"Нещодавно колишній керівник британської служби МІ-6 Річард Дірлав заявив, що політика Обами у 2014 році у відповідь на початкове вторгнення росії в Україну була помилкою. Дірлав мав рацію, але він упустив важливий момент: рішення, прийняті в роки правління Обами, – це не просто те, за чим можна спостерігати в дзеркало заднього виду. Політика Обами досі має великий вплив на хід російсько-української війни та призвела до невиправданих втрат десятків тисяч цивільних і військових", – пише Адріан Каратницький у статті для Foreign Policy.
Сьогодні Україна перебуває в процесі великого контрнаступу для повернення території, окупованої росією. Це завдання далеко не просте, оскільки російські військові витратили чимало часу на створення потужних ліній оборони. Окрім цього, українці також страждають від повільного та запізнілого надання військової допомоги. Їм досі не вистачає значної авіаційної потужності та ракет великої дальності. Україні все ще бракує широкого спектру необхідної зброї, щоб повернути свої землі.
Андріан Каратницький переконаний, що всі ці труднощі походять від політики Обами щодо росії, яка продовжує фундаментально та згубно впливати на ситуацію на місці та у відповіді союзників під проводом США на тотальну війну москви.
Без сумніву, зазначає автор, путін несе повну відповідальність за свою війну проти України, а також за страждання та смерть, завдані його військовими. Але його напад на Україну 2014-го, його зростаючі імперські амбіції та його подальше рішення знищити українську державу мають своє коріння в політиці та діях Сполучених Штатів та їхніх союзників у роки Обами.
Політика Обами щодо росії, включаючи його прийняття доктрини домінування кремлівської ескалації, продовжувала формувати політику США під час адміністрацій Трампа та Байдена.
Протягом більшості років перебування путіна при владі Сполучені Штати та Захід неадекватно відповідали на дедалі агресивніші дії росії, від серії вбивств у західних країнах до окупації суверенних територій інших держав. Це почалося зі слабкої реакції тодішнього президента США Джорджа Буша на вторгнення путіна до Грузії у 2008 році. Коли Обама прийшов на посаду, він посилив помилку Буша. Замість того, щоб покарати росію за її агресію, він доручив тодішній держсекретарці Гілларі Клінтон розпочати "перезавантаження" відносин, переступивши через всі злочини росії в Грузії. Більш важливо те, що Обама відмовився від планів адміністрації Буша щодо щита протиракетної оборони у Східній Європі. Це рішення особисто підтримав путін.
Також Обама, на думку автора, не зрозумів належним чином масштаби російської загрози, що насувається. Під час президентської виборчої кампанії 2012 року кандидат від Республіканської партії Мітт Ромні заявив, що росія "без сумніву є нашим геополітичним ворогом №1. Вони борються за будь-яку справу за найгірших акторів світу. Думка про те, що [Обама] має на увазі більше гнучкості щодо росії, справді дуже, дуже тривожна". У відповідь Обама висміяв свого суперника: "1980-ті тепер закликають попросити повернути свою зовнішню політику назад, тому що Холодна війна закінчилася 20 років тому".
У 2014 році, після того, як росія вже анексувала Крим, збила MH17 і відправила російські війська та спецслужби воювати на український Донбас, підкреслює Каратницький, Обама рішуче виступив проти надсилання зброї Україні. Він відповів на російське вторгнення в Крим лише незначними санкціями, спрямованими проти російських фізичних осіб, державних банків і кількох компаній. Найбільшої шкоди завдала чітка заява Обами про те, що Україна не є стратегічним пріоритетом США.
Розмовляючи із Джеффрі Голдбергом із The Atlantic після російської анексії Криму та агресії на Донбасі, Обама наголосив про межі його прихильності до України. Як писав Голдберг: "Теорія Обами тут проста: Україна є основним російським інтересом, але не американським, тому росія завжди зможе зберегти там ескалаційне домінування". Тоді Голдберг процитував слова Обами: "Факт у тому, що Україна, яка не є членом НАТО, буде вразливою до військового панування росії, що б ми не робили". Іншими словами, американський президент майже визнав Україну державою-клієнтом росії, телеграфуючи лідеру агресивної, ревізіоністської держави, що Сполучені Штати відступлять, якщо росія розширить свою війну. Більше того, доктрина домінування російської ескалації – про те, що кремль завжди буде готовий застосувати вищу владу, щоб добитися свого в Україні, тоді як Вашингтон – ні – стала керівним принципом політики США.
Під час нещодавнього інтерв'ю з відомою репортеркою CNN Крістіан Аманпур Обама подвоїв свою слабку відповідь на анексію росією Криму та агресію на сході України в 2014 році. "Ми кинули виклик путіну за допомогою інструментів, які у нас були на той час, враховуючи, де була Україна", – сказав експрезидент США. Це правда, що в перші дні після шокового вторгнення росії деградована українська армія не була готова дати відсіч, щоб повернути окуповані території. Але Обама забув згадати, що протягом наступних кількох місяців Україна суттєво відновила свої збройні сили, значною мірою завдяки героїзму бійців-добровольців. А це означає, що найважливішим інструментом, який мав Обама на той час, було дати цим бійцям летальну зброю, яку він рішуче відмовлявся використовувати до кінця своєї каденції.
Критика позиції Обами щодо України – чи, якщо вже на те пішло, позиції тодішньої канцлерки Німеччини Ангели Меркель чи тодішнього президента Франції Франсуа Олланда – це не питання заднім числом. Як нагадує Каратницький, поважні голоси у зовнішньополітичному співтоваристві та Конгресі США, включаючи покійного кандидата в президенти від Республіканської партії Джона Маккейна, закликали до ширших санкцій і просили Обаму озброїти Україну зі самого початку російської агресії 2014 року. Проте, незважаючи на резолюції Конгресу, які заохочували до такої допомоги, він виступав проти надсилання Україні зброї та посилався на доктрину домінування російської ескалації. Натомість протягом років його президенства допомога США обмежувалася сотнями мільйонів доларів у нелетальному обладнанні та військовій підготовці, причому останнє в основному витрачалося на американський персонал.
Політика Обами щодо росії продовжувала формувати політику США і за часів адміністрацій Трампа та Байдена. Незважаючи на те, що Дональд Трамп погано поводився щодо України, намагаючись залучити Київ до своїх зусиль послабити конкурента на президентських виборах Джо Байдена, він дав зелене світло на постачання протитанкової зброї Javelin у 2017 та 2019 роках. Тим не менш, роки запеклих дебатів лише щодо надсилання Javelin придушили дискусію про іншу зброю, необхідну Україні, включаючи протиповітряну та протиракетну оборону, бойові танки, винищувачі та ракети великої дальності.
До честі Байдена, зауважує Каратницький, він виступав за озброєння України оборонною зброєю, коли обіймав посаду віцепрезидента за Обами. Але коли він сам став президентом, Байден повернув до уряду багатьох творців боязкого підходу Обами до росії. В результаті з моменту восени 2021 року, коли уряд США дізнався, що путін планує вторгнутися, до початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022-го, Сполучені Штати втратили вирішальне вікно, в якому можна було забезпечити Україну значними новими видами зброї та навчання їхньому використанню. Замість вкрай необхідних гаубиць, танків, реактивних систем залпового вогню (таких як HIMARS) і важких боєприпасів Вашингтон надав скромну допомогу, що виглядало не більше, ніж для партизанського опору.
Навіть коли адміністрація Байдена переконалася, що росія почне війну приблизно у жовтні 2021 року, вона все одно обмежила допомогу мізерною стрілецькою зброєю та боєприпасами на суму 60 мільйонів доларів. Лише в грудні 2021-го Байден нарешті схвалив постачання переносних ракет та іншої летальної та нелетальної допомоги на 200 мільйонів доларів. Пакет включав 300 протитанкових ракет Javelin, які надійшли в січні, лише за кілька тижнів до того, як російські війська почали багатофронтовий наступ. І все одно важкого озброєння не було видно.
Адміністрація Байдена та її союзники по НАТО переоцінили і певною мірою відійшли від ідеї Обами про домінування російської ескалації. Проте тривалий вплив доктрини спричинив довгострокову відмову Україні щодо ракет великої дальності, і це призвело до затримки надання Києву бойових літаків.
На думку Каратницького, доктрина домінування російської ескалації зберігається у більш обмеженій формі донині. Постійні заяви Байдена про потенційну готовність путіна застосувати ядерну зброю є доказом цього впливу, як і стурбованість Сполучених Штатів тим, що Україна може перенести війну на територію росії. Без сумнівів, Вашингтон не повинен ігнорувати ядерний арсенал москви. Але страх використання росією тактичної ядерної зброї не повинен паралізувати зусилля з адекватного озброєння України. Застосування путіним ядерної зброї малоймовірне, особливо зараз, коли китайський лідер Сі Цзіньпін прямо попередив російського президента щодо її використання в Україні. По-друге, українці мають самі визначати свою стратегію війни та ризики, на які вони готові піти. Що стосується передбачуваного домінування росії в ядерній ескалації, Сполучені Штати мають власну знайому доктрину протидії: ядерне стримування. Якщо Байден більше не вірить, що взаємне стримування захищає світ від ядерної ескалації, він може зараз підкоритися путіну, дозволити йому відновити російську імперію та дати зелене світло москві на проєктування влади у серці Європи.
На жаль, постійний вплив і тривале "загробне життя" російської доктрини Обами незабаром призведе до подальших непотрібних втрат багатьох тисяч українців. Якби Україна була систематично озброєна Заходом протягом восьми років після того, як росія розпочала свою гібридну війну 2014-го, українці, ймовірно, краще б утримали лінію під час вторгнення в лютому торік. Цілком можливо навіть, що Україна могла завдати росії раннього вирішального удару по її початковим досягненням. Якби добре озброєна, вона дала відсіч із повною силою, можна було б уникнути величезних територіальних здобутків росії, і ми могли б не стати свідками таких звірств, скоєних росією, як Буча, Ірпінь та Маріуполь.
Можливо, жодна політика не змогла б утримати путіна від того, щоб забирати життя українців, руйнувати цивільні будинки, знищувати цивільну інфраструктуру та захоплювати українську територію. Але зростаючі імперські амбіції російського президента та висока ціна, яку платять за них українці, є принаймні частково плодом політики адміністрації Обами, яка продовжує справляти потужний вплив і донині.
Джерело: Foreign Policy
