У своїй публікації в The Atlantic Еліот Коен вирішив заперечити критикам України та допомоги з боку США. За його словами, різні коментатори російсько-української війни, які вважають, що американська підтримка України є безглуздою або небезпечною, часто звертаються до військової історії. Проте, вважає він, вони не лише часто помиляються, але й нерідко інтерпретуючи історичні уроки хибно як аргумент на користь ймовірного успіху росії.
Як приклад, автор наводить колонку у New York Times журналіста Крістофера Колдвелла, який пише, що американська допомога Україні має на меті "перемотати історію вперед, від позиційних битв Першої світової війни до битв маневрів Другої світової війни", і що це приречене на провал. На його думку, і росія, і Україна продовжуватимуть вести війну, для якої характерні маси вкритих брудом солдатів, які туляться в холодних окопах, а потім тисячами гинуть під градом вогню, коли виходять за межі своїх позицій. І деякі поставки західних бойових танків в Україну не зупинять цього. Колдвелл, за словами Коена, вважає, що саме Америка винна в тому, що ця безперспективна війна досі не припинена.
Що не так з цією аналогією? – запитує Еліот Коен. І відповідає: те, що російські та українські солдати туляться в бліндажах і бояться переохолодження – це те, що їх об'єднує з солдатами у багатьох війнах. Окопна війна не була нововведенням Першої світової війни, адже поява далекобійних гвинтівок в середині 19-го століття швидко навчила військовослужбовців необхідності якнайшвидшого окопування. Відтоді вони так і роблять.
Експерт переконаний, що посилання Колдвелла на Першу світову хибні через те, що бойові дії на її завершальній стадії не характеризувалися атаками "людських хвиль", знайомими нам з фільмів про війну. Німецькі наступальні операції, які майже розбили союзників навесні 1918 року, спиралися на глибокий, точний артилерійський вогонь, за яким йшли штурмові загони, що використовували інфільтраційні атаки для досягнення прориву на відстань до 40 миль. Того літа і восени наступальні операції союзників розтрощили німецьку оборону, змусивши цю країну просити миру. Це були методичні загальновійськові атаки, в яких піхоту підтримували танки і авіація в ретельно скоординованих наступах, що захоплювали територію шматок за шматком. Ці операції з обох сторін сформували тактику, що використовувалася у Другій світовій війні в таких битвах, як Ель-Аламейн, яку проводив один із багатообіцяючих молодих лідерів Першої світової Бернард Монтгомері.
Натомість численні дорогі невеликі фронтальні атаки, які зараз проводить російська армія, акцентує увагу Коен, є набагато менш витонченими, ніж німецькі чи союзницькі атаки 1918 року. Дійсно, за всіма ознаками, переконаний автор, російська армія сьогодні майже не здатна вести сучасну широкомасштабну загальновійськову війну.
Він стверджує, що в деяких аспектах російська армія зараз – це армія зразка до 1918 року. Перехоплені накази і спостереження свідчать про те, що росіяни навряд чи можуть зробити щось більше, ніж закидати ворога величезною кількістю артилерійських снарядів, а потім просуватися, часто по частинах, у м'ясорубку.
Проведення систематичної розвідки, координація артилерійської та повітряної підтримки на ходу, застосування глибокого високоточного вогню, застосування загальновійськової тактики і синхронізація маневрування великих підрозділів – все це, схоже, не під силу переважній більшості російських збройних сил, переконує Еліот Коен.
Автор зауважує, що хоч українці й не мають можливості координувати і маневрувати так, як це робить армія США, вони набагато кращі за росіян, і про це свідчать поразки російських військ під Києвом, Харковом і Херсоном.
Якщо реальна історія Першої світової війни не дає підстав для відмови від допомоги України, то як щодо Другої? Адже деякі російські пропагандисти та західні песимісти, наголошує Коен, вказують на цю війну як на доказ марності сподівань на перемогу над "спадкоємцями" могутньої Червоної армії. З цієї точки зору росія, як і Радянський Союз, є країною з майже необмеженими ресурсами, здатною мобілізувати свою промисловість, щоб виснажити супротивника. росіяни, пише Коен, зважаючи на велику кількість населення і толерантність до втрат, вважають, що мають вирішальну перевагу, навіть якщо вони тактично недосвідчені. І західні песимісти з цим чомусь погоджуються.
Проте Коен твердить, що і це порівняння, і аргумент є некоректними.
Адже Радянський Союз пережив Другу світову війну частково завдяки тому, що Захід постачав значну частину сировини та обладнання (у тому числі 11 000 залізничних вантажних вагонів), яких він потребував. Власна воєнна економіка СРСР була відносно міцною і до кінця 1941 року його військова промисловість перевершила німецьку. Сьогодні ж, зауважує Еліот Коен, економіка росії за розміром не перевищує економіку середньої європейської країни. Він наголошує, що її ВПК обмежений західними санкціями, пронизаний корупцією і не в змозі адекватно оснастити війська на фронті, у той час як західна військова промисловість, набагато більша і досконаліша, підтримує Україну, хоча й мобілізується надто повільно.
Не оминає Коен і того факту, що радянські війська запекло билися у Другій світовій війні, але до них входило багато українців, які вели боротьбу за виживання, здебільшого на своїй власній землі. На думку експерта, дисбаланс у цій війні, на відміну від війни 1941-45 років, повністю на користь України.
На противагу кількамільйонній армії СРСР під час Другої світової, переконує Еліот, російська армія в лютому 2022 року налічувала близько 300 000 солдатів, ще приблизно 100 000 в різних елітних або спеціальних підрозділах – загалом 400 000, і не мала організованої системи резерву в тому розумінні, як цей термін трактують західні військові. Іншими словами, російська армія в 2022 році була на порядок меншою, ніж у 1941-му, без будь-якої ефективної системи мобілізації. Після того, як ці початкові сили понесли до 100 000 втрат на першому етапі війни, їм буде надзвичайно складно відновитися. А після того, як втратила ще 100 000 внаслідок хаотичної "мобілізації" останніх шести місяців, зазначає військовий експерт, вона зіткнеться із ще більшими перешкодами на шляху до створення сучасної армії.
Перша і Друга світові війни пропонують аналогії та метафори для тих, хто розмірковує про війну в Україні, але не шаблони для розуміння конфлікту, який характеризується масами безпілотників, складними системами командування і управління, масштабними високоточними обстрілами з великих відстаней і повсюдною супутниковою розвідкою, серед інших помітних явищ – майже всі вони на користь українців. Як наголошує автор, цю війну треба розуміти по-своєму, а прояви історичної псевдограмотності лише заважають цьому.
Еліот Коен наводить слова Карла фон Клаузевіца, видатного теоретика війни: "Кожна війна багата на унікальні епізоди. Кожна – це незвідане море, повне рифів". Саме у відмінностях, переконує експерт, так само як і у схожості зі світовими війнами минулого століття, криється розуміння сьогоднішніх битв. І за великим рахунком, резюмує Коен, ці відмінності на користь України.
Нагадаємо, Еліот А. Коен – керівник Центру стратегічних і міжнародних досліджень, професор Школи передових міжнародних досліджень університету Джона Хопкінса (SAIS). З 2007 по 2009 рік обіймав посаду радника Державного департаменту, де його фахом були питання війни та миру, зокрема Іраку та Афганістану.
Джерело: The Atlantic
