Звіт минулих вихідних ознайомив деяких людей з ідеєю рефлексивного контролю. Той звіт отримав трохи поширень (кілька сотень людей підписалися на мій блог після нього), так що концепція, очевидно, зачепила за живе. Цікаво, чи те, що сталося цього тижня, показало (принаймні в Європі), що рефлексивний контроль росії над умовами дебатів з питань безпеки дає тріщину (принаймні в деяких європейських країнах). Також важливий тиждень у політиці США з наслідками для України та повідомлення про те, що Україна здійснила масовану атаку БПЛА на російську територію.
Цього тижня президент Чехії Петр Павел зустрівся з Еммануелем Макроном, і тон розмови був зовсім іншим.
Відправка військ НАТО в Україну. Неможливе можливо
Минуло менше двох тижнів відтоді, як президент Макрон вперше публічно згадав, що може уявити собі розгортання європейських сил в Україні. Це був надзвичайно важливий момент – лідер великої європейської держави відкрито заявив, що може уявити собі прийняття такого рішення. До цього часу ідея введення європейських чи натівських військ в Україну була під табу. Це був знак того, що Макрон, зокрема, більше не танцює під дудку путіна, коли йдеться про визначення того, що відповідає інтересам Європи.
Багато в чому те, що сталося минулого тижня, є ще більш важливим. Макрон ніби подолав важливий психологічний бар'єр, який стримував інших європейських лідерів.
Якщо ви пам'ятаєте, коли Макрон вперше виголосив свою промову, реакцією в одній з країн Європи були страх і невпевненість. 26 лютого, на наступний день після того, як політик зробив свій гамбіт, широко повідомлялося, що багато європейських лідерів відкинули позицію французького президента. У великій кількості статей йшлося про те, що інші європейські держави були шоковані заявами Макрона. Майже одразу ж наводилися цитати, які нібито свідчили, що керівництво Німеччини, Словаччини, Хорватії та Італії відкинуло навіть саму ідею про те, що в Україні можуть з'явитися європейські сили. Інша стаття ВВС під назвою "Союзники по НАТО відкидають ідею Еммануеля Макрона про введення військ в Україну" пішла ще далі. У ній стверджувалося, що польське і чеське керівництво, яке до цього часу було одними з найсильніших прихильників України, також виступило проти французького кроку.
Було дуже цікаво спостерігати, як багато ЗМІ майже відчайдушно намагалися підживлювати наратив про те, що введення європейських військ до НАТО було б надто ризиковим кроком, який перейшов би червону лінію. Знову йшлося про те, що путін погрожує ядерною зброєю, що він ніколи не змириться з цим, що Європа піддалася тощо. В одній досить ганебній статті на CNBC навіть стверджувалося, що Макрон припустився жахливого "ляпу", коли взагалі згадав про можливість введення військ в Україну, і що російське керівництво "насолоджується" нібито приниженням французького президента, оскільки його покинули європейські партнери. Щоб дати вам уявлення про те, наскільки ця стаття була написана під впливом російського рефлексивного контролю, наведу дослівно вирізані і вставлені початкові речення.
росія, схоже, насолоджується промахом французького президента Еммануеля Макрона, який цього тижня припустив, що країни НАТО обговорювали можливість розгортання західних сухопутних військ в Україні, заявивши, що така можливість не може бути "виключена".
У вівторок країни-члени НАТО широко і дуже публічно відкинули пропозицію Макрона. Сполучені Штати, Німеччина, Велика Британія, Іспанія, Польща та генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг були серед тих, хто заперечував, що введення сухопутних військ в Україну є можливим варіантом.
Звичайно, якщо ви читали цей блог, то зрозуміли б, що всі ці заяви були нісенітницею. Я вже більше місяця говорю про те, що більше ніж можливо, що європейські держави захочуть втрутитися в ситуацію в Україні. Того ж дня, коли була опублікована ця жахлива стаття на CNBC, я випустив цей блог: "Європейські війська в Україні – не виключайте цього".
Питання про відправку європейських військ на допомогу Україні ніколи не можна було відкидати – воно завжди було можливим. Насправді, воно стало ще більш реальним, коли США відступили і припинили допомогу. Зараз Європа стоїть перед жахливою дилемою – спостерігати за тим, як в Україні потенційно закінчуються боєприпаси, або втрутитися і допомогти їй більш безпосередньо.
Справжня причина, чому переважна більшість людей відкинула другий варіант (хоча він завжди був можливим), полягає в тому, що путін в'ївся в їхні голови своїми погрозами. Він постійно повторював, що це немислимо і призведе до ядерної війни, і тому багато хто просто думав, що це правда.
Але це не так, і саме цього тижня багато важливих європейських держав, здавалося, вирвалися з-під російського рефлексивного контролю. Можливо, двома найбільш важливими були чехи і поляки, які лише дев'ять днів тому нібито тікали від Макрона, почали все більше і більше ідентифікувати себе з позицією французького президента. Три дні тому президент Чехії Петр Павел після зустрічі з Макроном підтримав крок французького президента. Попри його заяву про те, що він не думає, що чеські "бойові" війська будуть відправлені в Україну, Павел фактично підтримав заяву Макрона, що всі варіанти повинні бути на столі. Цікаво, що він згадав про те, що європейські війська можуть зараз відправитися безпосередньо до України для проведення навчань – те, що публічно здавалося неможливим ще тиждень тому.
А як щодо європейських військ? Польща робить наступний крок
Польський уряд пішов ще далі. Міністр закордонних справ Радек Сікорський публічно заявив, що не виключає можливості введення європейських військ в Україну. Водночас прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск використовував надзвичайно войовничу риторику, обговорюючи нинішню реальність. Стара війна закінчилася, народилася нова, небезпечна, і європейські держави повинні це розуміти.
Радек Сікорський: Часи блаженного спокою минули. Повоєнна епоха минула. Ми живемо в нові часи, в передвоєнну епоху. Насправді, для деяких наших братів це вже навіть не передвоєнний час. Це повномасштабна війна в її найжорстокішій формі. Ми не винні, що в нашому щоденному лексиконі знову з'явилися такі слова, як бойові дії, бомбардування, ракетні обстріли, геноцид.
Те, що ми чуємо, – це крах спроб путіна контролювати наратив, і саме тому цей тиждень може стати тижнем, коли рефлексивний контроль почав закінчуватися. Повертаючись до коментаря Сікорського, очевидно, що очільник польського зовнішньо політичного відомства мав на меті приєднати Польщу до слів Макрона саме тому, що це була відмова від світу, який путін створив для європейських лідерів. Сікорський зайшов так далеко, що заявив, що західні лідери повинні відплатити путіну його власною монетою, фактично знайшовши способи ескалації війни проти нього.
"Саме тому я вітаю нещодавню французьку ініціативу. Тому що, на мою думку, за нею стоять добрі наміри, а саме змусити російського президента запитати себе, яким буде наш наступний крок, замість того, щоб дозволити йому бути впевненим, що ми не робитимемо нічого творчого і планувати свої власні сценарії", – сказав Сікорський. На його думку, Захід повинен "здійснювати творчо визначену і асиметричну ескалацію".
Міністр закордонних справ Польщі Радек Сікорський.
Тому це надзвичайно важливий момент, але, звичайно, не всі можуть звільнитися від життя у світі путіна. Якщо французи, поляки і чехи рухаються в одному напрямку (а фіни і країни Балтії вже на цьому шляху), то німці все ще перебувають під рефлекторним контролем.
Ви можете бачити це у зростаючому жаху деяких елементів німецького уряду в міру того, як гамбіт Макрона почав перетворюватися на сніговий ком. Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус зайняв дуже захисну позицію. Після того, як президент Франції закликав неназвані європейські держави не бути "боягузами", Пісторіус ображено вистрілив у відповідь, заявивши, що така мова є "контрпродуктивною".
"Нам не потрібно, принаймні з моєї точки зору, говорити про солдатів в Україні або про те, що у нас більше сміливості чи менше сміливості, – сказав Пісторіус журналістам під час пресконференції зі своїм шведським колегою Полом Йонсоном. – Це те, що насправді не допомагає вирішити проблеми, які ми маємо, коли йдеться про допомогу Україні".
Але це велика зміна за тиждень. 9 днів це нібито Макрон перебував в обороні, оскільки ніхто не виступив на його підтримку, тепер німці захищаються і кажуть, що не хочуть, щоб їхні почуття були ображені. Напрямок руху зрозумілий, і він рухається на користь Макрона.
І це дуже важливо. Це додасть невпевненості і занепокоєння в розрахунки путіна. Він побачить, що його ядерні погрози не спрацьовують, і йому доведеться замислитися, чи не втрутиться Європа і не зруйнує його розрахунки. Замість того, щоб прихильники України бігали, як курчата з відрізаними головами, гадаючи, чи не занадто вони підштовхнули путіна, він замислиться над тим, чи не може він зробити щось, що призведе до більш прямої європейської підтримки. Це все на краще, як я вже казав минулого тижня.
Політика та Україна у США. Республіканська партія стає "донькою" Trump Inc
Для тих, хто пропустив: у вівторок Дональд Трамп отримав номінацію від Республіканської партії. За одним винятком (Вермонт), він переміг у всіх штатах на праймеріз у вівторок, а його провідна (і проукраїнська) суперниця Ніккі Гейлі зняла свою кандидатуру з перегонів. Тож Республіканська партія ще більше потрапила під вплив Трампа, що стало очевидним, коли його невістка, Лара Трамп, стала віцеголовою партії. Вона говорила про використання коштів Республіканської партії для оплати юридичних рахунків Трампа, що робить партію фактично дочірньою компанією Trump Inc. Слабкість опозиції ексочільнику Білого дому в партії стала ще більш очевидною, коли Мітч Макконнелл зігнув коліно і підтримав Трампа на посаду президента. Макконнелл був одним із найсильніших критиків Трампа в партії.
Це погана новина для України тут і зараз. Спікер Палати представників Майк Джонсон, який вже продемонстрував явний брак рішучості у відносинах з Трампом, ще більше злякається перспективи образити його, дозволивши провести голосування щодо допомоги Україні. Це зменшило шанси на пряме голосування в Палаті представників.
Бажання Джонсона догодити Трампу було помітно під час виступу президента Байдена з промовою "Про становище країни" в четвер увечері. На обличчі Джонсона, який сидів позаду Байдена, з'явилася низка гримас і похмурих поглядів, що стало одним із мемів того вечора.
Спікер Джонсон кривляється за спиною президента Байдена.
Якщо Джонсон залишиться непохитним у своїй відданості Трампу, єдиним способом отримати допомогу Україні може стати петиція про голосування. Однак це вимагатиме від низки республіканців проявити справжню мужність і виступити проти Трампа.
Я хвилююся більше, ніж минулих вихідних.
Гадаю, гарною новиною для України стало те, що Байден виголосив потужну промову. Це, ймовірно, допоможе відповісти багатьом критикам, які ставили під сумнів його гостроту розуму. Це може призвести до його переобрання і збільшення допомоги Україні в майбутньому. Однак у короткостроковій перспективі багато залежить від Джонсона, а зважаючи на те, що Трамп піднімається, це викликає занепокоєння.
Масова атака українських БПЛА. Горить і вибухає у Таганрозі та Курську
Під час написання цього звіту з'явилися повідомлення про масову атаку українських безпілотників (понад 40 одиниць) на військові об'єкти на території росії. Ще занадто рано оцінювати збитки від них, хоча, схоже, в Таганрозі та Курську сталися пожежі та вибухи. Принаймні в одному повідомленні стверджувалося, що Україна, можливо, атакувала об'єкт, на якому ремонтують літаки А-50, парк яких зменшується.
Це все на краще. Я чув, що Україна збільшує кількість і можливості своїх БПЛА, і незабаром повинна мати можливість здійснювати більш регулярні атаки такого типу. Оскільки це українські системи, вони також можуть бути використані для атак на цілі в глибині росії (без рефлексивного управління). Також відрадно бачити, що Україна нарощує резерви для здійснення таких атак. Це свідчить про те, що вони добре підготовлені і виконані.
Це лише перші дні, але, ймовірно, ми можемо очікувати більше подібних випадків.
