Слабкість Заходу і коливання щодо України заохочують експансіоністські деспотії. Вони забезпечать каскад воєнних дій по всьому світу, якщо США залишать Київ.
У січні 2020 року кандидат у президенти Джо Байден попередив, що "міжнародна система, яку Сполучені Штати так ретельно будували, тріщить по всіх швах". Китай був на першому плані в його аргументації, а посилання на росію було третім. "Ми повинні відстоювати свободу і демократію, відновити наш авторитет", – написав тоді він.
Як Китай, Північна Корея та Іран оцінюють нинішній авторитет США у світлі двадцятирічного відступу Заходу перед російським хижацтвом і всупереч обіцянкам захистити "міжнародний порядок, заснований на правилах"?
У Женеві 2021 року цей порядок був ще більше підірваний схваленням сумнозвісних Мінських угод – купи зобов'язань, які росія так і не виконала. Разом із 20-річним умиротворенням Вашингтоном російської агресії це дало зелене світло повномасштабному вторгненню путіна в Україну.
Два роки потому довіра до американських сил стримування стрімко падає. Політичні опоненти Байдена в Конгресі заблокували допомогу Україні, принаймні зараз, а деякі частини Європи наполягають на "врегулюванні".
Якщо росії буде дозволено домогтися визнання будь-якої частини її захоплених територій в Україні, це завдасть величезної шкоди.
Україна – не В'єтнам, не Афганістан і не Ірак. Це найбільша країна Європи. Її перша демократична конституція була розроблена за 77 років до конституції США і на багато років раніше, ніж "Дух законів" Монтеск'є.
Її традиції, включно з аналогом Великої хартії вольностей, яка передує англійській на 200 років, – антипатичні російській любові до "вертикалі влади". Не дивно, що знищення суверенітету України є основою російської доктрини тотальної війни проти Заходу щонайменше з 1997 року.
Незалежність України у 1991 році забезпечила розпад СРСР, що дозволило США оголосити про перемогу в Холодній війні. Це поклало край кровопролиттю, що оцінюється в 13 трильйонів доларів протягом тієї епохи, і дало Сполученим Штатам глобальну першість, якою жодна країна не користувалася з часів, можливо, Британії у середині ХІХ століття.
І що ж США зробили зі своїм статусом? Вони розтринькали його, як і після Другої світової війни, покладаючись на десятки "угод" з москвою, яка цинічно привласнювала одну поступку за іншою.
Захід зробив те, від чого його застерігали народи колишньої радянської імперії. Він фактично запровадив план Маршалла для росії – злочинця, підтримавши її членство в Міжнародному валютному фонді, Світовому банку та "Великій сімці", водночас катастрофічно дозволивши росії успадкувати місце в Раді Безпеки ООН, яке належало Радянському Союзу.
Україна відіграла важливу роль у тому, щоб Америка знову стала великою, завдяки своєму значенню у розвалі Радянського Союзу і як вірний союзник під час двадцятирічної війни Заходу проти тероризму.
І все ж Україна зараз самотужки бореться проти терористичної держави, яка з 1970-х років курує і фінансує ісламський тероризм проти Америки та Ізраїлю. Тим часом вона схиляла Україну до здачі третього за величиною ядерного арсеналу в світі в обмін на "гарантії безпеки".
США тоді заявили, що забезпечать безпеку України. путін не погодився: "Якщо ви не можете розраховувати на міжнародне право, то ви повинні знайти інші способи забезпечити свою безпеку, – писав він у 2013 році. – Так, все більше країн прагнуть отримати зброю масового знищення. Це логічно: якщо у вас є бомба, вас ніхто не чіпатиме".
Якщо територіальна і морська цілісність України не буде відновлена, самовпевненість Китаю щодо Тайваню та Індо-Тихоокеанського регіону злетить до небезпечної висоти. Яким буде каскадний ефект на глобальний авторитет Вашингтона? У Південно-Китайському морі? В Японському морі? На Філіппінах? У країнах Балтії?
Міжнародний порядок, заснований на правилах, буде зруйнований.
Кидання України під колеса знову не врятує Сполучені Штати та їхніх союзників. Натомість це штовхне світ у вир глобальної війни на кількох фронтах.
І майбутні покоління матимуть підстави проклинати тих, хто допустив цей недолугий, недалекоглядний результат.
Про автора: Віктор Рудь – колишній голова Українсько-американської асоціації юристів, а зараз очолює її Комітет із закордонних справ. Він закінчив Гарвардський коледж та Школу права Університету Дьюка.
Джерело: CEPA
