Цього тижня президент України Володимир Зеленський у Вашингтоні. Це другий його візит туди з моменту початку широкомасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року.
Ситуація в Україні суттєво відрізняється від того, коли Зеленський востаннє приїжджав до США.
Тоді, у грудні 2022-го, Україна щойно завершила дві успішні і дуже важливі наступальні кампанії. Харківська кампанія у вересні торік шокувала російську армію, а Збройні сили України звільнили значну частину Харківської області. Приблизно в той самий час український наступ у Херсоні врешті-решт призвів до того, що росіяни здійснили цілеспрямований відхід з території, яку вони окупували на заході Херсонщини.
Хоча це були військові успіхи, вони також мали політичні наслідки.
У росії путін оголосив часткову мобілізацію, необхідну для заповнення величезних втрат особового складу, яких російська армія зазнала з лютого 2022 року. Одночасно було призначено нового головнокомандувача. Генерал Суровікін, який згодом став персонажем драми Прігожина, стабілізував ситуацію для рф і розпочав будівництво "Лінії Суровікіна" на півдні України. А в очах західних політиків і громадськості українці довели, що здатні на наступальні операції для звільнення своєї території, окупованої росією.
З кінця минулого року Україна зазнала системної російської атаки з використанням ракет і безпілотників на свою критично важливу інфраструктуру, включно з електро-, водо- та теплопостачанням. Це призвело до того, що багато українців пережили холоднішу і жахливішу зиму, ніж зазвичай. Це, однак, спонукало до надання додаткової західної військової допомоги для протиповітряної оборони ключових українських міст.
З часу останнього візиту Зеленського до Вашингтона Україна також була змушена захищатися від російського наступу на сході на початку 2023 року. Цей наступ, розпочатий у січні новопризначеним російським командувачем Валєрієм Гєрасімовим, не приніс значних успіхів у захопленні нових територій. За допомогою найманців "Вагнера" та нещодавно завербованих ув'язнених росіяни захопили Бахмут, хоча він не має великої військової цінності. Однак цей російський наступ змусив українців задіяти формування і ресурси, які вони, ймовірно, воліли б використати для тренувань і підготовки до літнього контрнаступу.
За останні десять місяців Україна також розширила свою кампанію стратегічних ударів по об'єктах в росії. Було визначено два широких набори цілей. Перший – це політичні цілі. Як правило, це були атаки, які уникали жертв серед цивільного населення, але привертали велику увагу ЗМІ. Сюди входять удари БПЛА по москві, вторгнення в Бєлгород і численні атаки на Керченський міст (який, слід визнати, також є легітимною військовою ціллю). Зрештою, за допомогою цих атак українці намагаються чинити політичний тиск на путіна і показати російському народу, що це вже не обмежена чи спеціальна військова операція.
Друга цільова група була воєнною. До неї можна віднести вражаючі атаки на російські аеродроми, знищення стратегічних бомбардувальників і транспортних літаків. Вона також включала численні атаки на об'єкти в окупованому Криму. Це були об'єкти протиповітряної оборони, аеродроми, склади матеріально-технічного забезпечення і кораблі в Чорному морі або поблизу Севастополя. Цього тижня в ході, можливо, найбільш видовищної й успішної атаки Україна знищила десантний корабель і підводний човен класу "Кіло" в севастопольському сухому доці.
Але ключовою подією з часу останнього візиту Зеленського до Вашингтона, до якої прикута увага більшості, є продовження української наступальної кампанії на півдні України. Хоча багато хто сподівався на приголомшливий, подібний до харківського, прорив, ці надії були розбиті ще на початку наступу. Перші українські атаки на лінію Суровікіна продемонстрували, наскільки добре росіяни підготували свою оборонну схему маневру на півдні. Перші проблеми з південним наступом вимагали від України адаптації тактики ведення бою – і стратегічної кампанії впливу. Навіть український президент визнав, що це відбувається повільніше, ніж очікувалося.
Тому багато хто розглядатиме візит Зеленського до Вашингтона насамперед через призму нинішнього українського південного наступу. Він просувається повільно. Але він прогриз першу лінію оборони росіян і вже прорвався до другої (за деякими даними, подекуди і через неї). Водночас українці завдали значних втрат російському особовому складу і спричинили значне знищення російської артилерії (включно з підтримуючими її контрбатарейними радарами і засобами РЕБ).
Бойове виснаження незабаром почне відігравати більшу роль, проте ми все ще можемо побачити, що українці досягнуть більш рішучого прориву лінії Суровікіна до Різдва. Але навіть якщо це станеться, навіть найбільш палким прихильникам України зрозуміло, що ця війна, швидше за все, триватиме і у 2024-му, і, можливо, у 2025 році.
Хоча зараз Україна, ймовірно, перебуває в кращій стратегічній позиції, ніж у грудні 2022 року, сприйняття успіху (і невдач) у Вашингтоні та інших західних столицях є не менш важливим. Враховуючи це як контекст для цьогорічного візиту президента Зеленського до Вашингтона, чого від нього можуть очікувати українці та американці.
Цілі візиту Зеленського
Хоча президент Зеленський здійснив декілька візитів до західних столиць за останні кілька місяців, жоден із них не був настільки важливим, як його візит до Вашингтона цього тижня. Масштаб американської військової, дипломатичної, економічної та моральної підтримки робить його таким. Він має чотири ймовірні цілі.
По-перше, Зеленський хоче запевнити американських законодавців, що їхні масові інвестиції в Україну за останні 18 місяців приносять свої плоди, навіть якщо швидкість звільнення української території не така, на яку багато хто сподівався. На сьогодні США виділили десятки мільярдів доларів на допомогу Україні. Це економічна, гуманітарна та розвідувальна підтримка, а також регулярні пакети військової допомоги. Американська допомога становить близько половини всієї іноземної підтримки Україні з початку війни.
На зустрічах і в промовах Зеленський неодмінно розповідатиме про те, наскільки життєво важливою була ця американська допомога і наскільки Україна вдячна за неї. Він захоче розповісти про те, що допомога була ефективно використана, корупція зведена до мінімуму, і що американська зброя потрапила до потрібних військ у потрібний час і для потрібної мети. Ну, можливо, не завжди в потрібний час. Це може стати ключовим моментом для Зеленського: допомога важлива, але швидка допомога краща.
Другим завданням Зеленського буде переконати американських виборців у тому, що вони повинні залишатися зацікавленими і залученими, і що Сполучені Штати мають продовжувати підтримувати Україну в цій війні, розпочатій росією. Хоча український президент неодмінно розповідатиме про те, як американська допомога допомагає захищатися від жорстоких, розгнузданих росіян, він також посилюватиме свої аргументи, що підтримка цієї війни – це не лише захист України. Глобальнішою метою підтримки перемоги України є захист міжнародної системи, яка значною мірою була створена і підтримується США з часів Другої світової війни.
Тому що світ, де хижі авторитарні режими відчувають себе вільними у примусі, вторгненні та підпорядкуванні своїх сусідів, є небезпечним не лише для малих та середніх країн. Це світ, де під загрозою національна безпека та економічне процвітання Америки. Тож Зеленський захоче ще раз довести американському народу, що, хоча Україна вдячна за підтримку, ця боротьба стосується не лише його країни.
Третьою метою для українського президента буде оцінити для себе настрої в американській столиці, особливо напередодні президентських виборів у США 2024 року. Можна читати скільки завгодно звітів, але ніщо не зрівняється з тим, щоб самому побувати на місці. Це одна з причин, чому Зеленський так часто відвідує місця бойових дій. Важливо знати правду.
Загалом, у Конгресі США існує широка підтримка України. Але протягом останнього року різні зацікавлені групи виступали за скорочення або навіть припинення допомоги. Прихильники таких дій посилаються на цілу низку імперативів, включно з орієнтацією на "Китай понад усе", а також на менш шляхетні та більш ізоляціоністські причини. Зеленський буде зацікавлений у тому, щоб відчути політичну атмосферу у Вашингтоні, а також те, як можуть розвиватися про- та антиукраїнські настрої протягом року президентських виборів у США.
Нарешті, Зеленський звернеться з проханням про подальшу американську допомогу. Це стосується військової техніки та боєприпасів, економічної допомоги, а також посиленої допомоги у військовій підготовці (індивідуальній, технічній та колективній). І він шукатиме подальшої допомоги США на багатонаціональних форумах. Різниця у спільних заявах G20 між минулим і поточним роками занепокоїла український уряд. Відсутність чіткого плану вступу України до НАТО також викликає занепокоєння. Тому Київ буде зацікавлений в отриманні запевнень від Вашингтона щодо підтримки на міжнародних зустрічах та у міжнародних інституціях.
Американські цілі
Не лише український президент матиме у Вашингтоні стратегічні цілі. Адміністрація Байдена також намагатиметься досягти певних цілей під час візиту Зеленського до столиці США.
По-перше, вони нададуть Зеленському платформу для виступу перед Конгресом і американським народом з обґрунтуванням необхідності подальшої підтримки України. Хоча адміністрація Байдена підтримувала Київ протягом усієї війни, їхні стратегічні меседжі про мету допомоги не завжди були зрозумілими. Президент Зеленський є прекрасним оратором, і адміністрація США буде зацікавлена в тому, щоб він використав ці навички для отримання додаткових асигнувань від Конгресу на допомогу Україні.
По-друге, адміністрація – справедливо чи ні – захоче донести безпосередньо до Зеленського, що час підтримки України з боку США може спливати. Незважаючи на зобов'язання Байдена підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно, обсяг і тривалість цієї підтримки залежатимуть від Конгресу і можливих змін в адміністрації на початку 2025 року. Через це Байден та його ключові співробітники, ймовірно, негласно вимагатимуть від українців більшої швидкості. Це вкрай несправедливо по відношенню до українців, але такою є природа політики у Вашингтоні та інших західних столицях. І в рамках цих дискусій президент Зеленський може телеграфувати військові плани України на наступну зиму і на 2024 рік.
Нарешті, адміністрація Байдена буде зацікавлена в тому, щоб Зеленський поспілкувався з якомога більшою кількістю членів Конгресу. Хоча деякі з антиукраїнські налаштованих можуть не змінити свою позицію, інші можуть. Відкриті дискусії між Зеленським та представниками Конгресу, де обидві сторони можуть висловити свої погляди та занепокоєння, дають можливість законодавцям розглянути – або переглянути – свої погляди на допомогу Україні з боку США.
Важливий візит для України
Хоча значна частина цієї статті присвячена президенту Зеленському, його візит є важливим для всіх українців. Незважаючи на величезні обсяги допомоги, наданої Америкою та десятками інших країн, лише українці постраждали і пожертвували собою в результаті багатьох жахливих дій росії з 2014 року. Вони заслужили на постійну підтримку з боку США та інших держав.
Остаточний успіх візиту буде визначатися тим, чи продовжиться (або посилиться) американська підтримка, і чи зможе Україна краще захистити свій народ і свою територію у 2024 році і в подальшому. Це будуть цікаві кілька днів у Вашингтоні.
