Він приїхав до Страсбурга з портфелем, в якому лежала каністра з бензином, підійшов до гарної будівлі Європейського суду з прав людини, яка виблискувала склом, і облив себе займистою рідиною і вийняв запальничку.
Цей емігрант з Румунії, який жив у Німеччині, втратив роботу, житло та опіку над своїми дітьми. Погроза публічного самоспалення стала його останньою відчайдушною спробою домогтися справедливості.
Бідолашний чоловік не уявляв, який невдалий час він вибрав для своєї акції - через два дні на саміт НАТО повинен був приїхати президент Барак Обама. Через кілька секунд на місці вже з'явилися снайпери і професійні переговорники. Румун хотів поговорити з чиновником у костюмі - офіційним представником суду Родом Ліделлом. Той попросив його передати документи. Роблячи це, він опустив запальничку і спецназу вдалося його схопити.
На цьому тижні біля будівлі суду під крижаним дощем мокли кілька маленьких наметів, які розбила чергова група осіб, які потребують допомоги. І це лише верхівка айсберга з десятків тисяч осіб, які кожен рік у розпачі звертаються до "совісті Європи".
Фото: rt.com
Для британських політиків і преси страсбурзькі судді стали хлопчиками для биття, але для більшої частини 819-мільйонного населення 47 країн, у багатьох з яких ситуація з правами людини виглядає в кращому випадку сумнівною, суд залишається маяком надії і останнім шансом на справедливість.
Масштаб завдань Євросуду стає очевидним, якщо заглянути в його центральний офіс, в якому співробітники розбирають ранкову пошту - 1500 листів, написаних переважно від руки, 41 мовою, і які складаються з безлічі сторінок найчастіше нечитабельного почерку. Працівники суду повинні відразу ж виділити з цієї купи те, що вимагає негайної реакції, а потім відповісти на всі листи, що містять звернення до суду.
Ми вислуховуємо всіх - від неграмотного 70-річного чоловіка з Туреччини, якого призвали в армію, до принцеси Монако Кароліни, яка захищає від преси недоторканність свого приватного життя
Право індивідуального звернення - головний принцип суду, пояснив один з його співробітників. Це єдине місце в Європі, куди громадяни можуть скаржитися на свої уряди. "Ми вислуховуємо всіх - від неграмотного 70-річного чоловіка з Туреччини, якого призвали в армію, до принцеси Монако Кароліни, яка захищає від преси недоторканність свого приватного життя", - пояснює співробітниця прес-служби суду Трейсі Тернер-Третц.
Тільки в одному центральному офісі в шафах лежать 77 000 звернень до суду - і це лише ті, які ще не дійшли до стадії, на якій буде вирішуватися, чи може ЄСПЛ їх розглядати. Близько 14 000 з них знищують щороку через відсутність правильно заповнених документів. Більше 90% з решти листів не допускають до розгляду, оскільки позивачі або не вичерпали всі засоби всередині країни, або справа визнається необгрунтованою.
Фото: unhcr.org
У багатьох з цих листів люди розповідають неймовірні історії. Поперек одного з листів великими літерами було написано: "ДОПОМОЖІТЬ, БУДЬ ЛАСКА", в іншому йшлося про самогубство. "Почуття несправедливості - одне з найсильніших і найбільш болісних для людини", - зазначив пан Ліделл.
Європейський суд перетворився в останню надію для зневірених, для безправних - і навіть для колишніх деспотів. Співробітники ЄСПЛ пам'ятають термінову скаргу, яку в 2006 році подала одна людина, що прагнула отримати тимчасове судове розпорядження, яке запобігло би передачі її іракцям силами коаліції. Цю людину, яка боялася страти, звали Саддам Хусейн.
Внизу, в архіві, стоять 8 кілометрів стелажів, на яких зберігаються справи з часів створення суду - тобто з 1950-х років. Одну зі стін прикрашає розписана примітками Рене Кассена чернетка частини Загальної декларації прав людини, написаної в той час, коли пам'ять про жахи концтаборів ще була зовсім свіжою, і було зрозуміло, що потрібно вжити заходів, щоб ці звірства не повторилися знову.
За останні шість десятиліть континент став значно приємнішим місцем, зате у Великобританії, як висловився один з працівників суду, вислів "права людини" став лайкою, майже такою ж непристойною, як "Європа".
Саддам Хусейн також шукав правди в Європейському суді. Фото: langkasa-norul.blogspot.com
Одна згадка про Британію змушує співробітників суду зітхати і робити мученицький вираз обличчя. Голова ЄСПЛ сер Ніколас Братца, який незабаром піде з посади, у своїй недавній статті в The Independent прямо висловив засмучення і розчарування у зв'язку з тим, що європейський суд став в його країні "об'єктом ненависті". "На мій превеликий жаль, з усіх 47 країн, на які поширюється юрисдикція цього суду, його найчастіше відкрито критикують саме в Британії", - пише суддя.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Європейська Феміда як остання надія українців
Новий голова - 50-річний Дін Шпільманн - виявив більше такту: "Я хочу наголосити, що Британія зіграла важливу роль в історії ЄСПЛ і Європейської конвенції з прав людини. Цю систему допомагали налагодити безліч видатних британських юристів, один з яких був першим головою суду - і ми пам'ятаємо про це".
Іронія ситуації полягає в тому, що репутації Британії в галузі прав людини можна тільки позаздрити. Суд приймає менше 3% скарг, що надходять з цієї країни, і підтримує позивачів лише в половині випадків. У минулому році з Британії ЄСПЛ отримав 955 заяв, прийняв до розгляду тільки 19 з них, і лише у восьми випадках визнав порушення Конвенції.
Велика частина термінових скарг, що апелюють до статті Регламенту ЄСПЛ, подаються біженцями, яким безпосередньо загрожує депортація. Якщо немає "неминучої загрози шкоди", суд їх відкидає, як і в принципі 95% заяв з Британії.
Дін Шпільманн. Фото: www7.dw-world.de
"Якщо судді Верховного суду ставляться до Європейської конвенції з прав людини так серйозно, як вони ставляться до неї в Британії, це знижує ймовірність того, що Європейський суд знайде порушення, оскільки ця робота робиться на національному рівні", - пояснює суддя Шпільманн.
У Страсбург доходять тільки проблеми, які вимагають "точного налаштування". Зрозуміло, саме вони виявляються найбільш спірними.
Рішення по одному з таких спірних питань має бути прийняте завтра. Мова йде про скаргу співробітниці British Airways Надії Евейда (на момент написання статті ще не було відомо, що Евейда виграла справу в Євросуді, - iPress.us) і медсестри Ширлі Чаплін, яким заборонили носити на роботі ланцюжки з розп'яттям, і консультанта з проблем сім'ї та шлюбу Гері Макфарлана і реєстратора шлюбів Лілліан Ладел, яких покарали за небажання працювати з одностатевими парами. Справа цих чотирьох християн розколола британське суспільство, і що б не вирішив суд, його вердикт зустрінуть палкими суперечками.
Ще одну скандальну справу нещодавно почала розглядати велика колегія суду, засідання якої в скляних інтер'єрах, створених британським архітектором Річардом Роджерсом і підкреслюють прозорість судових процедур, просто вражають.
Надя Евейда виграла справу проти British Airways. Фото: news.uk.msn.com
Перед 100 спостерігачами і членами спеціальних делегацій з Туреччини та Італії 17 суддів у чорних мантіях і блакитних шарфах розглядають скаргу трьох британських вбивць, у тому числі сумнозвісного Джеремі Бамбера (який вбив 5 членів своєї сім'ї у 1985 році), які вважають, що довічне ув'язнення без шансу бути звільненим не інакше як перед смертю - це негуманна і принизлива кара, яка порушує третю статтю Конвенції.
Адвокат позивачів Пітер Уезербі заявляє, що таке покарання "принижує людську гідність". "Ми не стверджуємо, що позивачі коли-небудь повинні бути звільнені, але, на нашу думку, не можна вже при самому винесенні вироку повністю позбавляти їх шансів на звільнення в майбутньому", - наголосив він.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Європейський суд зобов'язав Україну виплатити рекордну компенсацію
Це важка справа. Спершу суд виніс рішення на користь британського уряду, але лише з невеликою перевагою - чотирма голосами проти трьох. Тепер вирішувати буде велика колегія. Якщо суд підтримає вбивць, це, безперечно, викличе обурення у суспільстві.
Більшість британців розуміють, чому суд став на бік 14-річної вагітної польки, жертви згвалтування, заляканої поліцією і відрізаної від сім'ї, або на бік стерилізованої без її згоди словацької циганки, або на бік двох сестер-сиріт з Бурунді - 16-річної і 10-річної, - які у Франції опинилися фактично в рабстві. Публіка готова співчувати вірменському опозиціонеру, якого катувала поліція, або чеченському вчителю, якого заарештували за роздачу питної води і якому засовували в ніздрі розпечені цвяхи і вирізали на чолі образливе слово "чічік".
Довічно засуджений Джеремі Бамбер, який вбив 5 членів своєї сім'ї, також поскаржився в Євросуд. Фото: telegraph.co.uk
Однак деякі з найбільш гучних справ останнім часом пов'язані з терористами і вбивцями, оскільки, на думку суду, відданість правам людини передбачає, що справедливого ставлення заслуговують не тільки гідні люди, але й ті, які виглядають недостойними.
На даний час головною причиною для розбіжності між судом і британським урядом є питання про право голосувати для ув'язнених. Зараз суд тримає призупиненими 2360 справ в'язнів з Британії, чекаючи, щоб країна виконала свої юридичні зобов'язання і підкорилася рішенню, згідно з яким повністю позбавляти ув'язнених права голосувати (крім Британії так чинять лише Вірменія, Болгарія, Естонія, Грузія і Росія) неприйнятно.
Як завжди конкретний зміст проблеми загубився у процесі обговорення, роздратовано пояснюють представники суду. Суд не вважає, що масові вбивці повинні мати право голосувати. Він тільки стверджує, що повна заборона для всіх ув'язнених є несправедливою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Євросуд відхилив апеляцію України щодо Луценка
Суддя Шпільманн визнав, що справа переживає "важку фазу", але додав: "Я впевнений, що наше рішення набуде чинності і розраховую на це. Згідно з принципами законності, інших варіантів немає. Це рішення необхідно виконати".
"Британія підписала Конвенцію і погодилася коритися рішенням Європейського суду. Будь-яким рішенням, а не тільки тим, з якими ми згодні, - писав недавно королівський адвокат лорд Пеннік. - Ми не можемо очікувати, що інші країни дотримуватимуться своїх міжнародних зобов'язань, якщо самі відмовляємося визнавати рішення Європейського суду".
Фото: wikimedia.org
Втім, зараз конфлікт з Британією - це далеко не головна проблема суду. Він став жертвою власної популярності і тепер до нього надходить дуже багато позовів. Суд відчайдушно намагається розчистити завали - справи тепер розглядає один суддя замість трьох, причому пріоритет віддається найбільш серйозним порушенням і найбільш складним проблемам. В результаті до кінця року він позбудеться 70 000 справ і скоротить кількість тих, хто очікує розгляду позовів з 161 000 до 132 000.
Оскільки бюджет суду становить лише 65 мільйонів євро на рік, що надходять від Ради Європи - організації, одним з п'яти основних джерел фінансування для якої є Британія, забезпечує 12% її річного бюджету, - він змушений вкрай суворо підходити до прийому справ і відразу відповідати відмовою на безнадійні скарги.
"У захисту прав людини є своя ціна", - стверджує суддя Шпільманн, і додає, що суд повинен триматися "на тонкій межі". Потрібно одночасно "підвищувати ефективність роботи, скорочуючи чергу справ, і зберігати наріжний камінь системи - захист прав кожного окремого позивача".
Дивлячись на судові приміщення, які переповнені листами, кожен з яких містить історію людських нещасть, спроби підвищити ефективність виглядають мало не жорстокістю, але, як пояснив один із співробітників суду, "інакше система не зможе вижити".
Коротка історія Європейського суду з прав людини
Листопад 1950
Підписана Європейська конвенція з прав людини - перший міжнародний правовий інструмент, що гарантує захист прав. У той час пам'ять про жахи концтаборів ще була зовсім свіжою. У 1959 році починає працювати Європейський суд з прав людини.
Листопад 1960
Суд виніс своє перше рішення. Воно було прийняте у справі Джерарда Річарда Лоулесса, колишнього члена ІРА, заарештованого згідно із законом про надзвичайні повноваження на безстрокове затримання. Лоулесс заявив про порушення своїх прав на свободу, безпеку і справедливий суд, але програв справу, оскільки використовувалося надзвичайне законодавство.
Жовтень 1981
Фото: nigra.org.uk
Перша успішна справа, пов'язана з проблемами геїв - справа Джеффа Даджена, якого допитала Королівська поліція Ольстера про його сексуального життя. Суд вирішив, що криміналізація Північною Ірландією гомосексуальних актів, здійснених за згодою між дорослими людьми, порушує Конвенцію. В результаті у жовтні 1982 року чоловічий гомосексуальний секс був декриміналізований.
Вересень 1995
Суд приймає рішення по Справі про смерть на скелі, засудивши вбивство бійцями САС трьох терористів з ІРА, які планували теракт в Гібралтарі. Суд вирішив, що, оскільки солдати вважали, що підозрювані тягнуться за детонаторами, їх дії були виправданими, однак звинуватив владу в тому, що вона не провела арешт до цього.
Вересень 1998
Рішення по справі про тілесне покарання. Суд одноголосно вирішив, що прийомний батько, який побив маленького хлопчика дерев'яною палицею, здійснив не "виправданий виховний засіб", як заявили британські присяжні, а "негуманне або принизливе покарання". Після цього британський уряд пообіцяв посилити законодавчий захист дітей.
Грудень 1999
Суд виніс рішення на користь двох геїв, заявивши, що розслідування і звільнення з армії порушило їхнє право на недоторканність приватного життя. Це рішення, яке викликало в той момент скандал, дало відкритим геям можливість служити у збройних силах. Пізніше Міністерство оборони визнало, що нова політика стала "вагомим досягненням" і вибачилося перед тими, кого зачепили попередні правила.
Квітень 2012
Фото: ibtimes.co.uk
Суд підтримав екстрадицію в США Абу Хамзи і ще чотирьох осіб, які підозрювалися в тероризмі, заявивши, що загроза довічного одиночного ув'язнення у в'язниці "супермаксимальної безпеки" не означає порушення прав людини.
Вересень 2012
Гучна справа чотирьох християн, які подали позов про дискримінацію на робочому місці за релігійною ознакою. Співробітниця British Airways Надя Евейда і медсестра Ширлі Чаплін поскаржилися, що вимоги до форми одягу порушують їх право носити розп'яття. 15 січня Євросуд постановив, що згідно зі статтею 9 Європейської конвенції з прав людини права Наді Евейда порушили.
Оригінал: The Independent
Переклад: iPress.ua
