Маска непереможності сповзає все далі, й врешті-решт це матиме значення. Цю поразку не пробачать і не забудуть.
Кожного разу, коли путін помиляється, ставиться одне і те ж питання: чи буде від цього якась користь? Терористичний напад на концертний зал "Крокус Сіті" під москвою минулого тижня, в результаті якого загинуло 137 осіб, є однією з найбільших криз, з якими зіткнувся путін за 25 років свого правління. Немає сумнівів, що він, як глава держави і загальний керівник силових структур росії, несе повну відповідальність за те, що за будь-якими мірками було катастрофічним провалом. У будь-якій нормальній політичній системі його відставка була б очікуваною.
Той факт, що це більш-менш немислимо, не обов'язково свідчить про силу путіна. Його диктатура зруйнувала систему стримувань і противаг у російському суспільстві, усунувши засоби незалежного контролю. Будь-який заклик до нього взяти на себе особисту відповідальність навряд чи буде почутий, не кажучи вже про дії. Проте російський народ, хоча його хронічно вводять в оману і систематично дезінформують, не є зовсім дурним.
Коли на вулицях ллється кров, а країна перебуває в жалобі, не можна приховувати, що міф про путіна-супермена щойно зазнав серйозного удару та луснув як мильна бульбашка.
За оцінками, кремль витратив понад 1 млрд фунтів стерлінгів на "управління інформацією", тобто на брехню і пропаганду, щоб забезпечити "перемогу" путіна на нещодавніх президентських виборах. Крім того, повідомлялося про 20-разове збільшення державних витрат на інтернет і ЗМІ. Все це мало єдину мету: зобразити путіна непереможним, незамінним сучасним царем, який хоробро захищає матінку росію від її ворогів.
Однак у п'ятницю четверо озброєних людей повністю зруйнували цей міф в анархічному шаленстві нещадного насильства. Нападники не мали опору, жертви не мали попередження, і весь величезний апарат безпеки путіна – всі ці коні і люди царя-узурпатора – не змогли зупинити вбивство беззахисних громадян.
Навіть у такому скутому суспільстві, як російське, цю смертельно недбалу помилку не забудуть і не пробачать.
Це на совісті путіна. І це вказує на ще одну фундаментальну слабкість його особистої і політичної позиції: він настільки відірваний від реальності, настільки ізольований від повсякденних російських реалій, що вірить власним брехливим наративам. Незважаючи на відверті відеозаписи, опубліковані в інтернеті ІДІЛом, який визнав, що саме він здійснив напад, путін продовжує звинувачувати українських "нацистів". Це виходить за рамки цинізму. Це на межі психозу.
Немає жодного доказу на підтримку цього божевільного наклепу, який у Києві затято заперечують. Втім, це не дивно. Необґрунтовані теорії змови – це фішка путіна. Очікується, що кремль, не вдовольнившись нещодавнім вбивством провідного критика режиму Алєксєя Навального, використає цей напад для подальшого придушення внутрішнього інакомислення, розширення політичного контролю, ескалації війни в Україні й навіть оголосить масову мобілізацію.
Якщо путін не здатен розрізнити або принаймні прийняти різницю між реальністю і вигадкою, то це тому, що він сам сидить на вершині будівлі брехні. Його влада і його президентство ґрунтуються на системній брехні, яку щодня згодовують поневоленому народу в епічних масштабах. Базовий контракт, як його іноді називають, між путіним і народом полягає в тому, що він забезпечує безпеку, а народ забезпечує підтримку. Але це найбільша брехня з усіх.
путін не дбає про безпеку і добробут простих росіян. У "Крокус Сіті" велика брехня була жорстоко викрита. У той час як невинні люди гинули або корчилися в агонії, путін мовчки ховався, дувся і протягом 19 годин планував, як найкраще ухилитися від відповідальності й розкрутити наслідки.
Його егоїстичну, холоднокровну бездушність ми бачили знову і знову. Згадайте його бездушні спроби ігнорувати катастрофу підводного човна "Курськ" у 2000 році та різанину, яку він спостерігав під час другої облоги Грозного. Зовсім недавно це призвело до найбезглуздішої геостратегічної помилки сучасності – його провального вторгнення в Україну, і, як наслідок, масових російських жертв. Йому просто байдуже.
У путіна завжди йдеться про нього самого, про його власну невпевненість, про його потребу в абсолютній владі, про його манію відродженої російської імперської величі. Він ніколи не думає про інших людей, не кажучи вже про "народ".
Збитки, завдані росії війною путіна і протистоянням із Заходом, з точки зору людських життів, добробуту і репутації, не піддаються обчисленню. Але це його постійна одержимість. Все, про що він думає і що робить, пов'язане з цим. Під час виступу після виборів цього місяця, він знову пообіцяв, що це буде його головною темою. Чому? Тому що в глибині свого зморщеного, висохлого серця він знає, що це була жахлива помилка.
Більшість росіян, зрозуміло, не поділяють одержимості путіна. Натомість вони з дедалі більшою ясністю бачать, якої шкоди його війна завдає їхнім сім'ям, їхньому рівню життя, їхнім свободам, їхній особистій безпеці. Маніпульовані режимом опитування вводять в оману. Багато росіян хочуть, щоб вона закінчилася. Їхнє мовчання не є згодою і не означає схвалення. Воно ґрунтується на страху.
путін вразливий. Він мав би передбачити атаку терористів. Але зарозумілість і самовдоволення засліпили його. Коли США щедро поділилися чітким попередженням про підготовку змови, він відкинув його як дезінформаційний хід. Коли служби безпеки повинні були відстежувати ісламістських бойовиків, вони за його наказом переслідували опонентів, журналістів і геїв.
путін переробив російську державу за власним образом і подобою: в жорстоку, некомпетентну, неосвічену, недовірливу, ілюзорну та ізольовану. Вона фундаментально слабка, як і він сам. Поступово, в міру того, як одна катастрофа змінює іншу, його хватка слабшає, авторитет слабшає, а страх перед ним розсіюється. Звірство в "Крокус Сіті" прискорить цей процес. Це дійсно має значення.
Допомігши зруйнувати вівтарну ширму міфічного всезнання, за якою він ховається, як позбавлений сану священик, він змусив путіна зробити ще один крок на шляху до остаточної розплати. Вона наближається, не сумнівайтеся. Вона наближається.
Джерело: The Guardian
