Бюро національної безпеки Польщі оприлюднило "Білу книгу" - огляд стану національної безпеки, в якому описується поточний стан справ і пропонуються реформи. У цьому документі не обговорюються кілька принципових питань, які, втім, і не могли бути там поставлені без ризику зашкодити нашим відносинам із сусідніми країнами. Тим часом їх слід перерахувати: адже те, що не дозволено політикам та аналітикам, дозволено публіцистам.
1. Перше питання: якщо нам доведеться вести повномасштабну війну, хто буде нашим противником? Це повинна знати армія, яка готується до бою і керівництво країни, яке керуватиме обороною. Документ не міг прямо вказати на цю державу, але відповідь на поставлене питання зрозуміла навіть для не надто кмітливого студента: це Росія.
Росія - потенційний ворог Польщі. Фото: kremlin.ru
Польща зможе відчувати себе у відносній безпеці, якщо між нашою країною та Російською Федерацією існуватиме буфер з незалежних держав. І тут постають дві поточні проблеми і одна довготривала. "Біла книга" не каже, що слід робити з Білоруссю, щоб звільнити її від впливу Москви, не планує вона і напрямків дій щодо України.
Підтримати режим Лукашенка або готувати його повалення; змиритися з недемократичними процесами в Україні або засудити їх? Яка ситуація на сході для нас прийнятніша: незалежна тиранія чи демократичний режим, над яким панує російський капітал? Це жорстоке, але принципове питання, адже у сфері безпеки слід керуватися лише ефективністю, а не політкоректністю або мораллю.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому поляки бояться російського капіталу
Довгострокова справа: як вирішити проблему Калінінградської області, яка стратегічним молотом нависає над північним сходом Польщі, як Східна Пруссія напередодні Другої світової війни. Що буде краще в довгостроковій перспективі: щоб регіон відокремився від Росії або залишився в ній, але ціною демілітаризації? Невідомо, як розвиватиметься ситуація, і хоча сьогодні такі варіанти можуть звучати абсурдно, завтра вони можуть стати реальністю.
2. Наступний аспект - це колективна безпека. "Біла книга" говорить про те, що необхідно зміцнювати союзницькі зв'язки в рамках НАТО, та одночасно посилювати польську обороноздатність.
Фото: upi.org.ua
Документ, однак, не відповідає на питання, як ми будемо захищатися, якщо Альянс не спрацює, а його члени не нададуть нам збройної допомоги. Вони мають на це право: горезвісна П'ята стаття Вашингтонського договору не зобов'язує їх до цього, а лише говорить про таку підтримку, яку дана країна визнає необхідною надати. Теоретично це може бути не військова допомога, а словеснмй осуд агресії або, наприклад, виділення атакованому дотацій на купівлю зброї.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Польща боїться втратити Україну, а Росія пропонує "справжню любов" без жодних умов
Рішенням може стати сильна, сучасна і самостійна армія, укомплектована технікою, що виробляється в Польщі (щоб ворог не зміг перекрити постачання озброєнь і запасних частин до них), а також система загальної мобілізації, тобто військова підготовка всього населення країни. Тим часом "Біла книга" не передбачає варіанту зради НАТО, оскільки з політичних міркувань подібних припущень в документі не можна було робити. Але чому? Невже такий розвиток подій справді неможливо собі уявити?
Напрошується ще одне фундаментальне питання: чи повинні ми самі виконати свої зобов'язання в рамках Альянсу і прийти на допомогу країнам Балтії, якщо Росія нападе на них, а не на нас? Емоції та обов'язок підказують позитивну відповідь, а твереза логіка - негативну. Досить поглянути на карту, щоб зрозуміти, що польська армія в Литві або далі, в Латвії, буде затиснутою у стратегічному котлі між Калінінградською областю та Білоруссю, а наша лінія оборони буде занадто розтягнута, щоб надати реальний відсіч агресорам.
3. Якщо НАТО може нас підвести, а ми самі ще довго не будемо мати у своєму розпорядженні достатньою військової сили, щоб перемогти Росію, можливо, нам слід розглянути варіанти двосторонніх військових союзів - наприклад, з Німеччиною.
Канцлер Німеччини Ангела Меркель і прем'єр Польщі Дональд Туск. Фото: blogs.wsj.com
Американці не захотіли входити з нами в союзницькі відносини, європейської армії немає, і не буде, але польські та німецькі збройні сили, об'єднані на оперативному та командуючому рівні, використовуючи спільно закуплену техніку, могли б стати потужним організмом. Такий альянс вимагав би, однак, від наших країн налагодження тісних політичних відносин.
Все це лише питання, позначення проблем та можливих сценаріїв. Однак без них стратегічний огляд ситуації безпеки країни був би неповним. Автори "Білої книги" не могли провести такий аналіз, але ніщо не заважає нам розвинути плоди їхньої праці на менш офіційному полі. Безпека - це набагато важливіша сфера, ніж поточна політика, і її стратегія повинна базуватися на тверезому аналізі всіх можливих варіантів розвитку подій, але аж ніяк не на недомовках.
Оригінал: Rzeczpospolita
Переклад: iPress.ua
