Беручи до уваги всі "деталі", які я описав у частинах І-ІІІ цього матеріалу, в частині IV хотів би запропонувати перший sз кількох прикладів того, як ведеться повітряна війна в Україні сьогодні.
Для початку я зосереджуся на ситуації в районі Києва та на північному сході України.
Важливе зауваження наперед: жодна з наступних карт і жодні коментарі не містять реальної інформації. Я намалював і прочитав все буквально, "лише для демонстрації". Як приклади.
Дозвольте вгадати, що, на мою думку, могли "побачити" системи ELINT і SIGINT російського ГРУ в плані активності наземних засобів ППО ПСУ, наприклад, "в районі Києва, о 05.00 годині 3 травня 2023 року".
Нічого цікавого...?
…жодні ЗРК не активні …жодні інші радари, крім одного P-15...
...і: чому саме Р-15?
Тому що це старий, але надійний радар, із досить хорошою дальністю виявлення (близько 150 км). Він встановлений на вантажівці та є мобільним: його (відносно) легко передислокувати. Нарешті, він доступний у кількості, що залишилася з часів СРСР: якщо його виведуть з ладу російські антирадари або інші засоби, є достатньо замінників. Іншими словами: у 2023 році це ідеальна приманка.
Через 10-15 хвилин та ж сама "картинка" надходить до системи бойового управління Південного ОК і до НЦУО в москві...
А тепер уявіть себе на місці "московських командирів" і російського Генштабу: з того, що сталося під час останніх кількох ракетних ударів по Києву, вони знають, що ПСУ має "багато ЗРК", і вони збивають усі, або майже усі ракети, випущені в цьому напрямку. Однак, всі станції ELINT і SIGINT ГРУ, розгорнуті в білорусі та на південному заході росії, фіксують, що станом на той ранок працював "один старий радар Р-15"...?
Більше того, "того ранку" цей Р-15 був "на якомусь пагорбі, далеко на захід від Гостомеля", як показано вище. Хоча... агов: ще вчора він був десь ближче до Києва. Скажімо, в районі Василькова, як тут:
...а через день вже в іншому місці...
Що робитимуть росіяни?
У них є (як мінімум) три варіанти.
a) Нічого не робити, просто продовжувати спостереження – станціями ELINT і SIGINT ГРУ, а також літаками COMINT/SIGINT/ELINT типу Іл-20 або Ту-214Р. Це найпростіше рішення, яке не потребує додаткових зусиль, хоча і не дає нічого особливого з точки зору зібраних розвідувальних даних. Але росіяни не так ведуть війни... (і, тим більше, не так, як путін веде цю війну).
б) Відправити спецназ ГРУ на дальню розвідку в район Києва. Це велике місто, тут є де сховатися невеликій групі військових у цивільному одязі, які вільно володіють українською мовою, знають місцевість, діють за допомогою кількох "конспіративних квартир" і прихованих контактів із місцевими симпатиками і прихильниками. Тоді нехай вони проводять розвідку: "випадково" проїжджають повз один, два, три і/або більше українських ЗРК десь у районі Києва, запам'ятовують його/їхнє розташування та обладнання, і повідомляють про це "назад у москву". Так, це звучить круто, але на організацію потрібен час, а результати непевні. Тим не менш, це один зі способів, яким росіяни ведуть війни..., але не єдиний.
в) Або, в ідеалі, росіяни можуть спонукати ЗРК ПСУ до дії. Змусити їх активувати свої радари і у такий спосіб виявити час їхньої реакції, їхні позиції та кількість – і дозволити росіянам зафіксувати все це за допомогою своїх літаків і наземних станцій збору розвідувальної інформації: точно встановити їхні позиції та їхню чисельність.
Я думаю, що росіяни обрали варіанти В і С вже наприкінці минулого року. Принаймні, приблизно тоді, коли ГРУ і ФСБ почали отримувати розвіддані про те, що поставка західних ЗРК, таких як IRIS-T, NASAMS і MIM-104 Patriot, неминуча. Вони почали розгортати спецназ всередині України. Наприклад, перекидаючи їх через найменш захищені ділянки кордону між білоруссю та Україною.
Більше того, знаючи, що українці можуть розраховувати на підтримку білоруської опозиції... дійсно,
а) достовірно оцінюючи, що українська розвідка підтримує мережу інформаторів у білорусі, які надають розвідувальні дані про пересування літаків ВКС, що базуються там, і…
б) знаючи, що системи раннього попередження і розвідки НАТО ретельно відстежують всі переміщення російської авіації в білорусі (наприклад, за допомогою літаків Е-3, що стоять на станції над Польщею, за допомогою супутників, за діяльністю власної розвідувальної мережі в країні),
вони вирішили почати "обкатку" і "обнюхування" нового складу українських РЛС.
Це "нормальна", дійсно "рутинна" процедура – як під час війни, так і в мирний час. Ось чому, наприклад, американські, британські, французькі, італійські, шведські та інші розвідувальні літаки регулярно спостерігають за навчаннями збройних сил російської федерації, Китайської Народної Республіки, Ісламської Республіки Іран тощо. Зазначені літаки (за підтримки численних наземних баз) шукають, виявляють, відстежують і фіксують електронні випромінювання ворожих радарів, систем зв'язку, систем радіоелектронної боротьби, щоб розвідувальні служби могли розробити відповідні заходи протидії. Ось чому деякі країни, про які йде мова (зокрема, КНР, ІРІ, а останнім часом і росія), роблять все можливе, щоб перешкоджати таким операціям, вже в мирний час... Наприклад, підлітаючи занадто близько своїми перехоплювачами Shenyang J-8 і зіштовхуючись із літаком-розвідником ВМС США Lockheed EP-3 Aries II; збиваючи зенітно-ракетними комплексами БПЛА Northrop Grumman RQ-4 Global Hawk BAMS-D; або намагаючись збити БПЛА ВПС США General Atomics MQ-9 Reaper над Чорним морем, зіштовхуючись з одним із них... – звісно, чисто випадково...
Але я відволікся... Справа в тому, що російська федерація та Україна перебувають у стані... кхм... "спеціальної військової операції", ПСУ перебуває у стані бойової готовності, і тому спровокувати її до дії "звичайними" засобами не так просто. Саме тому, починаючи (по пам'яті) з березня-квітня цього року, ми "бачили/чули" в соціальних мережах повідомлення про запуск над білоруссю повітряних куль із радіолокаційними відбивачами.
Повітряні кулі – дешевий, але не зовсім надійний інструмент: їх легко може знести з курсу несподіваним вітром на великій висоті. Тож, гадаю, це не дуже добре спрацювало. Саме тому ВКС почали хаотично піднімати свої МіГ-31К з авіабаз у білорусі, що, в свою чергу, змусило Київ вмикати сигнал повітряної тривоги щоразу, коли вони з'являлися в повітрі. Однак МіГ-31К – це великі літаки, які можуть бути виявлені літаками НАТО E-3 навіть із відстані 300-400 км.., а НАТО "надає" відповідну інформацію майже безпосередньо в інтегровану систему ППО ПСУ... Отже, це теж не спрацювало...
Так чи інакше, але 4 травня 2023 року путін віддав наказ завдати удару одним зі своїх улюблених видів зброї. Тієї, в розробку якої він інвестував значні кошти (настільки, що гроші були перенаправлені на дослідження і розробку, в той час як війська зсрф проводили навчання – і платили їм менше) в: МіГ-31К, озброєний "Кинджалом".
...і це проти невідомої цілі в районі Києва. Зрештою, ціль не мала великого значення: це була насамперед місія "демонстративного" характеру. Під девізом: "дивіться, наш супертурбовундерваффе, який, як відомо всьому НАТО, ви не можете збити, б'є по вас... росія сильна...".
Бам!
Цей "Кинджал" був збитий. Ймовірно, в ході операції, в якій один з українських МІМ-104F (він же PAC-3CRI) був активний лише 60-120 секунд. Цього ледь вистачило, щоб російські засоби ELINT і SIGINT виявили його активність, не кажучи вже про належне відстеження і встановлення його точного місцезнаходження.
"Неможливо! – або якщо і так, то "це, мабуть, випадковість". І, звичайно, "треба їх провчити... – і настирливих українців, і цих огидних сучих синів з "Амеріки: знищити їхній "Патріот"!
Очевидно, що це набагато складніше питання, ніж "просто кидання одного "Кинджала" в Київ". Тому було віддано наказ про новий, цього разу набагато потужніший удар, краще скоординований, ніж будь-коли раніше: він мав включати "дешеві/нікчемні" високоточні керовані "Шахеди-131/136" і старі крилаті ракети Х-55 – обидва боєприпаси слугували приманкою, щоб змусити інтегровану систему ППО ПСУ увімкнути не лише свої радари раннього попередження, але й усі нові ЗРК. Загалом шість "Кинджалів" і щонайменше три "Іскандер-М" і С-300 мали бути випущені приблизно в той час, коли "Шахеди" і крилаті ракети наближалися до Києва. Українська ППО була в повній бойовій готовності, а отже, її радіолокаційні системи працювали, дозволяючи тріангуляцію позиції ЗРК МІМ-104F: їхньою метою було знищити цей ЗРК, розбити його на шматки.
... і, звичайно ж, за всіма діями ретельно стежило ГРУ, а кожне електронне випромінювання ретельно фіксувалося. Тому, коли вранці 16 травня у відповідь на ракетний удар увімкнулася система попередження про ракетний обстріл ПСУ, "раптом" ситуація виглядала приблизно так:
...тим часом, буквально за кілька хвилин після закінчення російського ракетного удару, все повернулося до чогось подібного:
...і кожен із причетних росіян може побитися на свій дохід за наступні 10 років, що всі ЗРК, задіяні під час цієї атаки, були в процесі пакування і передислокації на нові позиції протягом двох хвилин після закінчення авіаудару.
...саме тому Київ так суворо ставиться до людей, які оприлюднюють відео, що демонструють активність ЗРК ПСУ, незалежно від того, де саме в Україні. Тому що кожна маленька частинка розвідданих має значення, незалежно від того, яку саме інформацію вона містить і хто її оприлюднив.
(далі буде...)
