Повітряна/ракетна війна. Кожну з останніх трьох ночей ЗСУ вражали цілі в москві щонайменше по одному разу
Можна вважати, що росіяни "підтвердили" запуск внутрішнього виробництва "Шахед-136/Герань-2", оскільки вже близько тижня вони здатні здійснювати ними нові атаки буквально щоночі. Наскільки мені відомо, основна маса цих ударів була спрямована на зернові склади українських портів на річці Дунай.
Подробиці оприлюднили росіяни:
- 2 вересня: 25 "Шахедів" (22, як стверджується, збиті);
- 3 вересня: 32 "Шахеда" (23, як стверджується, збиті);
- 6 вересня: 25 "Шахедів" (15 заявлено збитими; ця атака була посилена 7 Х-101/555, випущеними з дев'ятьох Ту-95, і одним Іскандером-М: всі вони були заявлені збитими);
- 7 вересня: 33 "Шахеда" (25, як стверджується, збиті);
- 8 вересня: 20 "Шахедів" (16, як стверджується, збиті).
Близько 90% з них були спрямовані на зернові термінали в районі Ізмаїла – найпівденнішого експортного зернового терміналу України, розташованого на річці Дунай, приблизно в 90 м від кордону з Румунією. Порт і термінал зазнали значних пошкоджень. До речі, принаймні один із "Шахедів" був або збитий, або вийшов з ладу і впав на території Румунії. Як завжди, НАТО або заперечувало, або применшувало це, навіть коли місце падіння було визначено в соціальних мережах: "Це російський дрон, тож не дуже великий вибух там був", – десь під таким гаслом...
Крім того, 6 вересня росіяни обстріляли ринок у Костянтинівці (10 км на захід від Бахмута), вбивши 16 і поранивши 28 людей. Вони також влучили в польову кухню українського підрозділу в населеному пункті Борове, очевидно, на схід від Харкова, спричинивши понад 20 жертв...
Також, за даними "тупих московських командирів", у період з 25 серпня по 1 вересня перехоплювачі ВКС збили чотири українських літаки і гелікоптери.
З українського боку: один екіпаж "Гепарда", дислокований в районі Житомира, в ніч з 19 на 30 серпня збив п'ять "Шахедів-136" і був нагороджений за це досягнення.
Успішними також залишаються ЗРК IRIS-Т: з'являються нові повідомлення про 100% перехоплення цілей (від початку цього року). Ці системи також регулярно розгортаються ближче до лінії фронту.
Зрештою, ЗСУ продовжили атаки БПЛА цілей у глибині росії. Кожну з останніх трьох ночей вони вражали цілі в москві щонайменше по одному разу. Однією з відомих є штаб-квартира Федеральної митної служби росії. Промислові об'єкти в Курську, Брянську та Ростові-на-Дону також були вражені українськими безпілотниками. На Донбасі пізно ввечері 7 вересня українці націлилися на залізничний вокзал Донецька, а також – того ж дня або днем раніше – вивели з ладу систему радіоелектронної боротьби "Предел-Е" (ймовірно, в окупованому Криму – тут Купер помиляється, ціль була знищена в Залізному Порту на Херсонщині – iPress).
Битва за Донбас. росіяни втекли з-під Кліщіївки
Куп'янськ-Сватове-Кремінна... Після передислокації всіх підрозділів ВДВ на інші ділянки фронту, те, що росіяни роблять тут, більше схоже на "покращення тактичних позицій", ніж на наступ. У районі Синьківки вони намагаються оточити український гарнізон у цьому селі зі західного та східного боків. Однак українці контратакували на південний схід від Синьківки ще 28-29 серпня, і відтоді в районі затишшя. росіяни, можливо, закріпилися в районі Новоєгорівки, але втратили позиції вздовж річки Жеребець, в районі Кремміної та в Серебрянському лісі.
Бахмут... На півночі росіяни посилили свої позиції в районі Соледара (який залишається "північними воротами Бахмута") 137-м полком ВДВ (106-та дивізія ВДВ), а потім – БАРС-29, 123-ю ОМСБр і ПВК "Поток". Це угруповання протягом останнього тижня зуміло зупинити просування українських військ у південному напрямку.
Кліщіївка... Минулого тижня росіяни перекинули 61-у бригаду морської піхоти, а потім контратакували як на північ від населеного пункту так і вглиб північної Кліщіївки. Я не володію всіма деталями, лише вказую на те, що це була потужна контратака, що дозволило росіянам багато чого від неї очікувати. Настільки, що вони почали стверджувати, що повернули собі всю територію до Сіверсько-Донецького каналу. Звісно, так далеко вони не зайшли, але в результаті їм вдалося знову увійти до Кліщіївки. Але станом на вечір 5 вересня українці зайняли більшу частину північної частини села, а сьогодні вранці вони повідомляють, що досягли місцевої "залізничної станції", тобто залізничного насипу, і що Кліщіївка повністю звільнена від росіян. Очевидно, російські сили зазнали таких втрат, що останнім їхнім кроком у цьому районі була втеча.
Про масштаби цього російського контрнаступу свідчить той факт, що він проходив вздовж усього залізничного насипу до Андріївки, за винятком району Кліщіївки. Українцям вдалося його відбити і навіть утримати "невеликий плацдарм" на схід від насипу в районі Андріївки. Своєю чергою, можливо, як наслідок цієї російської контратаки, або дещо раніше, виявилося, що за винятком західної частини цього села, українські сили більше не мають ніякої присутності в Курдюмівці: їм доведеться атакувати це місце (ймовірно, з півночі та/або півдня) знову.
Причина цієї контратаки?
Залізничний насип є останньою лінією оборони росіян перед доленосною дорогою Т0513 – однією з двох ліній постачання до Бахмута. І оскільки їхні оборонні позиції вздовж насипу є "нестабільними", росіяни спробували захистити його у формі контратаки.
Авдіївка... Після чогось на кшталт "кількох тижнів затишшя", ЗСУ повідомили про просування в селище Спартак, що на північно-східній стороні Донецького міжнародного аеропорту.
Мар'їнка... За останні два місяці росіяни досягли західної сторони повністю зруйнованого міста. Плюс східна сторона селища Побєда, на південь від нього. Останні два-три тижні вони прориваються через лісосмугу на південь від Мар'їнки. У їхніх місцевих підрозділів залишилося не так багато наступальних можливостей.
Український контрнаступ. У районі Роботиного ЗСУ за два місяці вивели з ладу еквівалент трьох повних дивізій
Вугледар... ЗСУ відвоювали (повністю зруйновану) промислову зону Павлівки, але в село на південь від неї поки що не увійшли. На захід від Вугледара, близько тижня тому, українці відкрили сильний і тривалий артилерійський обстріл Новодонецького та Новомайорського. Після (щонайменше) триденної артилерійської підготовки вони атакували 5 вересня. Як повідомляється, їм вдалося перетнути мінні поля і захопити передові російські позиції, але потім були зупинені на північних околицях обох сіл. Згідно з російськими повідомленнями, особливо критичним є становище військ рф у Новодонецькому.
Старомлинівка... За останні п'ять-шість днів українські бригади морської піхоти форсували річку Мокрі Яли, зачистили "околиці" Завітне-Бажання і витіснили росіян у центр села. Тим не менш, основним центром бойових дій у цьому районі минулого тижня було Приютне (оскільки російський гарнізон там виявився особливо стійким протягом останніх трьох місяців), а також зачистка території між Приютним і Старомайорським (широко відома як одна з найбільш замінованих частин України), з висотами, що домінують над цією частиною річки Мокрі Яли.
Новопрокопівка-Вербове... "Найбільшою" новиною з цього району наприкінці серпня стало розгортання 76-ї дивізії ВДВ через порт Бердянськ і Мелітополь в район Новопрокопівки близько 10 днів тому. 3-4 вересня значна частина цієї дивізії була перекинута для контратаки на Роботине з південного заходу. За підтримки шквалу ЗРК С-300, розгорнутих у балістичному режимі (росіяни, мабуть, справді у відчаї, якщо почали розгортати С-300 проти тактичних українських позицій), до 40 ударів планерними бомбами МПК/УМПК (випущеними Су-34) і гелікоптерами Ка-52, ці зусилля були відбиті, хоча і з певними втратами для ЗСУ.
Зі свого боку росіяни постійно обстрілюють дорогу з півночі до Роботиного з МПК/УМПК (розгорнуті на Су-34). По суті, вони намагаються перекрити потік українських поставок, скидаючи близько двох десятків планерних бомб на день. Проблема в тому, що вони не можуть виявити і відстежити військовий транспорт ЗСУ на цій ділянці: замість цього вони націлені на ділянку дороги довжиною близько 6 км. ...і я не можу коментувати "точність" їхніх планерних бомб МПК/УМПК (скажімо, це відео – найкраще, що може розповісти про це). Справа в тому, що детонація 500-кілограмової бомби (коли вона дійсно детонує) ніколи не буває "смішною". Перш за все, більшість таких атак відбуваються без жодного попередження, а отже, пересування цією дорогою є "дуже небезпечним".
Новопрокопівка... ЗСУ зараз знаходяться на північній та західній околицях населеного пункту, який захищають 71-ша та 210-та мотострілецькі бригади.
БТР XY-180 ЗСУ (фінського виробництва), виведений з ладу приблизно 2-3 вересня.
Вербове... Протягом серпня українські атаки змусили російський 417-й розвідувальний полк відступити зі своїх позицій на північ від села, назад у село. Приблизно з 20 серпня 118-а механізована бригада ЗСУ перебуває у центрі села, коли контратака ВДВ, що прибула із західної Луганщини, відкинула український підрозділ назад на північ. Близько тижня тому 46-а повітряно-десантна перетнула 2-й протитанковий рів у південному напрямку: вона знищила те, що залишилося від 71-го мотострілецького полку і двох полків БАРС, а також розгромила 201-шу мотострілецьку. Це проникнення дозволило 82-й повітряно-десантній просунутися також: вона перетнула 2-й протитанковий рів і повернула на схід, вдаривши по 417-й всередині Вербового в південний фланг, відтіснивши її до південно-східної частини села (саме в ході цього бою, 4-5 днів тому, 82-а втратила свій перший танк "Челленджер-2"). росіяни заявляли про все, що завгодно, включаючи ПТРК "Корнет" та артилерію. Насправді танк був знерухомлений міною, а потім уражений кількома "Ланцетами", які підпалили його; екіпаж евакуювався вже тоді, коли танк був знерухомлений.
Висота 166 була під українським контролем ще 3-4 вересня, але приблизно з 6 вересня вона повернулася під контроль росії, і 46-а повітряно-десантна знову почала її атакувати.
За останні три дні ЗСУ спочатку захопили велику систему траншей на південь від Роботиного (див. скріншот нижче), а потім почали систематично знищувати російську артилерію, яка була перекинута на підкріплення того, що було знищено ще в серпні. Саме тому втрати російської артилерії знову різко зросли (лише за вчорашній день ЗСУ заявили про знищення 31 гармати та гаубиці).
Трохи аналізу на цьому етапі – тому що я думаю, що наведені нижче цифри матимуть набагато більше сенсу, ніж будь-які цифри втрат, більшість з яких, власне, ґрунтується на здогадках.
У районі Роботиного чотирьом маневренним бригадам ЗСУ та одній артилерійській бригаді за приблизно два місяці вдалося знищити/вивести з ладу:
- 2 російські посилені мотострілецькі дивізії (19-а та 42-а),
- 1 морську піхотну бригаду (810-а),
- 1 артилерійську бригаду (291-а),
- 1 реактивну артилерійську бригаду (12-а), а також
- 2 бригади спецназу (22-а і 45-а).
...тобто еквівалент трьох "повних дивізій плюс".
У той час, коли українцям залишався день або два (максимум) до розгрому залишків 58-ї загальновійськової армії, росіяни ввели ще одну (слабку) дивізію ВДВ (два полки). Проте, це дало 58-й армії лише мінімальний перепочинок, перш ніж і ця дивізія була розгромлена. Отже, росіяни ввели 76-ту дивізію ВДВ. Це могло б дати їм достатньо військ, щоб – тимчасово – стабілізувати свою (єдину) лінію оборони, і навіть розпочати великий контрнаступ. Однак українці продовжували наступати і зараз продовжують. Тим більше, що вони змусили росіян розпорошити 76-у: її частини були розподілені для посилення побитих залишків 58-ї армії від Копані через Вербове до Новопокровки та Новокарлівки.
...і цього, вочевидь, недостатньо. Навпаки, незважаючи на деякі втрати і значні пошкодження, всі залучені українські бригади залишаються боєздатними (кумедний момент, коли росіяни граються з цифрами щодо українських втрат: Шойгу заявляє, що ЗСУ втратили 6 танків "тут", потім 6 танків "там", а потім робить висновок, що це означає, що українці втратили 11 танків... можливо, це і стало причиною заколоту Пригожина: Шойгу такий же поганий математик, як і я...?).
Зауважте, 76-а була "кращою з решти": наскільки мені відомо, єдиним з'єднанням дивізійного складу у всій ВДВ і зсрф, яке не зазнало великих втрат у війні до цього часу. По суті, воно вступило в цю битву в тій самій формі, в якій було на початку тотального вторгнення. Більше того, більшу частину часу відтоді вона провела в ролі "стратегічного резерву". Тепер ця дивізія також задіяна, а отже, більше не є резервом.
Тому на часі питання: чи залишилися у росіян ще якісь великі з'єднання зі схожими бойовими можливостями, які вони могли б перекинути на південь Запорізького фронту і розгорнути вздовж лінії фронту протягом наступних 5-7 днів?
Відповідь – "щось на кшталт так". Зараз триває розгортання 44-ї дивізії ВДВ (111-й і 387-й полки) на південь від Новопрокопівки. Туди ж прямує 210-й мотострілецький полк і, схоже, росіяни швидко відновлюють 291-й мотострілецький полк. Проблема: 44-а – це резервне з'єднання, і йому далеко до якості 76-ї. На жаль, шлях для її розгортання відкритий: Керченський міст знову працює, вже 1-2 дні, і кажуть, що мости з Криму на материкову частину України теж відремонтовані...
Мапа Дона Хілла, що пояснює суть ситуації в районі Роботине-Вербове-Новопрокопівка станом приблизно на 3-5 вересня. Звісно, росіяни потім контратакували на висоті 166, і – з південного заходу – в напрямку Роботиного тощо. Ситуація залишається "динамічною" – але в цьому її суть.
Дніпро/Південь Херсонської області... Минулого тижня ЗСУ створили свій третій і четвертий плацдарм на південному березі річки. На заході вони утримують увесь Кінбурнський півострів (саме тут "повернулися в бій" українські безпілотники Bayraktar TB.2, оскільки російська ППО досить слабка, щоб перешкодити цьому). На північ від нього українські сили утримують ще одну ділянку шириною близько трьох-чотирьох кілометрів і глибиною близько 500 метрів. Інші два плацдарми знаходяться в районі Олешків, де українці перебувають на північній околиці міста, і на північ від Козачих Лагерів. За останні 9-10 днів жодних змін на обох позиціях не відбулося. За останні два тижні росіяни розгорнули свою нову армію і новий армійський корпус уздовж цієї лінії фронту, щоб звільнити 49-у армію для операцій далі на схід – але, схоже, вони повністю відмовилися від спроб відтіснити українців назад до Дніпра.
У тилу цих двох фронтів значно активізувався український опір – "Атеш", який завдає великих клопотів. Найважливіше те, що протягом останнього тижня були евакуйовані десятки російських блокпостів, розташованих уздовж основних доріг. Лише один приклад, щоб проілюструвати різку зміну ситуації: кількість блокпостів на дорозі з Мелітополя до Дніпрорудного скоротилася з 18 до 3.
