Початок Курської битви. Невіра в українців
7 серпня вийшов перший матеріал у Washington Post з посиланням... на путіна. Заголовок статті: "путін назвав прикордонний напад у Курській області "провокацією". Авторка Франческа Ебель раніше неодноразово робила прокремлівські акценти у своїх статтях. І це не дивно, адже перед тим, як приєднатися до Washington Post в якості "російської" журналістки, вона працювала в москві.
Звісно, вона навела повну цитату путіна про "київський режим", "невибіркові обстріли усіма видами зброї" тощо. Далі йшли заяви міноборони росії про відбиття атаки 300 українських "бойовиків". Стаття переказувала слова російських воєнних блогерів, що в Курську область вторглися регулярні українські бригади, зокрема елітні десантники з американською зброєю. В матеріалі також наводилися слова спікера Білого Дому Джона Кірбі про те, що вони контактуватимуть з українцями, але політика обмежень використання американської зброї залишилася без змін. Процитовано і спікера Єврокомісії Петера Стано, який запевнив, що Україна має повне право вражати агресора, в тому числі на його території.
Поза тим, у публікації йшлося про сумніви неназваних військових аналітиків про необхідність відкриття Україною нового фронту в росії, коли українські сили неухильно втрачають позиції в Донецькій області на сході України. І що росія має більше "живої сили", аніж Україна. Матеріал був насичений коментарями російських чиновників та посадовців, а також цитуванням так званих "російських воєнних блогерів" та їхніх телеграм-каналів.
Наступного дня виступила New York Times, яка написала: "вторгнення України в росію – несподіваний поворот у війні. Після місяців втрати позицій у жорстоких, виснажливих боях в Україні, Київ змінив тактику, здійснивши несподівану атаку на російську територію, яка застала москву зненацька і відкрила новий фронт у 30-місячній війні". Хоч публікація цього видання була значно прихильніша до України, але сумніви в здатності країни боротися проти росії на її території рефреном звучали в усій статті.
NYT також із посиланням на неназваних військових аналітиків висловлювала подив: навіщо Україні витрачати обмежені ресурси на ризиковану атаку в новому районі в той час, коли вона веде запеклі бої за утримання позицій на власній території.
Втім, видання процитувало анонімно українського високопоставленого офіцера, який заявив, що метою було перенести бойові дії, а також і російських солдатів та озброєння – на російську територію і послабити тиск наступу москви на сході України. "Ми перебуваємо у стані війни. Чому росія може, а ми не можемо?" – навела слова українського офіцера газета. На його думку, поки що штурм проходить "набагато успішніше", ніж попередні транскордонні рейди.
Також New York Times подала цитату речника Державного департаменту Метью Міллера, який заявив, що використання зброї та боєприпасів, наданих США, під час нападу з боку України не порушує політику Сполучених Штатів. Видання навело й слова колишнього міністра оборони України Андрія Загороднюка, який заявив, що метою було не довгострокове утримання території, а радше кинути виклик росіянам, "відволікти їхні сили, увагу та ресурси" і "показати, що у них немає резервів і потенціалу стійкості".
Крім того, газета процитувала військового аналітика польської компанії Rochan Consulting Конрада Музику, що Україна виграла б, якби ця атака зменшила кількість російських атак у Донецькій області України і дозволила Києву зберегти присутність у районі Курська, а отже, покращити свою переговорну позицію. Але Україна програє, якщо її війська будуть відкинуті назад з великими втратами, сказав він. За його словами, тут немає середини, операція зухвала і треба дивитися, що принесуть наступні кілька днів.
Як завжди, видання додало свої сумніви в здатності України "боротися" з росією. Зокрема, пославшись на неназваних військових аналітиків, було висловлено скепсис щодо того, що росія, яка має набагато більшу армію і арсенал озброєнь, ніж Україна, буде змушена відволікати сили від бойових дій всередині України на захист свого кордону. В якості аргументу наводилося те, що росія має резерви солдатів-строковиків, яких вона не може використовувати в Україні, але може використовувати на російській території.
Втім, New York Times підкреслила, що Україна не просувалася так швидко з часу повернення Херсонської області на півдні країни в листопаді 2022 року.
7 серпня Wall Street Journal, яка найбільш прихильна до України у висвітленні війни, також акцентувала увагу на те, що "українська армія здивувала росію переходом через кордон". Видання наголосило, що стрімка атака змусила панікувати населення, а москву – перекидати додаткові сили.
Мета вторгнення, зазначила газета, була не одразу зрозуміла. Кількість задіяних військ невелика порівняно із сотнями тисяч, розгорнутих на території України з обох боків. Оборонні рубежі України подекуди ледь тримаються на 600-мильній лінії фронту проти більшого і краще озброєного ворога. росія просувається до критично важливого для України логістичного вузла Покровська і здійснює запеклі атаки на сусіднє місто Часів Яр, розташоване на стратегічно важливих висотах у східному регіоні Донбасу.
Втім, як й інші американські ЗМІ, WSJ висловила сумніви в доцільності такої операції, зокрема процитувавши наукового співробітника Королівського інституту об'єднаних збройних сил Ніка Рейнольдса. Він переконаний, що Україна не може відкрити ще один фронт, адже їй потрібно стабілізувати лінію фронту на Донбасі.
Проте, було зазначено, що швидкість і раптовість української операції застали російські війська зненацька. Цей наступ може дозволити українській армії перекрити російські шляхи постачання її військ на Харківщині. "Це також демонструє, що "Україна ще не покінчила з транскордонними рейдами, і що росія не повинна легко відсиджуватися на власній території", – процитувало видання Рейнольдса.
Wall Street Journal зауважила, що в той час як російські високопосадовці применшували масштаби українського наступу, російські військові блогери і волонтери, близькі до військових, в інтернет-дописах критикували військове керівництво країни, стверджуючи, що сили Києва вдерлися на слабо охоронювану територію з непідготовленими оборонними спорудами і слабкими військами. Вони суперечили офіційній російській позиції про те, що наступ було зупинено, заявляючи, що Україна перекидає резерви для його продовження, а росія намагатиметься перекинути додаткові сили здалеку.
Коли стали зрозумілими масштаби Курської операції. Зійшло осяяння, але сумніви залишилися
Вже 9 серпня New York Times писала, що українські сили просуваються глибше в росію, яка намагається посилити свої підрозділи у Курській області. Захопивши кілька невеликих населених пунктів за останні кілька днів, Україна бореться за повний контроль над містом поблизу кордону і відправляє невеликі підрозділи для проведення рейдів вглиб південно-західної частини Курської області рф.
Видання зазначило, що швидкість просування підкреслює, якою мірою атака України внесла непередбачуваний новий елемент у війну. Успіх України може надати вкрай необхідний поштовх країні, чиї сили неухильно втрачали позиції протягом багатьох місяців, і водночас більш серйозно вплинути на російське цивільне населення, яке проживає в росії.
Втім, в кращих традиціях, New York Times продовжила сіяти сумнів у необхідності такої української операції. Зокрема, видання посилалося знову на неназваних військових аналітиків, які "ставлять під сумнів, чи варто ризикувати, враховуючи, що українські сили і так вже розтягнуті". NYT також незрозуміло, чи допоможе місія Україні покращити свої позиції на решті поля бою, змусивши росію відволікти війська з інших місць для посилення прикордонного регіону.
Видання нагадало, у минулому союзники Києва насторожено ставилися до українського вторгнення в росію, побоюючись, що це може призвести до ескалації війни, але із західних столиць не було жодних публічних натяків на те, що вони виступають проти цього вторгнення. І повідомило, що у транскордонній операції брали участь підрозділи щонайменше чотирьох бригад, яка є рідкісним прикладом успішних маневрених операцій за підтримки артилерії, ППО і засобів радіоелектронної боротьби, і це призвело до швидкого просування на місцевості.
NYT процитувала генерал-майора австралійської армії у відставці та наукового співробітника дослідницької групи Інституту Лові Міка Раяна, який вважає, що однією з цілей операції може бути підвищення морального духу українського населення. "Враховуючи останні вісім місяців оборонних операцій, постійні повітряні атаки на інфраструктуру та постійний дефіцит електроенергії, воля народу буде на першому плані в міркуваннях українського уряду щодо траєкторії війни", – сказав він.
New York Times також навела слова аналітика Black Bird Group Еміля Кастехельмі, який переконував, що Україна не може просуватися далі на північ, не розширюючи свої фланги і не наражаючись на російські контратаки. "Час також працює проти українців, – писав він. – росіяни не будуть дезорганізовані вічно".
У своїй іншій статті цими вихідними New York Times зазначала, що росіяни намагаються зупинити і відбити український наступ, але українці зберігають контроль над захопленою територією. Видання процитувало старшу наукову співробітницю Фонду Карнегі за міжнародний мир Дару Массіко, яка переконана, що українське вторгнення стало для росії "системним збоєм на багатьох рівнях – розвідки, оборони та реагування на надзвичайні ситуації". За її словами, прикордонні регіони були переведені на надзвичайний стан у 2022 році, щоб бути спеціально підготовленими до таких непередбачуваних ситуацій і це робить цей промах ще більш кричущим.
Видання зазначило, що новий наступ українців занепокоїв російську громадськість, і якщо призовники загинуть, це може повернути війну в росію так, як не повернули втрати на лінії фронту в Україні.
Після кількох днів операції Washington Post написала, що вторгнення українських військ на захід росії стало найбільшим викликом для путіна з часу повстання найманців Вагнера у 2023 році.
У той час як російські військові прагнуть відбити несподівану атаку, писало видання, яка триває вже четвертий день, виникають питання щодо прорахунків у розвідці та стратегії, які дозволили українським військам перетнути кордон і захопити, за оцінками деяких російських аналітиків, близько 100 квадратних миль території у Курській області – найбільша контратака на російській землі з часів вторгнення путіна в Україну.
WP із посиланням на російських блогерів зазначила, що деякі російські аналітики висловлювали побоювання, що відвоювання захопленої українськими військами території може зайняти багато часу, якщо повномасштабний контрнаступ російських підкріплень затягнеться ще на кілька днів. Українські бригади мали б час окопатися на укріплених позиціях, що потенційно дало б Києву потужний козир на майбутніх переговорах про припинення вогню або мирних перемовинах.
У цій статті видання знову посилалося на багато російських джерел. Зокрема, на російського академіка, "близького до високопоставлених московських дипломатів", що використання американської зброї на російській території перетнуло "ще одну червону лінію", яка, ймовірно, матиме серйозні наслідки, навіть якщо кінцевий виграш для Києва залишається неясним.
І традиційно для себе Washington Post висловила сумніви в доцільності операції словами неназваних аналітиків. За твердженням видання, деякі військові експерти ставлять під сумнів доцільність наступу України, враховуючи її слабкість на інших ключових ділянках фронту, і прогнозують, що набагато чисельніша і краще оснащена російська армія, найімовірніше, вже найближчим часом витіснить українців.
Ніби намагаючись виправитись, видання зауважило, що успішна операція на російській землі, після більш ніж двох років бойових дій майже виключно на території України, мала психологічне значення для Києва, підвищивши бойовий дух українських військ і цивільного населення, показавши путіна і його військових як неспроможних і неефективних.
Вже наступного дня, коли все більше з'являлося повідомлень про успіхи ЗСУ на Курщині, Washington Post зазначила, що Україна, схоже, розширює російське вторгнення, і це піднімає моральний дух Києва. Українські війська продовжують просуватися вглиб росії, що ще раз свідчить про те, що ця операція не була коротким рейдом, а скоріше потенційною окупацією.
Видання наголосило, що цей крок змінив ситуацію з москвою і став моральним стимулом для українських військ після того, як росія раніше отримала стратегічну ініціативу на полі бою. На думку аналітиків, писала WP, він також може бути використаний як важіль впливу в потенційних переговорах з москвою щодо припинення бойових дій.
Яким би не був фінал українського вторгнення в росію, за словами видання, воно стало для Києва ліфтом для зміни наративу. Замість того, щоб щодня нарікати на успіхи росії на східному фронті, українці жадібно стежать за новинами про те, що їхні війська просуваються все глибше і глибше в Курську область росії і насміхаються над росіянами. Газета наводить слова західного дипломата в Києві, який зауважує, що після місяців зниження підтримки та інтересу з боку західних країн-партнерів, Україна знову опинилася в центрі уваги. За його словами, Україна демонструє світові, що вона здатна дати відсіч. Ця операція є ідеальним часом напередодні виборів у США, щоб повернути цей конфлікт на карту, написала WP.
Звісно, значно відрізняється тональність колонок Макса Бута у Washington Post, який є давнім прихильником України. Він написав, що несподіваний наступ України вдарив під дих росію. За його словами, Київ зробив крок, який військові аналітики, та й москва, вочевидь, не вважали можливим.
Коли війна в Україні зайшла в глухий кут, зазначив Макс Бут, серед аналітиків стали переважати два припущення: по-перше, майже неможливо досягти несподіванки на полі бою, вкритому безпілотниками. По-друге, майже неможливо провести швидкі наступальні операції, зважаючи на розгалужену оборону, зведену обома сторонами. За останні кілька днів, вважає експерт, Україна спростувала обидва припущення своїм несподіваним, блискавичним вторгненням в Курську область росії – місцевість, яка відома військовим історикам як місце найбільшої танкової битви в історії під час Другої світової війни.
Макс Бут підкреслив, що українські військові шокували весь світ і російських захисників, коли у вівторок відправили бронетанкову колону через кордон із Сумської області України. Цього разу було щось набагато амбітніше: загальновійськовий наступ із застосуванням бронетехніки (деякі з них німецького й американського виробництва), піхоти, артилерії і засобів радіоелектронної боротьби.
На його думку, це був добре спланований, добре виконаний наступ, який українці сподівалися здійснити минулого року на півдні країни. На противагу цьому, вони майже вальсували в Курську область, бо росіяни не очікували там нападу.
Макс Бут процитував Міка Раяна, який написав: "Рівень стратегічного, оперативного і тактичного обману, продемонстрований українцями під час планування, збору сил і поточного виконання Курської операції, був чудовим".
У своєму матеріалі колумніст запитує: "А що тепер?" Чи будуть українські сили тримати російську територію, в надії отримання переваги в майбутніх переговорах, чи спробують відступити на власну територію перед тим, як росія зможе мобілізувати великі сили для контрнаступу?
На думку Макса Бута, частково відповідь залежатиме від позиції Вашингтона. Хоча адміністрація Байдена не скаржилася на використання техніки американського виробництва в цьому наступі, вона, вочевидь, ще не надала Україні дозволу на використання американських ракет ATACMS для ураження російських аеродромів та інших цілей у глибині росії. Такі удари, можливо, підкріплені атаками новопридбаних українських винищувачів F-16, можуть перешкодити будь-якій російській контратаці. Якщо Україна не отримає необхідного дозволу від Вашингтона, її війська будуть змушені відступити раніше, ніж це необхідно.
Експерт переконує, що з огляду на те, як Україна продовжує безкарно стирати передбачувані російські "червоні лінії", це ризик, на який повинен бути готовий піти президент Джо Байден.
Wall Street Journal у своїй редакційній колонці підкреслила сміливий крок України стосовно вторгнення в Курській області. Як зауважила редакція, кремль вважав, що його територія є притулком від війни, яку він розпочав. Але це не так.
Зокрема, WSJ зазначила, що путін був щасливим імперіалістом. Він міг вторгнутися в Україну і воювати на її території, бувши впевненим, що росія – під захистом. Це змінилося, коли Україна відправила елітні війська в Курську область росії для проведення операції, яка здивувала і збентежила кремль. Чи допоможуть США Києву продовжувати наступати? – запитала редакція WSJ.
Те, що росіян застали зненацька, на думку видання, демонструє, наскільки сильно вони вважали свою територію захищеною. Це було однією з цілей путінських заяв про боротьбу з НАТО і використання ядерної зброї. Він хоче, щоб США і західноєвропейські уряди стримували Україну, аби вона воювала лише на своїй території.
Але, як слушно зауважила редакція WSJ, не можна виграти війну лише обороною, особливо коли загарбник здатен безперешкодно перекидати солдатів, ракети і припаси через кордон. Курська кампанія України може змусити росіян перерозподілити бойові сили з інших точок на 600-мильному фронті на сході України.
WSJ також наголосила, що сміливий крок України є уроком для адміністрації Байдена, яка в червні нарешті змінила свою політику і дозволила Києву використовувати деяку американську зброю для нанесення ударів по російській території. путін знову розігрує карту "ескалації", звинувативши Україну в "широкомасштабній провокації". Редакція видання вважає, що найкращою відповіддю з боку США буде постачання ще більшої кількості зброї в Україну, включаючи ракети великої дальності, які націлені на бази і лінії постачання в росії, а також зняття обмежень на використання ракет ATACMS. Чим більше Україна зможе поставити під загрозу російську військову машину, тим швидше вона матиме більше важелів для повернення більшої частини своєї території.
Ще в одній нещодавній статті WSJ зауважила, що в той час як українські війська захоплюють російську територію, кремль стверджує, що це не має великого значення. Натомість, вважає газета, український наступ на Курськ піднімає питання про російський військовий потенціал і про те, де насправді пролягають червоні лінії путіна.
Стримана реакція путіна на вторгнення, на думку видання, змушує замислитися над тим, які червоні лінії насправді існують у російського лідера, і чи не було стратегічною помилкою зволікання Заходу з озброєнням України, спричинене побоюваннями щодо російської ескалації, і чи не було це стратегічною помилкою.
Крім того, WSJ підкреслила, що дилема для українського керівництва полягає в тому, чи варте прагнення до подальших здобутків того, щоб ставити на кін значно більшу кількість військ і військової техніки, які вкрай необхідні на східному фронті України, де київські війська намагаються стримати російський наступ.
За оцінкою американської сторони, пише газета, однією з причин вторгнення України було прагнення зруйнувати російські лінії постачання на північний фронт на Харківщині, де у травні московські війська розпочали власне вторгнення. Україна захопила десятки полонених, яких вона може обміняти на своїх ув'язнених, що утримуються в росії.
Окрім тактичних військових перемог, Україна продемонструвала, що має сміливість і вміння таємно планувати та проводити складні наступальні операції. Після невдалого контрнаступу влітку минулого року Україна провела рік у жорстокій окопній війні проти наступальних дій росії, які викликали питання в країні і за кордоном, як вона може стримувати свого великого сусіда.
"Цим наступом вони повністю змінили стратегічний наратив", – цитує видання підполковника армії США у відставці Джона Нагла, який зараз є професором військової справи у Військовому коледжі армії США.
Нагл зазначив, що вважає військову логіку операції сумнівною з огляду на величезний тиск на власні оборонні лінії України в інших місцях. Він також припустив, що Україна може бути зосереджена на тому, щоб надіслати повідомлення США, своєму найважливішому прихильнику, напередодні президентських виборів у листопаді. "Українці хочуть привернути увагу до цього вторгнення. Вони кажуть, що українці все ще борються", – сказав він.
Україні потрібно буде розгорнути додаткову живу силу і військові ресурси, щоб зберегти динаміку, в той час як росія захоче швидко контратакувати і застосувати свою переважаючу вогневу міць, зокрема масивні крилаті бомби, якщо лінія фронту буде статичною, – завершує останню публікацію WSJ.
