Захід наближається до правильних рішень для України, але повинен нарешті визнати те, що дивиться йому в очі.
Коли 28 серпня Україна домовилася про реструктуризацію боргу з власниками єврооблігацій на суму $24,3 млрд, це здавалося гарною новиною.
Майже всі власники погодилися на пропозиції, які передбачають списання 37% боргу авансом, погодження нижчих купонів та продовження термінів погашення. Ця угода має заощадити Україні близько $11,7 млрд протягом наступних трьох років і відкрити шлях до подальшої допомоги від Міжнародного валютного фонду.
Швидкість, з якою було узгоджено цю угоду, вражає: лічені місяці порівняно з роками, які пішли на інші нещодавні реструктуризації, зокрема в Гані, Замбії та Шрі-Ланці. Високий рівень схвалення серед власників облігацій свідчить про відносну щедрість угоди для країни, яка все ще перебуває у стані війни, а також про готовність приватного сектору розділити тягар підтримки України, щоб захистити себе і західну демократію в цілому.
Отже, це досягнення для України. Хоча цей фінансовий внесок не набагато більший, ніж можна було б отримати за умови продовження дворічного мораторію на обслуговування боргу, погодженого в серпні 2022 року, виграш для Києва полягає в тому, що він розчищає поле для реструктуризації і швидко наближає той день, коли він зможе знову запозичувати на ринках.
Хоча це малоймовірно, поки триває війна, після закінчення бойових дій приватний сектор повинен швидко розподілити тягар величезних витрат на реконструкцію.
І все ж таки – завжди є "поки що". Ця угода не вирішує значних викликів, які стоять перед Україною на шляху до миру.
МВФ у своєму програмному документі щодо Механізму розширеного фінансування (EFF) припускає, що потреба у фінансуванні в період 2024-2027 років становитиме $122 млрд, і вона буде частково покрита за рахунок $11,7 млрд, вивільнених в результаті боргової угоди, а також за кошт двосторонньої та багатосторонньої підтримки Заходу.
Погляд МВФ напрочуд короткозорий. Він розглядає лише потреби у фінансуванні бюджету та платіжного балансу, які з моменту повномасштабного вторгнення росії в Україну зросли до $40 млрд щорічно. МВФ повністю ігнорує величезні потреби у військовому фінансуванні.
Загальний обсяг західного фінансування України з моменту повномасштабного вторгнення становить близько $100 млрд на рік (див. чудову роботу Кільського інституту). На мою думку, потреби України у фінансуванні насправді вищі – приблизно $150 млрд, якщо ми хочемо, щоб вона перемогла.
Хоча західне фінансування України в середньому становило близько $8,5 млрд на місяць протягом останніх двох з половиною років, ми бачимо підйоми і спади, що відображають оборонні та наступальні операції країни, причому останні є більш дорогими, ніж перші.
Наприклад, влітку 2023 року фінансування зросло до $12,5 млрд щомісяця (близько $150 млрд у річному обчисленні), коли збройні сили відвоювали територію. Але потім, коли у Конгресі США застряг закон про виділення $61 млрд на 2023-24 роки, фінансування впало до $3,5 млрд на місяць у період з жовтня 2023 року до лютого 2024 року, і Україна втратила територію.
Повторюю, що для перемоги Україні потрібно $100-150 млрд на рік, а не $35-40 млрд, як пропонує МВФ. Відсутність чесності щодо потреб України у фінансуванні означає, що їй не вистачає коштів, війна затягується, гине все більше українців, а ризик фактичної поразки України стає реальністю.
Тож як Захід може це фінансувати? Зрештою, йдеться про величезні суми грошей, а західні платники податків не мають безмежного апетиту оплачувати рахунки. Списання боргів і фінансування приватного сектору не можуть покрити цей дефіцит.
Єдиний реалістичний підхід полягає в тому, щоб використати всі $330 млрд заморожених активів російського Центрального банку в західних юрисдикціях. Не варто використовувати короткострокові рішення на кшталт сек'юритизації відсоткових потоків за цими активами, як у випадку з червневою угодою G7 про створення фонду на $50 млрд. Це не зачіпає інтереси сторін, покриваючи лише 4-6 місяців фінансових потреб України. І тривожним є те, що німецький уряд натякає на те, що він скоротить двостороннє фінансування України, щоб врахувати це.
"Велика сімка" та МВФ просто несерйозно і непрозоро ставляться до фінансових потреб України. Але реальність повернеться, як це завжди буває, і Захід буде змушений діяти.
Заморожені російські активи ніколи не повернуться під контроль кремля. Вони є платою за всю кров і жертви, які Україна витратила, щоб утримати імперський проєкт кремля на відстані.
Чому б просто не сказати про це і не покінчити з ним?
Джерело: CEPA
