24 вересня 2023 року: "Прорив"?
Усім привіт!
За останні 36-48 годин усе частіше з'являються повідомлення про якийсь "прорив" на півдні Запорізького фронту. Я поцікавився, але наразі не можу отримати жодних подробиць: судячи з усього, задіяні війська – незалежно від того, з якого боку – все ще "всі задіяні". Тобто нікого не відвели назад, щоб розповісти історію, підзарядити смартфон, завантажити відео тощо.
Отже, коли ви зараз запитаєте мене (і багато хто запитував), що за "прорив" був досягнутий – і ким, і де...?
Уявлення не маю.
Максимум, я можу додумати. А саме.
Так, без сумніву: загальне враження таке, що битва в "районі Великого Роботиного – Новопрокопівки – Вербового" "досягає свого апогею". Як повідомлялося раніше, наприкінці серпня та на початку цього місяця росіяни перекинули на цю ділянку фронту частини чотирьох різних дивізій ВДВ, після чого провели серію (запеклих) контратак у "фланги" українського наступу. Відомі такі приклади, як наступ 56-ї ВДВ (у поєднанні з 291-ю ОМСБр) на південно-західне Роботине, а 108-а ВДВ атакувала з району на північ від Вербового в західному напрямку. Про це вже повідомляли раніше.
Якщо "ми" – всі ми в соціальних мережах, за тисячі кілометрів звідси – змогли "відстежити" передислокацію російських військ, то штаб ОТУ "Таврія" зміг зробити це набагато краще. Не дивно, що українці відреагували на це розгортанням другої артилерійської бригади на підтримку своїх п'яти бригад, задіяних раніше у напрямку Токмака. Приблизна диспозиція була такою:
- дві артилерійські бригади десь між Оріховим і Малою Токмачкою (що є однією з причин того, що ВКС потім інтенсивно бомбардували цей район протягом останніх чотирьох тижнів);
- 65-а мехбригада була розгорнута в районі Копані, щоб відволікти росіян;
- 47-а розгорнута на західному фланзі українського наступу для захисту Роботиного;
- 118-а мехбригада розгорнута на східному фланзі (на північний захід від Вербового), в той час як
- 46-а і 82-а повітряно-десантні продовжили наступ далі на південь.
Судячи з російських повідомлень, їхні контратаки мали б відкинути 118-ту мехбригаду на "два поля", але вже зрозуміло, що вони закінчилися кривавим побоїщем. Спочатку, за інформвцією, українська артилерія знищила 108-му бригаду ВДВ: те, що залишилося від підрозділу, довелося відвести назад до Токмака і замінити 234-м полком десантури.
Потім з'явилися російські та українські повідомлення, згідно з якими російська 810-а морська піхотна бригада, що, як відомо, була розгорнута на захід і південний захід від Роботиного ще наприкінці серпня, була розгромлена до такої міри, що її залишки довелося відвести в район Токмака. Зовсім недавно з'явилися українські повідомлення про те, що ЗСУ (див.: ймовірно, 47-а мехбригада) просувається на захід і південний захід від Роботиного. Насправді, навіть росіяни повідомляють про просування ЗСУ "на південний захід" від Роботиного, завдаючи при цьому (великих) втрат частинам 76-ї та 104-ї дивізій ВДВ. Не впевнений, які саме полки: можливо, 56-й ВДВ?
Наразі цілком очевидно, що станом на 18-19 вересня українці розширили свої підступи до Новопрокопівки з півночі і, серед іншого, зайняли великий хутір на північ від села. Відтоді вони повинні були захопити численні будинки (тобто їхні руїни) і далі на захід. Однак, майте на увазі, що на північний захід від Новопрокопівки ЗСУ все ще не пройшли через "велике" російське мінне поле. Читайте: бойові дії в цьому районі є "особливо складними".
Водночас немає жодних ознак якогось українського "прориву" на цій ділянці: якщо він і відбувся, то десь в іншому місці.
Основний бойовий танк Challenger 2 82-ї повітряно-десантної бригади поспішає на передову в районі Вербового.
На схід від Новопрокопівки...
Відомо, що вздовж другого протитанкового рову – і далі в південному напрямку – вже щонайменше тиждень точаться запеклі бої. На відео, подібному до цього, від 17 вересня, видно, як російські ВДВшники відтісняють українську штурмову групу (ймовірно, з 46-ї або 82-ї повітряно-десантної) за підтримки артилерійського вогню. Потім з'явилися відео, на яких українські бронетранспортери розчищають проїзди через мінні поля далі на схід, уздовж західної, а потім і південної сторони Вербового.
Звичайно, всі вітали "прорив", АЛЕ: для мене присутність української бронетехніки на південь/схід від 2-го протитанкового рову на захід від Вербового є "нічим іншим, як підтвердженням" того, про що я повідомляв ще в серпні. Те, що українська піхота не лише досягла, але й утримує цю ділянку цієї перешкоди, плюс – і це ще важливіше – велика кількість місцевих російських польових укріплень на південь і схід від неї. Тож "вибачте, але: нічого особливого".
"Однак", вже близько трьох днів у російських соціальних мережах гірко скаржаться саме військовослужбовці ВДВ, дислоковані в районі Вербового. Вони – а десантники, про яких йдеться, схоже, зі "славної" 76-ї дивізії ВДВ – кажуть, що їх "вбивають, як куріпок на стрільбищі" (на додаток до висновку, що місцеві жителі їх ненавидять, вони втомилися, хочуть додому і поняття не мають, за що воюють). Два дні тому вони почали скаржитися на "прорив", а вчора офіційний Київ заявив про щось подібне, хоча і без надання конкретної інформації.
Однак це все одно залишає відкритим питання про місце цього прориву: що це за "прорив" і де?
На жаль, наразі це залишається незрозумілим: як було сказано вище, задіяні війська "все ще там", в бою, а отже, немає жодних подробиць і фото- чи відеоматеріалів.
Тому мені більше нема чого вам сказати, окрім як спробувати зробити дедукцію.
Уже кілька тижнів точаться розмови про якусь дорогу, що з'єднує Новопрокопівку з Вербовим. Приблизно з 15 вересня йшлося про те, що ЗСУ взяли цю дорогу під "вогневий контроль". Це означає, що вони перешкоджали росіянам у її використанні, оскільки мали вільне поле для обстрілу.
З 22 вересня з'явилися повідомлення про те, що ЗСУ "перекрили" цю дорогу.
Проблема (принаймні для мене): я не можу знайти там жодної "дороги" – у будь-якому разі, не далі на північ від дороги, що з'єднує Очеретувате з Романівським, а отже, з Вербовим.
Звичайно, здається, є щось на кшталт "польової стежки" вздовж яру, де я розмістив свою позначку для "1429 мотострілецького полку" на доданій мапі. Але я не маю жодних доказів того, що українці зайшли так далеко. Принаймні, поки що.
Враховуючи появу бійців ВДВ у другому протитанковому рові на схід від Новопрокопівки ще 17 вересня, не виключено, що росіяни перекинули 237-й полк ВДВ на цю ділянку фронту. Якщо це так, я не здивуюся, що українська 46-а або 82-а повітряно-десантна "відреагують" на це, обійшовши десантників з флангу, просунувшись вздовж лісосмуги в південному напрямку – в напрямку цього яру. Це мало б "призвести до відрізання дороги між Новопрокопівкою та Вербовим".
Однак жодних доказів цього немає: "багато знаків питання" в цьому районі.
***
Називайте мене "консерватором" (на додачу до "українофоба", "русофоба", "заангажованого" і багато чого іншого), але: або я упускаю щось важливе, або... Ну, зараз я не бачу, як ЗСУ повинні "пробитися" між висотами 169, 166 і 162 і Вербовим – у районі, де я ввів "позначки" п'яти-шести російських полків, включаючи 71-й, 201-й і 210-й мотострілецькі, а також БАРС-3 та БАРС-14 (плюс, і це лише припущення: 237-й ВДВ) – без попереднього закріплення висот.
Висоти, які утримують (залишки) цих п'яти-шести російських полків. ЗСУ повинні зайняти їх і, у такий спосіб, позбавити росіян гарного огляду поля бою, якщо хочуть продовжувати рух у південному напрямку. Хоча немає жодних сумнівів, що різні підрозділи ЗСУ намагалися піднятися принаймні на висоти 166 і 169 – кілька разів – зі середини серпня, поки що немає жодних доказів (і жодних повідомлень) того, що жоден з них зміг їх утримати.
...це означає, що росіяни залишаються утримувати висоти, які домінують над полем бою.
На мою думку, саме це – боротьба за три панівні пагорби – вирішить результат битви. Поки росіяни утримують ці висоти, вони мають хороший огляд поля бою (як видно з десятків їхніх відео за останні кілька днів). А це, у свою чергу, означає, що українці не можуть їх обійти і по-справжньому "прорватися".
...саме тому мені так важко зрозуміти, що розуміють під "проривом" росіяни, і що розуміє під "проривом" офіційний Київ.
Що ж, мабуть, доведеться робити, як завжди: терпляче чекати новин.
