У той час як брутальне вторгнення росії в Україну домінує в заголовках газет і дипломатичних розмовах по всьому світу, приховані зусилля кремля з встановлення ефективної гегемонії над сусідніми білоруссю, Грузією і Молдовою тривають повним ходом, пише Джеффрі Манкофф для Foreign Policy. Автор називає ці території, як і Україну, "колишніми російськими володіннями", чия незалежність посилила ізоляцію москви від Європи. Президент путін та інші російські чиновники побоюються, що демократичні уряди в мінську, Тбілісі та Кишиневі (не кажучи вже про Київ) будуть більш прозахідними і прагнутимуть глибшої інтеграції як з Європейським Союзом, так і з НАТО. Вони також побоюються, що продемократичні рухи в цих та інших колишніх радянських республіках створять ефект зараження, який може поставити під загрозу російську автократію.
Джеффрі Манкофф зазначає, що разом із вторгненням в Україну, зусилля росії зі встановлення домінування над білоруссю, Грузією та Молдовою є частиною ширшої кампанії кремля, спрямованої на руйнування міжнародного порядку в Європі, який склався після завершення Холодної війни. До повномасштабного вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року москва проявляла певну обережність щодо цих менших сусідів через потенційний вплив на відносини зі Сполученими Штатами та Європейським Союзом. Сьогодні, коли Вашингтон і Брюссель запроваджують жорсткі санкції і надають все більш потужну зброю українським військовим, граничні витрати, які росія може понести за більш агресивні дії щодо білорусі, Грузії чи Молдови, є обмеженими. Але жодна із цих трьох країн не здатна протистояти російській агресії в тому масштабі, в якому це зробила Україна.
Автор наголошує, що США та ЄС допомогли Україні протистояти російському натиску, але зробили занадто мало, щоб допомогти іншим сусідам росії, які перебувають під загрозою. Він вважає, що США та ЄС повинні надати додаткову допомогу і реалістичний шлях до глибшої євроатлантичної інтеграції, щоб гарантувати, що ці держави не повернуться під владу агресивного імперського кремля (невідомо тільки, як це зробити, якщо влада білорусі та Грузії цього не хоче і прагне партнерських стосунків з росією – iPress).
Поглинання білорусі. За планом – у 2030 році
Як слушно зауважує Джеффрі Манкофф, неоімперські амбіції росії найглибше сягнули у білорусі, яку, згідно з витоком кремлівських документів, росія планує повністю проковтнути до 2030 року. путін розглядає її, як і Україну, як частину триєдиного "общєрусского" народу і відкидає саму ідею окремої білоруської національної ідентичності. Поряд із завоюванням України, поглинання білорусі в те, що російський письменник Алєксандр Солженіцин назвав "російським союзом", відіграє важливу роль в амбіціях путіна зайняти місце поряд із Пєтром І і Катєріной ІІ в пантеоні російських правителів.
Автор зазначає, що президент білорусі олександр лукашенко багато в чому поділяє погляди путіна на білоруську ідентичність: протягом усього часу свого перебування на посаді він обмежував використання білоруської мови і заборонив вивішування червоно-білого білоруського національного прапора. лукашенко дозволив російським військовим фактично захопити владу в країні. Наприкінці 2020 року Міністерство внутрішніх справ білорусі підписало угоду про співпрацю з Національною гвардією росії, безпосередньо підконтрольною кремлю. російські журналісти замінили своїх білоруських колег, які подали у відставку на знак протесту проти репресій лукашенка у 2019 році.
Джеффрі Манкофф також згадує про те, що білоруські військові дедалі більше підпорядковуються Москві, хоча Лукашенку вдавалося уникати відправки своїх військ воювати в Україну. Спроба росії захопити Київ у перші дні війни в Україні спиралася на російські війська, дислоковані у білорусі. А нещодавно росія розмістила на білоруській території тактичну ядерну зброю.
На черзі Грузія. Зараз вона ремонтує російські військові літаки
Автор наголошує, що російський вплив у Грузії також суттєво зріс за останні роки. Хоча грузинська громадськість залишається рішуче прозахідною, правляча партія "Грузинська мрія" зробила кроки, спрямовані на зближення Тбілісі із зовнішньополітичними цілями москви, в тому числі щодо війни в Україні.
Ділові та фінансові зв'язки головного прихильника цієї партії, колишнього прем'єр-міністра Бідзіни Іванішвілі, вказують на москву, де Іванішвілі був одним із найбільших акціонерів російського газового монополіста "Газпрому". росія також зберігає значний вплив у грузинському інформаційному просторі, використовуючи при цьому низку "гострих силових" інструментів для послаблення підтримки інтеграції із Заходом. І вона все ще зберігає значну військову присутність у сепаратистських регіонах Абхазії та Південної Осетії, які москва захопила у 2008 році.
Зближення з москвою допомагає ізолювати Грузію від тиску Заходу через відступ від демократії, зокрема через драконівський закон про стеження, ухвалений у червні 2022 року, та політично вмотивоване затримання грузинського експрезидента Міхеїла Саакашвілі. Хоча Грузія підтримала перші голосування Генеральної Асамблеї ООН, які засуджували російське вторгнення, прем'єр-міністр Іраклій Гарібашвілі відтоді закликав до припинення війни шляхом переговорів, звинуватив розширення НАТО у спричиненні конфлікту і відмовився від прохань США та Європи запровадити санкції. Тбілісі відмовився надати Україні навіть нелетальну військову допомогу (хоча Грузія надає гуманітарну допомогу) і, за повідомленнями, зараз ремонтує пошкоджені російські бойові літаки.
Норовлива Молдова. Гагаузи під впливом кремля
Набагато кращою, на думку Джеффрі Манкоффа, є ситуація в Молдові, яка все ж залишається надзвичайно вразливою до російських підривних дій. Прозахідна президентка Мая Санду досягла вражаючого прогресу в боротьбі з корупцією та наближенні Молдови до стандартів управління ЄС, одночасно ведучи боротьбу з російськими ЗМІ та іншими каналами впливу. На парламентських виборах 2021 року партія Санду "Дія і солідарність" отримала більшість, обігнавши підтримуваний росією альянс соціалістів і комуністів. ЄС визнав прогрес Молдови, надавши країні офіційний статус кандидата на вступ до ЄС у червні торік.
Автор підкреслює, що з початком війни в Україні російські зусилля зі зриву виборів посилилися. Посилаючись на докази, надані Києвом, Санду в лютому звинуватила росію в спробі організувати державний переворот, а наприкінці липня Кишинів вислав десятки російських дипломатів, звинувачених у "недружніх діях". Соціалістично-комуністичний блок на чолі з колишнім прем'єр-міністром-соціалістом Ігорем Додоном (нині ув'язненим за звинуваченням у державній зраді) підтримує російські зовнішньополітичні цілі і критично ставиться до підтримки України з боку Заходу. росія також допомагає радикальній партії "Шор". Очолювана олігархом у вигнанні Іланом Шором, якому загрожує тривалий термін ув'язнення за відмивання грошей, нині заборонена партія відіграла важливу роль в організації протестів, спрямованих на повалення уряду Санду.
росія також утримує близько 1500 військових у сепаратистському Придністровському регіоні Молдови. Незважаючи на їхню невелику чисельність, Кишинів вже давно закликає до виведення військ, стверджуючи, що їхня присутність ставить під загрозу суверенітет і територіальну цілісність країни. Як і на українському Донбасі, москва прагне використати Придністров'я для блокування євроатлантичних амбіцій центрального уряду. Більше того, вторгнення росії в Україну мало на меті, серед іншого, захопити Одеський порт, створивши у такий спосіб сухопутний міст між окупованим Кримом і Придністров'ям, слов'янська більшість населення якого симпатизує москві більше, ніж румуномовна більшість Молдови. Одеса залишається пріоритетною метою росії.
росія також заохочує заворушення в автономному регіоні Молдови Гагаузії. Кілька кандидатів на нещодавніх виборах губернатора Гагаузії користувалися підтримкою росії і голосно критикували підтримку Кишиневом України. Переможниця виборів, представниця партії "Шор" Євгенія Гуцул, закликала до відкриття гагаузького представництва в москві.
Перемога України вирішить проблеми регіональної безпеки. Але навіть після поразки росія спроможна захопити ці три держави, якщо Захід їм не допоможе
Допомога Україні у її національно-визвольній війні, на думку Джеффрі Манкоффа, є найважливішим кроком, який Сполучені Штати та їхні союзники можуть зробити для того, щоб перемогти спробу москви відновити своє домінування у ширшому регіоні. Хоча ревізіоністські амбіції росії не є чимось новим, війна в Україні дала кремлю прикриття для більш агресивних дій проти цих трьох держав.
Офіційні особи в Кишиневі і Тбілісі вважають, що москва намагатиметься реінтегрувати їх у "русскій мір" незалежно від того, що відбувається в Україні: або кремль-переможець надихнеться на нові завоювання, або кремль, зазнавши поразки, переключить свої експансіоністські амбіції на більш легкі об'єкти. білорусь, суверенна лише за назвою, є прикладом того, до чого може призвести російська гегемонія.
Здатність Заходу допомогти цим країнам, особливо у воєнний час, за словами Джеффрі Манкоффа, обмежена. Сполучені Штати та їхні союзники повинні зосередитися на зміцненні стійкості цих країн і поглибленні їхніх економічних, культурних і гуманітарних зв'язків з Європою. З огляду на її розташування, вразливість і демократичний прогрес, Молдова має бути першочерговим пріоритетом. Допомога США та Європи у відокремленні енергетичного сектору Молдови від росії є гарним початком. Але потрібно зробити ще більше, щоб допомогти Кишиневу протистояти підтримуваній росією дестабілізації і забезпечити, щоб переваги зростаючих зв'язків країни з Європою також принесли користь Придністров'ю і Гагаузії.
На думку автора, у Грузії Сполученим Штатам і Європейському Союзу слід пріоритезувати інвестиції в інфраструктуру, що зв'язує країну з Європою, водночас допомагаючи громадянському суспільству Грузії, яке зазнає утисків, і займаючи жорсткішу позицію щодо ухилення від санкцій. білорусь є більш довгостроковим викликом, але Вашингтон і Брюссель повинні зосередитися на забезпеченні білоруського суверенітету, одночасно підтримуючи демократичних гравців за межами країни (включаючи де-юре президентку Світлану Ціхановську).
Перш за все, переконує Джеффрі Манкофф, ЄС (і НАТО) мають надати всім трьом країнам реальну перспективу інтеграції, коли вони виконають необхідні умови. Перспектива інтеграції до ЄС відіграла важливу роль у демократичному розвитку Молдови, тоді як обмежений прогрес в обіцяній інтеграції до Північноатлантичного альянсу є важливим чинником дрейфу Грузії назад до москви. Ідея вступу білорусі до ЄС або НАТО здається віддаленою, але обидві організації повинні вже зараз планувати повернення майбутньої демократичної білорусі до Європи. ЄС, зокрема, має переглянути свої структури фінансування та прийняття рішень, щоб сприяти швидкій інтеграції нових країн-членів.
Україна – не єдина прифронтова держава в нинішньому конфлікті, наголошує автор. Далеко від центру уваги ЗМІ білорусь, Грузія та Молдова ведуть власну боротьбу проти російського домінування. Увага та допомога зараз може допомогти гарантувати, що ці держави не стануть наступними жертвами триваючої війни росії за відновлення імперії.
Погляди, висловлені у цій статті, належать автору і не є офіційною політикою чи позицією Національного університету оборони, Міністерства оборони або уряду США.
Джерело: Foreign Policy
