Початок аналізу читайте тут:
Питання та відповіді щодо F-16 для України. Частина 1 – Том Купер
Усім доброго дня!
Сьогодні я продовжу відповідати на різні запитання, пов'язані з (можливими/ймовірними/вірогідними) поставками F-16AM в Україну та їхнім можливим/імовірним використанням у бойових діях.
4) Одне з найпоширеніших запитань звучало приблизно так: "Коментатор у цьому відео каже, що F-16 є високоманевреним літаком". Наскільки це важливо?
О, так! Не сумнівайтеся: відколи F-16 з'явився на озброєнні, він є одним з "найбільш маневрених" винищувачів на нашій планеті. Це означає, що він може виконувати одні з найкрутіших віражів серед усіх винищувачів. Дійсно, ми бачили, як він вступає в "собачі бої" – і розвертається, а потім збиває (!) – навіть такі спритні літаки, як Rockwell OV-10 Bronco. Якщо ви маєте якісь сумніви, будь ласка, подивіться це відео, зняте під час перевороту у Венесуелі 1992 року (зверніть увагу на велике і пряме крило Bronco: таке крило ідеально підходить для поліпшення маневреності літака; не дивно, що пілот Bronco зробив завдання для пілота F-16 дуже важким).
Наскільки мені відомо, тільки МіГ-29 може "зрівнятися" з F-16 у цьому відношенні.
Однак... Холодний факт полягає в тому, що, незалежно від типу, бойові літаки проводять приблизно 99,99999...% свого життєвого циклу в прямолінійному польоті. Так само, як і авіалайнери. Це тому, що постійний політ на крутих віражах нікуди не приведе жоден літак. Принаймні, не далі, ніж за 400-500 метрів від кінця злітно-посадкової смуги, з якої він злетів. Щоб потрапити з точки А в точку Б, літаки повинні летіти прямо. І це те, що вони роблять більшу частину часу.
Перш за все, сучасний повітряний бій не працює так, що бойові літаки повинні ставати один за одним, щоб привести в дію свої кулемети, автоматичні гармати або навіть ракети. Звичайно, це все ще "ідеальний варіант", але не абсолютно необхідний, як це було протягом більшої частини останніх 100 років.
У сучасній повітряній війні купа маневрів відбувається задовго до першого пострілу. Сучасні повітряні бої можна порівняти з шахами: див. виведення власних фігур у вигідні позиції перед початком бою.
...або відхід (бажано: вчасно), тому що не вдалося.
Через це у сучасній повітряній війні найбільше значення має швидкість. Маневреність набуває значення лише тоді, коли багато інших речей пішли не так. Передусім, коли
а) власне далекобійне озброєння не змогло вразити ціль з оптимальної дистанції (чим далі, тим краще);
б) коли і свої, і ворожі далекобійні засоби схибили, і два літаки "злилИся": зблизилися на відстань видимості і вступили у повітряний бій на близькій дистанції.
Дійсно, можна сказати, що в сучасному повітряному бою "маневреність", яку так високо цінують відвідувачі авіасалонів і навіть пілоти під час різних навчань у мирний час, має мало користі. Ось хороший і нещодавній приклад того, чому: коли хусити намагалися націлити ЗРК на винищувачі Саудівської Аравії і союзників, що пролітали над Єменом, літаки-мішені не намагалися "перехитрити" ракети, що летіли на них. Це було би безглуздо, оскільки деякі види озброєнь, про які йдеться, можуть "тягнути (набагато) більше g" (тобто повертати набагато сильніше), ніж будь-який пілотований літак. Замість цього саудівці і союзники "прискорювалися": розраховуючи на те, що випущені по них ЗРК витратять більшу частину пального, а отже, енергії і швидкості, лише для того, щоб піднятися і прискоритися, намагаючись їх досягти. Вони "вибивали зенітні комплекси з колії".
Війна в Україні не надто відрізняється в цьому відношенні. Наприклад: переживши 2-3 "неприємні" несподіванки в повітряних боях з українськими МіГ-29 у перші дні тотальної інтервенції, ще 24-25 лютого минулого року, російські пілоти "уникають" будь-яких повітряних боїв з ними на близькій відстані.
Звучить "чудово"? росіяни "боягузи"?
Це "чудово" – але лише в теорії. І ні, росіяни не більші боягузи, ніж пілоти F-15 і F-16 ВПС США, які у 1999 році отримали наказ розстрілювати сербські МіГ-29 з великих відстаней і уникати з ними "собачих боїв".
Справа в тому, що у російських пілотів, які літають на винищувачах, оснащених далекобійним озброєнням, немає жодного "стимулу" втягувати себе в повітряні бої на ближній дистанції. Не лише тому, що результат таких боїв важко передбачити, але й тому, що їхні літаки краще озброєні ракетами класу "повітря-повітря" більшої дальності, ніж літаки українських ВПС, а також тому, що на війні ніхто при здоровому глузді не дозволить ворогу зробити свій постріл.
Це означає, що замість того, щоб підпустити спритні МіГ-29 на достатню відстань для розгортання власної зброї середньої дальності, росіяни стріляють по них:
- Р-37М з відстані 100-150 км, або
- Р-77 з відстані близько 50 км.
...і це до того, як українці зможуть "відповісти" власною зброєю.
Су-35С ВКС злітає на бойове повітряне патрулювання. Звертає на себе увагу його озброєння. Воно складається з пари далекобійних ракет класу "повітря-повітря" Р-37М (дві великі пускові установки металевого кольору з білими ковпаками головок самонаведення, встановлені між мотогондолами двигунів); однієї протирадарної ракети Х-31 (велика пускова установка металевого кольору на внутрішньому пілоні верхнього крила); двох ракет класу "повітря-повітря" середньої дальності Р-77 (центральні підкрильцеві пілони на обох крилах) і двох ракет класу "повітря-повітря" малої дальності Р-73.
Тут важливо пам'ятати: найдалекобійнішою зброєю, що стоїть на озброєнні МіГ-29 і Су-27 ПСУ, є ракети класу "повітря-повітря" Р-27Р і Р-27ЕР. Перша має максимальну відому ефективну бойову дальність близько 20-25 км, а друга, здається, вражає цілі на відстані понад 40+ (можливо, 50 або близько того) кілометрів (у 2001 році, коли ефіопський Су-27 збив еритрейський МіГ-29).
"На папері" це звучить "добре": дійсно, теоретично, R-27ER випереджає R-77.
Ракета Р-27Р, розроблена і вироблена в СРСР, залишається на озброєнні не лише українських, але й російських військово-повітряних сил. Ця ракета Р-27Р в процесі завантаження на Су-30МС ВКС рф.
Однак Р-27Р і Р-27ЕР – це напівактивні радіолокаційні системи самонаведення. Це означає, що їхня головка самонаведення потребує постійного наведення від радара літака, який їх запустив. Весь час, поки вона не влучить (або не схибить). Це, своєю чергою, означає, що коли українські пілоти МіГ-29 та/або Су-27 запускають Р-27 по ворогу, вони повинні тримати свій літак "наведеним" хоча б приблизно в напрямку цілі. Вони не можуть вільно маневрувати – наприклад, для того, щоб уникнути ворожих ракет, що летять у їхньому напрямку.
Проте Р-37М та Р-77 мають активне радіолокаційне самонаведення. Ось чому вони також відомі як "вистрілив і забув": по суті (і значно спрощено), зброя наводиться самостійно, не потребує підтримки радарів літака, а отже, літак, який її запустив, може маневрувати на власний розсуд.
Крім того, ВКС зазвичай оперують набагато більшими формуваннями, ніж ПСУ. Власне, здебільшого українські МіГ-29 і Су-27 літають поодинці, і відомі "непоодинокі" випадки, коли один із них вимушений був протистояти 20 російським літакам. І тоді 2-3, а іноді і більше з цих росіян починають стріляти по ньому з Р-77...
Це "несправедливо"?
Війни несправедливі. Або ти стріляєш і вбиваєш, або тебе вбивають. Якщо у вас є далекобійне озброєння, ви використовуєте його для того, щоб вбивати ворогів з таких дистанцій, з яких вони не можуть стріляти у відповідь.
Якщо вже на те пішло, поставте собі питання: навіщо росіянам брати участь у суперечці, де результат ніколи не можна передбачити на 100% (наприклад, у "собачих боях")? І це за наявності достатньої кількості озброєнь, таких як ракета дальнього радіусу дії "повітря-повітря" Р-37М, яка має "щось на кшталт доведеної" ефективної бойової дальності у 150-200 км?
Отже, у звичайних повітряних боях над Україною (тих, що відбуваються приблизно з 28 лютого 2022 року) це означає: більшу частину часу українські пілоти намагаються наблизитися до росіян. Достатньо близько, щоб вступити в бій з їхніми ракетами (меншої дальності) класу "повітря-повітря", а потім навести свої ракети на цілі – тільки для того, щоб регулярно влітати в "цілі ракетні стіни" російських Р-37 і Р-77, які змушують їх маневрувати, щоб ухилитися від удару.
Як тільки українці змушені ухилятися від ворожих ракет, вони опиняються у невигідному становищі: їм доводиться виконувати круті віражі, втрачаючи ситуаційну обізнаність і даремно витрачаючи пальне. Якщо вони все ще живі після того, як ухилилися від усіх ракет, що летять на них, вони більше зайняті пошуком напрямку назад на свою базу, ніж пошуком ворога...
...А оскільки і Р-77, і Р-37М здатні виконувати набагато складніші віражі, ніж можуть витримати навіть найкращі українські пілоти МіГ-29, дуже часто результат є (або був: наскільки мені відомо, повітряні бої в цій війні не велися приблизно з травня 2023 року) "цілком передбачуваним" (Том Купер упускає той момент, що такі бої не ведуться з травня 2023, бо російські літаки перестали залітати на контрольовану Україною територію через ефективну роботу ППО. – iPress).
З аналогічних причин будь-які "українські F-16" також вкрай малоймовірно зможуть зловити російські Су-25, які діють набагато ближче до лінії фронту, ніж російські Су-34: адже незалежно від того, чи будуть вони продовжувати літати на МіГ-29 і Су-27, чи отримають F-16, українським пілотам буде дуже важко наблизитися до них настільки, щоб відкрити вогонь на ураження зі своєї зброї.
Загалом, напрошується наступний висновок: ЯКЩО (...і це залишається "великим питанням"...) і коли (і це ще одне "велике питання") Україна коли-небудь отримає F-16AM, через обмеження дальності дії радарів і ракет (50-60 км), F-16AM, оснащені AIM-120C, стануть лише на крок ефективнішими, ніж наявні зараз МіГ-29 і Су-27.
І найголовніше: їхня (потенційно) вища маневреність не матиме майже ніякої користі.
"Питання закрите".
5) Це відео пояснює, що F-16 є "ідеальним мисливцем на російські бойові безпілотники і ракети".
Гаразд, з цим я можу погодитися. Тобто: не "ідеальний мисливець", але "можливо, кращий за МіГ-29 і/або Су-27".
Чому так?
Тому що "продуктивність" (особливо процесорів програмного забезпечення тощо) радара APG-66 краща, ніж у радара N019 Сапфір (МіГ-29), і хоча APG-66 не набагато краща за радар N001 Меч (Су-27) з точки зору дальності і потужності, він набагато простіший в експлуатації.
Цей висновок не є чимось на кшталт "заснований на антиросійській упередженості", а ґрунтується на двох фактах.
По-перше, авіоніка як МіГ-29, так і Су-27 "більш ніж добре відома" росіянам. Вони їх створили. (До речі, дійсно, авіоніку як МіГ-29, так і Су-27 передав ЦРУ один із його конструкторів ще наприкінці 1970-х років, коли обидва літаки були ще на креслярських дошках [див.: Адольф Толкачов]: тож їхня авіоніка більш ніж "відома" навіть американцям).
...і той, хто "добре" знається на авіоніці ворожих літаків, має всі можливості для розробки засобів радіоелектронної протидії та інших засобів порушення їхньої роботи.
По-друге, є бойовий досвід, наприклад, ефіопських пілотів. Їхні пілоти одномісних Су-27 (докладніше див. тут) визнали цей тип літаків не надто ергономічним, особливо при спробі розгортання Р-27ЕР проти низьколітаючих еритрейських МіГ-29. Тому вони віддали перевагу двомісним Су-27УБ. Вибачте, але принаймні до тотального вторгнення в Україну, тобто до минулого року, я не знаю жодного пілота, який би мав більший досвід бойових дій у повітрі на Су-27.
Так чи інакше, суть у наступному: APG-66 пропонує кращі шанси на виявлення таких цілей, як російські крилаті ракети Х-101 і Х-555, і – особливо – "Шахедів"/ударних безпілотників. Краща здатність виявляти і відстежувати цілі = у більшості випадків F-16AM (якщо і коли Україна їх отримає) буде легше знаходити їх і боротися з ними. Бажано також з більших відстаней, ніж у випадку, коли український МіГ-29 збив "Шахед" з настільки малої відстані, що його вразило уламками і він розбився...
В інших випадках буде корисним інше обладнання F-16AM. Наприклад, їхні приймачі радіолокаційного попередження (РЛП) набагато кращі, ніж ті, що встановлені на українських МіГ-29 і/або Су-27. Це буде важливо, оскільки пілоти перехоплювачів ВКС "люблять" використовувати удари російських крилатих ракет для влаштування "полювання" на українські перехоплювачі: їхні МіГ-31 і Су-35 "стежать" за крилатими ракетами і/або "Шахедами", коли ті летять у повітряний простір, контрольований Україною, тобто коли ППО піднімає свої перехоплювачі, щоб перехопити частину російських ракет, МіГ-31 і Су-27 атакують їх за допомогою Р-37М. На сьогодні у такий спосіб було збито щонайменше два українських МіГ-29.
Су-35С випускає ракету дальнього радіусу дії Р-37М класу "повітря-повітря" під час випробувань наприкінці 2020 року.
Можна сподіватися, що завдяки кращим засобам РЕБ українські пілоти F-16AM з більшою ймовірністю уникнуть подібних атак.
Вважайте, що це питання теж закрите.
(...далі буде...)
