Джон Кампфнер пише у The Guardian, що оскільки фіни обирають нового президента на тлі агресії путіна і можливого повернення Трампа, вся увага країни прикута до національної безпеки.
У 1905 році у фінському місті Тампере Владімір Лєнін вперше зустрівся з Іосіфом Сталіним. Разом із двома десятками революціонерів вони почали розробляти плани повалення царату та розвалу російської імперії. Ця історія яскраво відображена в музеї Лєніна в Тампере – місці, куди щороку приходили тисячі радянських громадян у складі офіційних груп; у ці часи міська влада вважала його чимось незручним для себе.
Після краху радянського комунізму 1991 року, вторгнення росії в Україну 2022-го та вступу Фінляндії до НАТО торік музей послідовно змінював свої експонати. Він, як і раніше, розповідає дивовижну історію тієї таємної зустрічі століття тому, коли Фінляндія була частиною царської російської імперії, але користувалася певною автономією, аж поки не здобула незалежність одразу після більшовицької революції 1917 року.
Наразі більш актуальною є експозиція, присвячена відносинам Фінляндії з росією. Наприкінці Другої світової війни Фінляндія стала однією з небагатьох європейських країн-сусідів СРСР, яка не була насильно захоплена. Від неї вимагали поступитися десятою частиною своєї території і виплатити великі репарації, але вона зберегла свою незалежність. За це довелося заплатити високу ціну: нейтралітет був забарвлений важким підлабузництвом перед кремлем. У 1970 році, на 100-ту річницю від дня народження Лєніна, по всій Фінляндії були організовані заходи. Нині це все називається зневажливим словом "фінляндизація".
Найновіший член НАТО (Швеція все ще чекає на вступ), Фінляндія тимчасово закрила свій кордон з росією, оскільки напруженість у відносинах різко зросла. Сусід як супротивник – це цілий розворот на 180 градусів.
Саме на цьому тлі фіни прийшли минулої неділі на виборчі дільниці на перший тур президентських виборів. Хоча в країні парламентська система, посада глави держави не є почесною: президент задає параметри зовнішньої політики і є головнокомандувачем збройних сил.
Тому, мабуть, не дивно, що у другому турі, 11 лютого, змагатимуться два ветерани зовнішньої політики. Колишній прем'єр-міністр Александр Стубб зовсім трохи випередив (27% голосів проти 26%) нещодавнього міністра закордонних справ Пекку Гаавісто. Перший – правоцентрист, а другий був членом парламенту від "зелених". Вони можуть сперечатися щодо економіки, кліматичної кризи та соціальних питань, але щодо росії вони – і майже всі політики у Фінляндії – мають схожу позицію.
Дійсно, під час виборчої кампанії всі дев'ять кандидатів намагалися перевершити один одного у своєму яструбиному ставленні до кремля. Це стосувалося навіть Юссі Галла-аго, нинішнього спікера парламенту від популістської ультраправої партії "Фіни", який посів третє місце з 19% голосів і лише трохи не дотягнув до другого місця.
1 березня Стубб або Гаавісто змінять Саулі Нііністьо, який йде у відставку після двох шестирічних термінів, причому його рейтинги в опитуваннях захмарно високі. Нііністьо є одним з ініціаторів подання Фінляндією заявки на членство в НАТО. На початку свого перебування на посаді він пишався своїми тісними зв'язками з путіним, вважаючи їхні регулярні зустрічі важливими для того, щоб переконати російського президента пом'якшити свою позицію.
Це все знято з порядку денного. Під час нещодавніх поїздок до Естонії та Фінляндії вразила чіткість меседжу про росію як екзистенційну загрозу. На тлі відкритих розмов політиків і ЗМІ про підготовку до війни, Фінляндія пишається тим, що, як і інші країни Північної Європи та Балтії, здавна має сильну систему військової служби. Ідея її відновлення все частіше обговорюється в країнах, які нещодавно її скасували, зокрема в Німеччині.
Проте, як визнають Фінляндія, Естонія та інші країни Північної Європи і Балтії, вибори, які дійсно мають значення, відбудуться не в регіоні, а у Сполучених Штатах. Існує ледь прихована тривога з приводу заохочення, яке отримає путін, якщо Дональд Трамп повернеться до Білого дому.
Посадовці з питань оборони і безпеки по всій Європі дедалі більше стурбовані неоднозначністю ставлення Трампа до статті 5 Договору про НАТО, яка вимагає від усіх членів альянсу надавати допомогу будь-якій країні-члену в разі нападу. Існує багато спекуляцій щодо способу і місця провокації, яку може вчинити путін, щоб перевірити Трампа на міцність, причому увага зосереджена на тих частинах трьох балтійських країн, де проживає значна кількість етнічних росіян.
Як тільки розтануть зимові сніги, Фінляндія готується до чергової хвилі неспокою вздовж 1340-кілометрового (830 миль) кордону, який вона розділяє з росією. Починаючи з літа минулого року, велика кількість шукачів притулку намагалися перетнути східний кордон держави. У листопаді Фінляндія закрила свій кордон з росією, але територія країни настільки пориста, що цієї весни і літа очікується посилення напруженості. Чиновники нагадують про насильницькі сцени на кордоні з Польщею, які почалися 2021 року, коли лояльна до кремля диктатура в білорусі автобусами доставляла шукачів притулку до кордону.
"Ми зараз знаходимося в ситуації, коли росія, й особливо путін, використовує людей як зброю", – сказав Стубб під час фінальних теледебатів президентської кампанії. За його словами, питання мігрантів – це безжалісний, цинічний захід. Тому, запевнив він, у цьому випадку необхідно поставити безпеку Фінляндії на перше місце.
Нагальним питанням для фінів, естонців та їхніх сусідів є те, чи буде через рік партнер, на якого вони покладалися протягом останніх трьох десятиліть у питанні забезпечення їхньої безпеки – Сполучені Штати – все ще поруч із ними. Допоки привид Трампа маячитиме над Україною, а Україна залишатиметься під загрозою, питання безпеки домінуватимуть у свідомості виборців.
Джерело: The Guardian
