Цьогорічна програма складалася із виставок, перформансів, концертів, вечірок, театральних колаборацій, ранкової йоги, лекцій. Мистецтво витало у повітрі: воно було присутнє у кожному закутку і наповнювало тих, хто хотів його відчути.
Фото: iPress.ua / Михайло Гема
Фото: iPress.ua / Михайло Гема
Фото: iPress.ua / Михайло Гема
Відвідувачі фестивалю могли доторкнутися до мистецтва власноруч, завдяки тренінгам і майстер-класам. Процес творення мистецтва захопив не лише гостів фестивалю, але і волонтерів. Вчителі-художники вечірнього рисунка зайняли місце на останньому поверсі закинутої будівлі X-корпусу. Зібралися люди для того, щоб разом в невеликому колі поринути з головою у творчість. Техніка, матеріали, вміння не мали значення у змалюванні оголеної натури.
Фото: Христина Шпук
Фото: Христина Шпук
Вчителі допомагали, слідкували за процесом, але це не те місце, де художні прояви підлягають критиці. Чому відвідувачам мистецьких фестивалів важливо не тільки спостерігати за мистецтвом інших, але й створювати своє, розповів співорганізатор Микола:
"Я думаю, що це важливо завжди, не тільки на таких фестивалях. Це одна з форм культурного дозвілля молоді. Це однозначно краще, ніж прийти ввечері подивитися телевізор, посидіти в Інтернеті і бездумно витратити свій час. Ми вже три роки проводимо вечірній рисунок. До нас приходять люди з художньою освітою, без освіти, ті, хто хоче з користю для себе провести час. Потім їх затягує і утворюється така собі секта. Люди приходять кожного разу і малюють все більше. Найцікавіше те, що у людей різний склад розуму, але це не впливає на їх здібності. Приходять не тільки художники, дизайнери чи архітектори. Ти бачиш ріст тих, хто приходить до нас роками і невпинно малює. Помічаєш чим вона відрізняється від тих, в кого є мистецька освіта. Іноді вони творять такі чутливі речі, які б ніколи не створив художник з академічною освітою".
Фото: Христина Шпук
Фото: Христина Шпук
Наступного дня, в цокольному приміщенні на всіх охочих чекали художні матеріали і кваліфікована спеціалістка Анастасія Боєр Програма передбачала тригодинний тренінг з нейрографіки. Фахівець порівняла нейрографіку з магією, тому протягом годин учасники майстер-класу займалися чарівництвом.
Фото: Христина Шпук
Фото: Христина Шпук
Про нейрографіку в Україні почали говорити нещодавно. Це арт-терапія, але кінцевий продукт процесу нагадує витвір мистецтва. Анастасія Боєр переконана, що значна частина людей не займаються мистецтвом ще з дитинства, бо "не вміють, не вийде, цим не заробиш на життя".
В нейрографіці людина не думає про те, чи вміє вона малювати.
"Перед тим як людина навчилася писати і розмовляти, вона навчилася малювати. Первісні люди спілкувалися за допомогою жестів, артикуляції і малюнків. Вміння малювати, вважає вона присутнє в нас всередині і в ньому наша сила, адаптація. Малювання дуже потужний ресурс, з яким ми працюємо. Загалом він ще трохи спить, люди не використовують його, він чекає свого пробудження. Нейрографіка дуже легко відкриває цей творчий потенціал. Люди, які не знають, що вони можуть малювати, пробують, в них це виходить, отримують кайф і задоволення".
Нейрографіка працює з лініями, кутами і кольорами. Процес терапії складається з декількох частин: викидання проблеми, заокруглення кутів, додавання кольорів, емоцій і форм. Практика допомагає сформулювати проблему і знайти рішення.
"Малюнок може бути не художній, тут не потрібно добиватися краси. Найголовніше відчувати і отримати результат. Малюнком може бути декілька ліній, але вони можуть бути настільки промальованими, прокресленими, що відчуваєш силу. Люди починають вірити себе. В кожного є ресурси, які чекають відкриття. Наша права півкуля мозку любить творчість в будь-якому прояві: малювання, музика, танець, щось нове і креативне. Мозок просто чекає, поки ми звернемось до цієї зони. Коли малюєш, то з'являється легкість, впевненість і спокій. Ми отримуємо доступ до своєї магічної сили і стаємо чарівниками".
Фото: Христина Шпук
Фото: Христина Шпук
Анастасія впевнена, що людину формує творчість і коло спілкування. На її думку, такі фестивалі важливі, адже формується неймовірний простір, інший вимір: молоді і креативні люди.
"Такі фестивалі просто необхідні для того, щоб люди не загрузли в проблемах, в гонитві за виживанням, матеріальними благами. Для того, щоб люди ставали творцями свого життя".
На фестивалі пролунала думка, що метафорично українське сучасне мистецтво перебуває на стадії підлітка, у якого є достатньо амбіцій, але немає достатньо сил, аби реалізувати ці амбіції. Тому йому потрібна підтримка. А найкраще підтримати мистецтво може той, хто долучається до процесу творення.
