Цього разу розповім про кілька різних тем. Ми з Миколою Бєлєсковим випустили наш останній подкаст "Розмова про війну між Україною та росією", і перші 15 хвилин були присвячені обговоренню ситуації на фронті та гострої потреби України в додаткових боєприпасах.
російський СУ-34, збитий набагато раніше.
Оскільки ця тема детально висвітлена, я вирішив заглибитися в деякі інші історії минулого тижня, зокрема й ті, які отримали багато уваги. Це про ядерні погрози росії, які знову значно посилилися, і сплеск заяв України про збиття російських літаків. До речі, будь ласка, послухайте подкаст, якщо ви хочете почути про ситуацію на фронті.
Рефлексивний контроль і ядерні погрози путіна. Переконав усіх, крім сусідів, які знають росію краще
Існує цікава концепція радянських часів, яка відіграє важливу роль у російській політиці під час цієї війни, і вона відома як рефлексивний контроль. Здійснювати рефлексивний контроль означає чинити вплив на ворога/супротивника, на його/її спосіб мислення і так формувати його/її погляд на питання, щоб він/вона робили те, що ви від нього/неї хочете. Іншими словами, ви проникаєте в процес мислення вашого ворога, щоб він приймав рішення в рамках створеної вами системи. Рефлексивний контроль ґрунтується на припущенні, що контроль над способом мислення вашого супротивника може означати стільки ж, якщо не більше, ніж те, що відбувається на полі бою.
У цій війні найуспішнішим (у трагічний спосіб) прикладом рефлексивного контролю з боку російського уряду стала його здатність обмежити допомогу Україні з боку США та Німеччини, насадивши в американській та німецькій свідомості глибоке занепокоєння щодо ескалації. Зокрема, змусивши уряди США і Німеччини повірити, що путін може застосувати ядерну зброю, якщо Україна нападе на Крим або на цілі в самій росії, росіяни за допомогою рефлексивного контролю серйозно обмежили діапазон озброєнь, наданих Києву.
російська ядерна зброя на виставці.
Цього тижня ми стали свідками, можливо, одного з найяскравіших прикладів російської кампанії рефлексивного контролю в дії. Коли президент Франції Еммануель Макрон відкрито обговорив можливість введення європейських військ в Україну, путін відповів в один із найжахливіших своїх способів погроз. Якщо щось подібне станеться, – вигукнув російський диктатор, – це може призвести до знищення людської раси. Свідомо пославшись на коментарі Макрона, путін припустив можливість світової ядерної війни.
путін сказав, що країни НАТО, які допомагають Україні наносити удари по території росії або можуть розглянути можливість відправки своїх військ, "повинні, врешті-решт, зрозуміти", що "все це реально загрожує конфліктом із застосуванням ядерної зброї, а значить, і знищенням цивілізації". "У нас також є зброя, яка може вражати цілі на їхній території. Невже вони цього не розуміють?" – заявив очільник кремля.
путін полюбляє погрожувати ядерною зброєю.
Водночас минулого тижня Financial Times опублікувала статтю, засновану на витоках інформації про російську ядерну політику, в якій, посилаючись на російські джерела, стверджувалося, що росіяни мають набагато нижчий поріг застосування ядерної зброї, ніж вважалося раніше.
Дивовижно, що ця кампанія рефлексивного контролю працює, незважаючи на незліченну кількість нездійснених російських ядерних погроз за останні два роки, а також багато різних російських червоних ліній, які Україна перетнула. Україна регулярно атакувала Крим і об'єкти на території росії і росія зазвичай применшувала ці напади після того, як вони відбувалися. Ось графік усіх різних періодів створення росією ядерної загрози. Я не знаю точної цифри, але припускаю, що якщо додати путіна і Лаврова разом, то, ймовірно, було понад 100 погроз застосувати ядерну зброю.
Ви можете подумати, що ця політика "хлопчика, який кричав про ядерну загрозу" може сприйматися як блеф, чим вона і є насправді. Однак, попри регулярне визнання, що ймовірність застосування росією ядерної зброї є "малоймовірною", сам факт, що ми сьогодні ведемо цю дискусію, є ознакою того, наскільки успішною виявилася російська політика рефлексивного контролю. росіяни створили інтелектуальний всесвіт, в якому в таких місцях, як Вашингтон і Берлін, мислять не про те, щоб відкинути ці ядерні загрози, які виникли внаслідок відчайдушного провалу, а про те, яка саме ймовірність того, що ці погрози можуть бути правдиві. Сам факт проведення дебатів свідчить про те, що росіяни перемогли.
Кого не переконала російська політика рефлексивного контролю – це ті держави, які насправді постраждають, якщо росія здійснить ядерну атаку. Ті, хто живе на кордоні з росією і білорусю, розуміють, що навіть брати участь у цих дебатах – це здавати свої інтелектуальні рамки путіну. Наприклад, цього тижня фіни (які з 24 лютого 2022 року демонструють неабияку активність) дуже чітко дали зрозуміти, що вони не матимуть жодних заперечень, якщо надану ними зброю українці використають для атак на росію. Слова були сказані фінським міністром оборони.
Саме так ви виходите з-під рефлексивного контролю – відмовившись грати у світі, який створили росіяни, і шукаєте власну позицію. На жаль, і я можу сказати це, щойно побувавши у Вашингтоні, дебати там все ще точаться в інтелектуальному світі, створеному путіним. Поки що, коли йдеться про цю частину війни, він перемагає.
Масове знищення російських літаків. росіяни готові піти на значний короткостроковий ризик
Якщо вірити заявам української сторони, за останні два тижні відбулося безпрецедентне знищення одних із найсучасніших і найважливіших літаків, що є в російському арсеналі. За останні два тижні українці заявили, що збили 11 літаків Су-34, два літаки Су-35 і ще один літак-радіолокатор А-50.
Остання заява України про збиття Су-34
Це, безумовно, неприйнятний рівень втрат (на даний момент у росії залишилось лише близько 100 Су-34). Втрата ще одного А-50 могла зменшити їхню кількість до такої малої (безумовно, менше 10), що вчора Міністерство оборони Великої Британії заявило, що, схоже, росіяни на деякий час зупинили флот цих літаків. Якщо ви хочете дізнатися більше про А-50, я написав статтю на цю тему, коли один із них був збитий у січні.
Читайте по темі: Короткий огляд російського флоту А-50. Є в наявності, але невідомо, чи літають – Том Купер
Так що ж відбувається? Схоже, росіяни готові піти на значний короткостроковий ризик, щоб спробувати завдати шкоди українським військовим, яким, як вони знають, дуже бракує боєприпасів через припинення допомоги з боку США. Кількість російських вильотів значно зросла, і, схоже, вони використовують свої Су-34, наприклад, для проведення масштабної кампанії запуску планерних бомб по українських позиціях. російські планерні бомби стали особливою проблемою для України останнім часом і допомогли витіснити українців з Авдіївки.
Очевидно, що росіяни розраховують на те, що українці у великій скруті, і варто піти на надзвичайний ризик, щоб завдати значної шкоди.
Хороша новина для України полягає в тому, що якщо вона зможе витримати цю фазу атаки, то російським військово-повітряним силам знадобиться багато часу, щоб відновитися. росіяни не можуть швидко налагодити виробництво таких літаків (заміна А-50 буде величезною проблемою), а також існують паралельні проблеми заміни всіх підготовлених пілотів тощо.
Це також вказує на те, наскільки ефективною стала українська протиповітряна оборона. Здається, що вони здатні вибрати майже будь-який літак, який потрапляє в зону досяжності українських систем. Можливо навіть, що українці знайшли спосіб збільшити дальність дії своїх систем (ми з Миколою обговорюємо це в подкасті). Незалежно від цього, якщо українці зможуть продовжувати отримувати зенітні боєприпаси і протриматися в цей дуже складний період, це масове знищення російської авіації стане значною перевагою для України в майбутньому.
Можна також сказати, що ця кампанія є частиною спроби росії використати свої ефективні зусилля з рефлексивного контролю. Вони настільки зіпсували сприйняття Вашингтоном допомоги Україні, що створили для себе, як вони вважають, вікно можливостей.
Ще одна перемога росії в короткостроковій перспективі, але я думаю, що в довгостроковій ця втрата військово-повітряних сил завдасть їм серйозної шкоди.
