У цьому огляді я збираюся трохи розширити діапазон (особливо наприкінці), оскільки за останній тиждень було багато цікавих подій. Однак почну з деяких думок про український контрнаступ.
У цьому випадку я подумав, що має сенс розширити деякі з тез, висловлених у першому подкасті Ukraine Russia War Talk, який ми з Миколою Бєлєсковим (експерт українського Інституту стратегічних досліджень та Фонду "Повернись живим" – iPress) записали в середу і випустили в четвер. У ньому ми витратили майже 40 хвилин на обговорення стану контрнаступу і широко коментували те, що сталося за останні 3 місяці. Ви можете знайти його тут.
Ми з Миколою надзвичайно задоволені інтересом та відгуками. Наразі ми маємо понад 9000 завантажень, а минуло лише 4 дні (я думаю, що це означає, що він входить до топ 1% усіх випущених подкастів). Наразі він доступний лише на Substack, хоча ми плануємо розмістити його на Apple Podcasts і, можливо, в майбутньому на Spotify. Ми не зовсім очікували високого рівня зацікавленості, і мали те, що можна було б назвати м'яким, стриманим відкриттям. Тепер ми плануємо робити це приблизно кожні два тижні. Ми також плануємо почати запрошувати гостей, особливо з України.
Три актуальні питання українського контрнаступу. російський вибір оборонної тактики, збереження українських сил та погодний чинник
У подкасті були три моменти, на яких я хотів би зупинитися детальніше, оскільки вважаю їх дуже важливими для розуміння того, як розпочався контрнаступ і куди він може рухатися. Це російський вибір оборонної тактики, важливість збереження української сили і той факт, що люди можуть вважати, що погода відіграватиме більшу роль у сповільненні/завершенні контрнаступу, ніж це може бути насправді.
Питання російської оборони, як зазначив Микола, цікаве тим, що хоча росіяни побудували багато ліній оборони по всій Запорізькій області, вони, схоже, зосереджують майже всі свої сили на передовій – перекидають сили з інших районів бойових дій, щоб якомога довше утримувати лінію фронту там. Здається, це стало для них особливо гострою проблемою, оскільки українці повільно, але методично витісняють те, що можна було б назвати Роботино-Вербівським виступом (див. нижче).
Це знімок з карти, яку веде Ендрю Перпетуа.
Те, що росіяни напаковують зараз лінії фронту військами, вказує на кілька можливих речей. Одна з найцікавіших, як зазначив Микола в подкасті, полягає в тому, що вони можуть не довіряти своїм військовослужбовцям, вважаючи, що ті не мають достатньо морального духу або підготовки для здійснення стратегічного відступу. Іншими словами, вони тиснуть на людей і утримують їх там зі страху бути більш гнучкими, бо не довіряють власній армії. Якщо до цього додати той факт, що, за даними українських джерел, російська друга і третя оборонні лінії не так вже й добре побудовані (за українськими оцінками, росіяни вклали 60% своїх зусиль у будівництво лінії фронту, залишивши набагато менше на тилові лінії), то стає зрозумілим, наскільки важливо для росії утримати фронт.
Якщо це так, то проблема, з якою зіткнуться росіяни, полягає в тому, що якщо у них коли-небудь з'являться проломи через великі втрати або просування власних сил вперед, то українці, зрештою, зможуть використати ці проломи. Здається, ми ще далекі від цього, але той факт, що вони ущільнюють лінію фронту, заслуговує на увагу.
У подкасті ми також висловили наше спільне розчарування безглуздою критикою з боку аналітиків та анонімних джерел щодо небажання України нести великі втрати, можливо, найкращим прикладом чого є рішення України припинити прямі масовані штурми російських позицій. Я впевнений, що ви пам'ятаєте безглузді заяви про те, що Україні потрібно воювати, як НАТО (більше про це в кінці).
Ця критика, здається, ґрунтується на хибній думці, що війна практично проплачена силами НАТО за правилами Альянсу – хоча це зовсім не так. НАТО ніколи б не пішло в такий наступ без панування в повітрі, і, чесно кажучи, НАТО ніколи б не вело подібну війну. Україна має бути обережною зі життям своїх солдатів з кількох причин. По-перше, середньостатистичний український солдат показав, що він/вона перевершує своїх російських колег в ініціативності та здатності до навчання. Протягом всієї війни майстерність українського солдата була важливою складовою українського успіху (прикладом цього є той факт, що за останній рік Україна звільнила набагато більше території, ніж захопила росія, в той час як Україна зазнала значно менших втрат). По-друге, будучи демократією, українці, здається, набагато більше переймаються власними втратами, ніж російське населення. Демократія має великі переваги на війні, оскільки її сильно підтримує суспільство, і тому важливо, щоб українське суспільство не вважало, що його солдати гинуть даремно. По-третє, одним із суттєвих чисельних недоліків України у веденні війни є те, що її населення значно менше, ніж населення росії. Вона не може дозволити собі жертвувати своїми мотивованими, демократично налаштованими солдатами, якщо тільки мета того не варта. Зараз, в умовах контрнаступу, це поки не так. Тому збереження сили українських солдатів є життєво важливим.
Це підводить нас до третьої тези подкасту: чи триватиме контрнаступ тільки до осені. Були розмови про те, що українцям доведеться припинити операції восени, коли погода зміниться. Здається, це знову ж таки базується на припущенні, що ця війна є такою, якою люди очікували її бачити, а не такою, якою вона є насправді. Хоча швидкі, далекі проникнення бронетехніки не рідкість, але більшість просувань, які ми бачимо, складаються з постійних, поступових, відносно коротких переміщень, тож погода не вплине. Україна (якщо вона збереже своїх солдатів і техніку, а вона це робить) може утримати темпи ще деякий час.
До речі, після того, як ці тези були озвучені в подкасті, було цікаво почути, що Кирило Буданов сказав те саме. Цей наступ не зупиниться через погану погоду.
Тож додайте все це разом – росіяни, які пакують лінію фронту, українці, які намагаються зберегти своїх солдатів і техніку, а також можливість ведення бойових дій у негоду – і сподіваємося, що українська стратегія має сенс.
Ганебно запізнілі АТАСМS. Є ознаки, що США, можливо, колись їх таки передадуть
Ознаки того, що АТАСМS будуть передані Україні (або, краще сказати, ганебно запізніло передані), виглядають непогано. Телеканал ABC News опублікував сюжет, в якому, як стверджувалося, з посиланням на анонімних чиновників адміністрації, було прийнято рішення про їхню передачу в рамках майбутнього оборонного пакету.
"Вони прийдуть", – сказав один чиновник, який мав доступ до планів надання допомоги Україні у сфері безпеки. Він зазначив, що, як завжди, такі плани можуть змінюватися до офіційного оголошення.
Інший чиновник заявив, що питання цих ракет "на столі" і, ймовірно, будуть включені до майбутнього пакету безпекової допомоги, додавши, що остаточного рішення ще не прийнято. За словами чиновника, до того, як Україна отримає ракети, можуть минути місяці.
Якщо це станеться, це буде дуже добре, але дуже дивно, що США знову надають системи занадто пізно, щоб вони могли суттєво вплинути (або взагалі вплинути) на контрнаступ, який триває вже більше трьох місяців. Якби Україна отримала їх наприкінці весни, вони могли б допомогти зруйнувати російську логістику, особливо в Криму і на виході з нього, залишивши всі російські війська, зібрані на першій оборонній лінії, в гіршому стані. По суті, наприкінці 2022 року і на початку 2023-го ставка була на те, що масовані бронетанкові атаки все ще можуть спрацювати. Зараз, схоже, прийшло розуміння, що вони мають обмежену цінність, якщо тільки ворог не ослаблений настільки, що може чинити лише слабкий опір. І саме це зараз є основою оборонних планів США.
Пентагон та досвід з української війни. Головний пріоритет на майбутнє – "Реплікатор"
Заступниця міністра оборони США Кетлін Гікс.
Заступниця міністра оборони Кетлін Гікс за останні два тижні виступила з двома абсолютно захоплюючими промовами, в яких обговорювалися оборонні плани США проти Китаю. Ви можете знайти тексти обох виступів тут і тут. Вони цікаві не лише відвертістю деяких висловлювань, але й тим, що Гікс говорить про майбутнє війни. По суті, США проаналізували російсько-українську війну і вирішили, що ключовим елементом американської оборони в майбутньому стануть системи транспортних засобів, керованих штучним інтелектом, які вона назвала All Domain Attributable Autonomous (ADA2) системи – Автономні в усіх доменах системи. План розробки і розгортання цих автономних систем відомий як Ініціатива "Реплікатор".
Ініціатива "Реплікатор" зараз є головним пріоритетом Пентагону, і її заявлена мета полягає в тому, щоб дозволити американським військам протистояти важкій китайській "масі" у будь-якій війні. Маса, за словами Гікс, – це дорогі, застарілі технологічні системи, в тому числі військові кораблі, ракети тощо. Пентагон вирішив, що велика кількість самонавідних, дешевих, "придатних до застосування" систем може в принципі перешкодити великим важким силам, заснованим на старій парадигмі. Я процитую фрагмент одного з її виступів, де вона це чітко пояснює.
З "Реплікатором" ми починаємо зі вседоменної досяжної автономії, або ADA2, яка допоможе нам подолати перевагу КНР у масі: більше кораблів, більше ракет, більше сил.
До того, як росія знову вторглася в Україну в лютому минулого року, її війська також мали цю перевагу. Проте в Україні ми побачили, на що здатні недорогі, доступні системи – не кажучи вже про інші комерційні технології.
Вони можуть допомогти рішуче налаштованим захисникам зупинити більшого агресора від досягнення його цілей, поставити менше людей на лінію вогню, а також вироблятися, розгортатися і модернізуватися з тією швидкістю, яка потрібна бійцям, без тривалих витрат на технічне обслуговування.
У Міністерстві оборони США ми вже інвестуємо в автономні системи, що піддаються перевірці – у всіх видах збройних сил, в Головному управлінні розвідки, Управлінні стратегічних можливостей і в самих бойових командуваннях – і в різних сферах: самопілотовані кораблі, безпілотні літаки і багато чого іншого.
Зараз настав час масштабування, адже ці системи важче запланувати, важче вразити і важче перемогти, ніж системи потенційних конкурентів.
Якщо Пентагон піде до кінця, то це означатиме величезні зміни в технологіях, які визначають результат війни (що не дуже відрізняється від того, щоб сказати, що це революція у веденні війни). Вона дуже чітко вказує на зростаючу застарілість важких дорогих танків, кораблів і навіть літаків. Стежте за розвитком.
