Можна зробити набагато більше для посилення та розширення санкцій. Ось у який спосіб.
Смерть Алєксєя Навального від рук путіна та дворічна річниця російської агресії проти України стали причиною запровадження 23 лютого жорстких додаткових санкцій проти кремля.
Білий дім запровадив пакет заходів проти понад 500 осіб і компаній. Він був описаний як найбільший пакет санкцій з моменту початку повномасштабної війни в лютому 2022 року і включав в себе санкції проти окремих осіб та осіб, які ухиляються від санкцій по всьому світу, та оборонної промисловості росії.
Хоча новий пакет вітається, є численні й обґрунтовані скарги на те, що санкції не працюють так, як очікувалося, і що потрібно робити більше.
Колишній головний економіст Інституту міжнародних фінансів (IIF) Робін Брукс стверджував у Financial Times 22 лютого, що вплив санкцій був приглушений компромісами та виключеннями для різних груп інтересів. Брукс виокремлює грецьких судноплавних олігархів як таких, що допомагають підривати західне обмеження ціни на нафту, запроваджене для росії з грудня 2022 року.
Дозвольте мені пояснити, де ми знаходимося, і запропонувати суттєві покращення.
Західні санкції завдали шкоди російській економіці, але не скалічили її. Як наслідок, військова машина рф, можливо, була дещо ослаблена, але не настільки, щоб змінити готовність путіна вести війну проти України.
І все ж, порівняно з попередніми очікуваннями, Захід фактично пішов далі у своїй санкційній реакції, ніж будь-хто очікував до вторгнення, можливо, включно із самим путіним. Мало хто очікував, що під санкції потраплять енергетичні компанії, численні російські банки будуть виключені із системи SWIFT, а активи Центрального банку на суму понад 300 мільярдів доларів будуть заморожені.
Той факт, що ці дії не мали більшого ефекту, залежить від низки чинників.
По-перше, путін, ймовірно, давно планував своє вторгнення в Україну, можливо, ще до анексії Криму в 2014 році. У наступні роки росія створила буферні запаси, зокрема накопичила понад 600 млрд доларів валютних резервів, одночасно виплачуючи борги. Це забезпечило стійкість російської економіки перед обличчям західних санкцій.
По-друге, країни Заходу підходили до санкцій проти росії з (надмірною) обережністю, завжди надто переймаючись можливими наслідками власних економік. Дехто може стверджувати, що, зрештою, це відображає глибинну і триваючу нездатність сприймати російську загрозу серйозно, а отже, небажання платити ціну за запровадження санкцій.
По-третє, Захід прагнув створити єдиний політичний фронт проти росії. Результатом стали пакети санкцій, узгоджені за найнижчим спільним знаменником. Це означало компроміси щодо термінів, обсягу та сили санкцій.
Компроміси постійно досягалися для того, щоб якомога більше країн залишалися в санкційному клубі. Це означало численні винятки, як підкреслює Брукс, що дозволило грецьким судноплавним магнатам сприяти російській морській торгівлі нафтою. кремлю дали час на адаптацію до санкцій і надали численні лазівки.
По-четверте, і це пов'язано з вищесказаним, Захід, прагнучи максимально посилити міжнародну ізоляцію росії і намагаючись утримати країни, що розвиваються, на своєму боці, був повільним і м'яким у застосуванні санкцій.
росія використовувала величезні лазівки (наприклад, імпортуючи технології подвійного призначення через треті країни) і використовувала треті країни для обходу санкцій. Це добре видно на прикладі величезного зростання торгівлі між росією та країнами на периферії – Центральною Азією, Закавказзям, Туреччиною та Близьким Сходом. (Див. ще раз Брукса про надзвичайне зростання торгівлі ЄС із Центральною Азією).
На мою думку, Захід занадто пізно посилює вторинні санкції, накладаючи їх на дедалі більшу кількість компаній і фізичних осіб серед торговельних партнерів росії – від Китаю до Індії, Близького Сходу та Туреччини.
Вищезазначене має допомогти, але що ще може зробити Захід на санкційному фронті?
По-перше, найбільш очевидним ударом для росії і виграшем для України було б нарешті перейти до заморожування, арешту і розподілу ще не знерухомлених російських активів від імені України.
Понад 300 мільярдів доларів, що зберігаються в західних юрисдикціях, є достатнім для того, щоб змінити правила гри у фінансуванні війни та відбудови в Україні. Це також суттєвий удар по російському балансу – це боляче вдарить по кремлю.
Аргументи про ризики для статусу резервної валюти, відплату та вплив на верховенство права на Заході перебільшені, особливо коли вони розглядаються на тлі аргументу необхідності. Простіше кажучи, якщо заморожені російські активи не будуть використані для фінансування України, де ще можна знайти кошти?
По-друге, намагаючись закрити лазівки в санкціях, можливо, нам слід мислити абсолютно нестандартно. Один із підходів, запропонований Найджелом Гулдом Девісом з Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), передбачає повну заборону торгівлі Заходу з росією до певної дати в майбутньому – за винятком спеціальних ліцензій для дійсно критично важливих товарів.
Це змусило б компанії подавати заявки на отримання спеціальних ліцензій на торгівлю з росією і доводити, чому той чи інший вироблений ними віджет є настільки важливим для світових ринків. Можна встановити тривалий термін для впровадження такої політики – скажімо, два-три роки, щоб дати достатньо часу для отримання ключових ліцензій і обмежити руйнування світових ринків.
Це закрило б росію від більшості некритичних видів імпорту та торгівлі і, на мою думку, прискорило б міжнародну ізоляцію країни-агресора від бізнесу.
Це збільшить витрати росії на ведення бізнесу на міжнародному рівні, ще більше підвищить вартість імпорту і ще більше підірве платіжний баланс. Це також стало б суворим попередженням російським політикам про те, що продовження агресивної війни ускладнить все, кожен аспект життя, якщо росія не змінить політику і не повернеться в лоно цивілізованих націй.
Тімоті Еш – старший стратег на ринках, що розвиваються, в RBC BlueBay Asset Management. Він є асоційованим науковим співробітником Chatham House у програмі "росія та Євразія".
Джерело: CEPA
