіса, це дуже ускладнить, якщо не унеможливить, для вантажовідправників зерна та іншої сільськогосподарської продукції отримання страховки – фактично створить блокаду.
Згідно з міжнародним правом, такі блокади є незаконними, тим більше, що між сторонами немає стану оголошеної війни (нагадаємо, що це, за словами самого путіна, лише "спеціальна військова операція"), яка безпосередньо обмежує свободу у відкритому морі. путін також використовує голод як зброю, припинивши постачання продовольства до Північної Африки та інших частин глобального Півдня. Адже Україна є одним із найбільших світових експортерів кількох ключових зернових культур, добрив і рослинних олій.
"Як Захід може відреагувати на дії путіна? І що він може зробити у відповідь?" – запитує екскомандувач НАТО.
Для початку, наголошує він, США можуть повчитися на власній історії. "Понад 30 років тому тодішній капітан-лейтенант Джеймс Ставрідіс (із набагато більшою шевелюрою) був призначений офіцером з операцій на новий крейсер ВМС США "Веллі Фордж", що входить до системи "Іджіс". Вони тоді брали участь в операції "Щира воля", яка допомогла запобігти спробі Ірану закрити Ормузьку протоку і у такий спосіб відрізати 25% світових поставок вуглеводнів. Ця успішна місія є прикладом, як прорвати незаконну блокаду сьогодні", – пише Ставрідіс.
Автор нагадує ситуацію, яка слалася тоді і яке було знайдене рішення. Наприкінці 1980-х років у Перській затоці Вашингтон пішов на екстраординарний крок і "перепідпорядкував" кувейтські нафтові танкери, перевівши під американський прапор, щоб зробити їх, по суті, американськими активами. Потім було створено складну систему командування і контролю над водами Перської затоки, забезпечено як зональну, так і індивідуальну оборону: як правило, переміщення кораблів у складі конвоїв, але час від часу призначались окремі військові кораблі для захисту певних танкерів, в залежності від ситуації.
Повернувшись до сьогодення, з огляду на гуманітарний характер вантажів, міркує адмірал, можливо, не буде необхідності повністю змінювати прапори чорноморських суден. Обґрунтування для супроводу, по суті, підпадає під широкі положення міжнародного права, які дозволяють забезпечувати свободу плавання в міжнародних водах, а також захищати гуманітарне судноплавство в зонах конфліктів.
Як зауважує адмірал Ставрідіс, на жаль, ООН не зможе взяти на себе провідну роль через здатність росії накласти вето на будь-яке рішення Ради Безпеки. Тому місію, швидше за все, мала б ініціювати або Організація Північноатлантичного договору, або "коаліція охочих" на чолі зі США.
З оперативної точки зору, операція на кшталт "Ернест Вілл" зі супроводу кувейтських танкерів має сенс. Якщо припустити, що це буде місія НАТО, то основними силами стануть дві постійні морські бойові групи під керівництвом нинішнього верховного головнокомандувача Альянсу, генерала армії США Кріса Каволі. Він, ймовірно, як припускає адмірал, доручить виконання завдання чотиризірковому командувачу південних сил НАТО, який базується в Неаполі в Італії.
"Одна з постійних морських груп складається з тральщиків, які будуть вкрай необхідні з огляду на те, що росія продовжує встановлювати морські міни поблизу українських портів. Інша морська група, якою наразі командує британський комодор, зазвичай складається з шести фрегатів і есмінців, з великою вогневою потужністю і можливостями протиповітряної оборони. Ймовірно, штаб-квартира в Неаполі призначила би тризіркового командувача для оперативної групи в цілому, можливо, з Шостого флоту США в Середземному морі", – розмірковує автор.
Як би це працювало? Ймовірно, зауважує адмірал, шляхом об'єднання торгових суден у три-п'ять корабельних конвоїв, кожен з яких супроводжуватиметься парою військових кораблів з керованою ракетною зброєю. Був би задіяний значний повітряний компонент для патрулювання, який відстежував би місцезнаходження Чорноморського флоту росії, який переважно базується в портах окупованого Криму – і реагуватиме на можливі російські повітряні атаки на кораблі. Кілька ескадрилій винищувачів можуть бути розміщені на базах НАТО на півночі Туреччини або, що більш ймовірно, в Румунії і Болгарії. Буде необхідне супутникове командування і управління, а також можуть бути інтегровані повітряні і морські безпілотники.
Очевидно, наголошує Джеймс Ставрідіс, що все це було б страшенно складно і ризиковано. З точки зору складності, він впевнений, що НАТО (або коаліція, сформована США, Великою Британією та їхніми чорноморськими партнерами) могло би впоратися з такою оборонною військовою операцією. "Ризик очевидний: вона приведе росію і західних прихильників України до прямої конфронтації, якщо не до бойових дій. Перед початком місії було б вкрай важливо публічно пояснити її наміри і масштаби, давши зрозуміти росії, що ми не прагнемо війни, але зробимо все можливе, щоб захистити конвої", – зазначає він.
Існують й інші ризики. Туреччина, яка контролює прохід до Чорного моря, може виявити політичне небажання співпрацювати. Існує ймовірність ненавмисного інциденту "супутніх втрат" як у випадку з жахливим збиттям іранського комерційного авіалайнера під час "Щирої волі".
На думку Джеймса Ставрідіса, путін буде кипіти, бризкати слиною і погрожувати, але навряд чи піде на пряме зіткнення з НАТО або очолюваною США коаліцією чорноморських військових кораблів. Йому було б корисно побачити, чим все закінчилося для Ірану в 1980-х роках: кілька потоплених військових кораблів і прорив блокади.
"Конвої, хто-небудь готовий?" – закликає адмірал.
Джерело: Bloomberg
