У кремля є усталений підручник війни та її наслідків, але події поза його контролем загрожують утриманню режиму при владі.
російські опозиційні політики кажуть, що якщо останній наступ на Донбасі зазнає невдачі, як і попередні спроби, путін може бути готовий завершити війну або принаймні оголосити перемир'я до кінця року. Але перш ніж припускати, що москва готова до миру, важливо зрозуміти, як виглядає "ідеальний сценарій війни" для путіна і наскільки він досяжний.
Адже мир, як його розуміють на Заході, і мир, як його розуміє російський режим, – це не одне й те саме.
Наразі для військових аналітиків очевидне лише одне: кремль знову шукає "вирішального прориву" на Донбаському фронті, так само, як наприкінці травня, коли він зробив ставку на літній наступ і не зміг досягти вирішального успіху.
Автори опозиційного проєкту Re-Russia стверджують, що наступні два місяці стануть завершенням битви за Донбас, де росія контролює близько 70% території, але не український "фортифікаційний пояс" Донецької області, і, можливо, кульмінацією чотирирічної війни.
Визнаючи, що російські втрати величезні й непропорційні до скромних здобутків на фронті, вони все ж відзначають шанс на успішну й вирішальну кампанію завдяки кадровим резервам російського командування та виснаженню Збройних сил України.
Прокремлівські ЗМІ ще з весни стверджують, що плани прориву українських ліній оборони, ймовірно, будуть успішними до кінця року. За словами України, полонені російські офіцери стверджують, що їм сказали, що наступ є "останнім ривком" до перемоги. Якщо очікуваний прорив не станеться (а російські війська просуваються з великими труднощами), знову спливуть розмови про перерву у війні. Опитування Левада-Центру показує, що дві третини росіян воліли б негайних мирних переговорів, тоді як частка прихильників продовження бойових дій впала до 27% з 41% роком раніше.
Але на тому етапі хід подій визначатиме путін, і це знову впирається в його бачення "ідеальної війни", моделі, яку він, схоже, не здатен полишити і яку прагне реалізувати будь-якою ціною.
По-перше, найзручніший для путіна тип війни – це справді "спеціальна операція", що ведеться експедиційними силами. Таку війну можна вести нескінченно, не завдаючи значної шкоди економіці, водночас виправдовуючи потребу згуртуватися навколо лідера та запроваджувати політичні репресії.
По-друге, завжди зберігається можливість призупинити війну і знову її розпочати. Це зумовлюється не лише ситуацією на фронті, а й потребою розв'язувати внутрішньополітичні проблеми режиму. Те саме стосується й ступеня залучення населення до війни, яке "ідеально" маніпулюється для підсилення стабільності режиму.
Звідси випливає третє – існування певної угоди, яка сама по собі або принаймні в одній з інтерпретацій містить для України невигідні умови. Це може призупинити бойові дії, але дозволить кремлю відновити конфлікт у зручний для нього момент. Київ звинуватять у "порушенні миру", що стане сигналом до відновлення нової, ще агресивнішої російської ескалації.
У 2019 році, невдозі після обрання Володимира Зеленського президентом України, москва сподівалася нав'язати власну версію Мінських угод, відому як "формула Штайнмаєра". За цією пропозицією Україна мала б провести вибори на окупованій частині Донбасу й надати цьому регіону особливий статус до виведення російських військ та встановлення контролю над кордоном. Фактично це означало легалізацію сил, контрольованих росією, на українській території.
Коли український президент не погодився, назвавши рамкову домовленість "жахіттям", російські пропагандисти заговорили про необхідність "змусити Україну прийняти формулу Штайнмаєра", готуючи ґрунт для наступної атаки. Нарощування російських сил на кордоні з Україною у 2021 році також, як вказували кілька експертів, мало на меті реалізувати "двохетапну операцію": спочатку примусити Україну до "ганебного миру", а потім ввести війська під приводом невиконання умов. Прокремлівські політтехнологи відкрито обговорюють подібний сценарій і тепер.
Проте реалії четвертого року війни – колосальні втрати, включаючи 250 000 загиблих військових і сотні тисяч поранених, а також зростаючі економічні труднощі, означають, що старі підходи путіна можуть більше не працювати.
Чи й надалі росіяни сприйматимуть це як просто експедиційну війну, зважаючи на приголомшливу ціну? Близько 30% росіян кажуть, що конфлікт сильно або досить сильно вплинув на них – чи зможуть вони й надалі "ігнорувати" війну, як раніше? Тим часом українські удари дронів по видобутку і переробці палива дедалі відчутніше занурюють реальність війни у повсякденне життя всупереч бажанням кремля.
Попри нинішній рівень репресій і покірність більшості росіян, яка робить революцію малоймовірною, кремль боїться навіть прихованого невдоволення, якщо населення занадто різко втягнути у війну без часу на адаптацію до змін у щоденному житті. Попередня мобілізація 2022 року призвела радше до масового відтоку працездатного населення, ніж до зростання кількості охочих воювати, і очевидно, що кремль робить усе, аби не допустити повторення.
путін стикається з ще однією проблемою. Незважаючи на великі надії кремля, що саміт на Алясці означав зміну тренду на його користь, реальність виявилася іншою. Розчарований відсутністю прогресу в розмовах із непоступливою росією, президент Трамп нещодавно заявив, що путін "підвів" його у питанні завершення війни. Адміністрація запропонувала Україні більше підтримки – і риторично, і у військовому вимірі. Київ отримує раніше скасовану допомогу від американської розвідки для ураження енергетичної інфраструктури, а Трамп тепер відкрито обговорює можливість надання далекобійних крилатих ракет, чого адміністрація Байдена ніколи не розглядала.
У сукупності ці події свідчать, що старий сценарій путіна більше ненадійний і ризикує бути переписаним подіями, які він не може контролювати. Те, наскільки добре сам путін усвідомлює ці зміни, визначить його подальші дії. Простір для помилок зараз величезний і навіть визначальний для його режиму.
Джерело: CEPA
