Ще одне досить коротке оновлення, повністю присвячене Соледарсько-Бахмутському напрямку. Для початку: криза ще далека від завершення, але думаю, що її пік вже пройдено.
Вихваляння прігожина про "повне оточення "вагнером" українських військ у Соледарі" – брехня. Але це правда, що станом на вчорашній ранок 46-а повітряно-десантна відійшла з центру міста назад в район шахти №4 – через загрозу оточення з боку росіян у напрямку Благодатного (ні, не "вагнера", а російських підрозділів вдв).
Дорога Т0513 залишається під загрозою через російську присутність менш ніж за 1000 метрів на схід від Благодатного (приблизно вздовж залізничної колії, що "петляє" на південь від річки Мокра Плотва та на північ від Соледарського озера).
Далі: Красна Гора... Які б російські війська туди не дійшли, їх там вже немає (а якщо і є, то лише у вигляді трупів): за останні 36 годин українці їх розбили – чи то всередині, чи то на підступах до цього населеного пункту. Красна Гора міцно перебуває під українським контролем. Разом з цим було відновлено проїзд трасою М03 на Бахмут.
При цьому українці, однозначно, втратили Підгородне, і останні два дні росіяни намагалися просунутися звідти до північних околиць Бахмута і стику М03 з Т0513, далі на північний захід.
З іншого боку, деякі українські повідомлення про те, що "все під контролем" (або "бригада під контролем") і "війська залишаються на своїх позиціях" в Соледарі... Поступово з'ясовується, що саме "проблема командування" призвела до втрати (майже всього) Соледару: проблема в тому, що "хтось там" буквально "перекачав" занадто багато військ із занадто великої кількості різних підрозділів на занадто малу територію. Найгірше те, що це було зроблено без належної комунікації і координації.
Це одразу нагадало мені про прізвисько американського генерала Вестморленда, який командував американськими військами у Південному В'єтнамі і заробив собі прізвисько: "Waste-more-men".
Результат: поруч воювали занадто багато батальйонів із багатьох різних бригад, та ще й з різних родів військ і служб ЗСУ, прикордонників (при всій повазі, але що прикордонники роблять у Бахмуті?!), Нацгвардії тощо. Звісно, всі вони українські патріоти, всі високомотивовані, багато хто має бойовий досвід, а більшість, як мінімум, добре підготовлені, але: якщо їхнє командування не скоординоване, то все марно. Принаймні в одному випадку це сталося, коли батальйон на передовій несподівано опинився в процесі отримання підкріплення – без відома його командира та бійців про прибуття підкріплення. У той час, коли "вагнер" розгортає війська у формі ЗСУ, це було інакше, ніж "добре" (див. символ праворуч на фото нижче).
...а якщо до цього додати всіх можливих "Наполеонів" між різними командирами (чи то на рівні бригади, чи то на рівні батальйону, чи то на рівні роти), різний рівень досвіду та якості оснащення різних підрозділів, а також російське (сильне) глушіння українського радіозв'язку, то хаос запрограмований, а оборона не спрацьовує.
Це не те, про що "краще поговорити потім", а те, що треба було вирішувати негайно. Децентралізована система управління ЗСУ є "гарною і чудовою" в більшості інших сценаріїв цієї війни, але не в цьому. Не дивно, що вже зараз відбувається повна реорганізація гарнізонів ЗСУ в Соледарі та Бахмуті: ситуація може бути критичною, але все ще достатньо доброю для того, щоб вивести частину підрозділів (для зменшення хаосу в управлінні), а у разі необхідності – замінити їх тими елементами бригад, які вже знаходяться в цьому районі і ще не були задіяні.
Передусім, Генштаб та ОК "Схід", очевидно, переконані, що завдають росіянам значно більших втрат, ніж їхні сили, тобто що ця битва залишається "вигідною" для українських інтересів (навіть за незадовільного забезпечення боєприпасами артилерії, що змушує артилеристів занадто часто стримуватися): відповідно, ЗСУ продовжують боротьбу як за західний Соледар, так і за весь Бахмут.
Це підтвердили події останніх двох днів на інших ділянках фронту. росіяни наступали дійсно у величезній кількості, наступали надзвичайно жорстко – і були відбиті з величезними втратами, причому і на схід від Бахмута, і в Опитному, і (особливо) в Кліщіївці. Результати останніх штурмів останньої не можна не назвати "побоїщем" – і це при тій "відносній витонченості", яку вони демонстрували лише кількома днями раніше. Тоді вони наступали, як мінімум, "в стилі середньовічної облоги": кидали вперед одну групу і давали їй рити окопи, відволікаючи українців іншими засобами, потім наступну групу, і наступну... Допоки траншея в напрямку українських позицій не ставала глибиною не менше 30-40 см, і вони могли з'єднатися з нею в тилу. Останні два дні вони знову повернулися до "атак людською хвилею", і всі такі атаки були жорстко припинені.
Звісно, російські соцмережі стверджують дещо інше, у тому числі про "бої всередині Кліщіївки". Насправді, єдине незначне просування, якого вони "досягли", відбулося на "порожній" ділянці на південь від Кліщівки та на північ від Курдюмівки: місцевість там нижча, ніж пагорби з українськими позиціями на захід від неї, і тому постійно піддається забійному вогню ЗСУ з відповідними втратами з боку росіян...
Щодо Кліщіївки, то у мене просили – і я приношу свої вибачення за те, що оголосив 3-ю штурмову бригаду "реорганізованим полком "Азов". Це не так. 3-тя штурмова – це підрозділ ЗСУ, який виник шляхом об'єднання кількох батальйонів і рот, що носять найменування "Азов" (залишаю росіянам можливість з'ясувати, яких саме підрозділів, особисто, якщо вони зможуть), але: жодної частини "справжнього" полку "Азов", який залишається боєздатним і є складовою частиною Національної гвардії України.
Постскриптум: після того, як я більше тижня щодня слідкував за їхніми офіційними релізами, мені спало на думку, що, незважаючи на всю боротьбу за Бахмут (включно із Соледаром), "московське командування" жодним словом не згадує про Бахмут (та/або Соледар) (ситуація змінилася сьогодні, коли конашенков оголосив, що Соледар не взятий, а штурм ведуть сили вдв – iPress).
Про все інше белькоче конашенков: він завжди веде свої огляди так само, як і я, "за годинниковою стрілкою". Починає з району Сватового, спускається до Кремінної, потім "перестрибує" через район Бахмута і спускається до Авдіївки, Мар'їнки, Вугледара... Таким чином, напрошується висновок, що з точки зору совєтського... російського генштабу, ніякої битви за Бахмут, і всіх десятків тисяч загиблих там росіян – не було і немає.
Це, безумовно, те, про що нам усім треба пам'ятати – принаймні, "на майбутнє".
Війна в Україні, 11 січня 2023 року: Соледар
