З відходом російських військ із західного берега Дніпра та міста Херсон можна сказати, що завершується етап війни, який тривав від липня і по сьогодні. Це була фаза надзвичайно розтягнутої лінії фронту і адаптації українців до отримання значного вливання нового озброєння. Ці дві речі були взаємопов'язані. Важливо повернутися назад і подивитися, наскільки довгою була лінія фронту між силами 30 червня у порівнянні з сьогоднішнім днем. Я взяв ці карти з Інституту вивчення війни. Друга – за 19 листопада.
Ви побачите значне скорочення території, на якій обидві сторони можуть здійснювати наступальні дії. Сьогодні я позначив цю територію товстою чорною лінією, щоб ви могли її бачити. Я б сказав, що все, що знаходиться на захід від цієї лінії, через велику ширину річки Дніпро і відсутність функціонуючих мостів, буде дуже важко атакувати для обох сторін. Потрібно було б не лише переправити великі сили через річку, а й налагодити регулярну систему постачання. А це нелегке завдання.
Безумовно, будуть рейди вгору і вниз по річці, зокрема, з боку українців. Якщо ви пам'ятаєте цю історію кількаденної давнини, то українцям дають якісь "річкові" броньовані патрульні катери. Про це був непоганий матеріал від Військово-морського інституту США.
Українці також отримали патрульні катери кілька місяців тому, і зараз вони дуже знадобляться. росіянам доведеться розгортати сили вгору і вниз по Дніпру (як і українцям), щоб підтримувати свої лінії. Українці матимуть можливість здійснювати рейди вгору і вниз по річці, однак це дуже відрізняється від проведення великого наступу через річку за допомогою БМП та іншої важкої техніки.
Отже, хоча росіянам доведеться утримувати свої лінії вздовж свого берега Дніпра, їм, ймовірно, не доведеться утримувати нічого подібного до тих сконцентрованих сил, які вони утримували на західному березі.
Таким чином, простір для маневру більших армійських формувань зараз набагато менший, ніж раніше. Це означає, що несподіванка є більш складною, ніж раніше, і малоймовірно, що українці зможуть знайти ділянку, яка дуже слабо утримується (як це сталося під час їхнього наступу на Харків). Іншими словами, дуже важко уявити, що вони створять бойову ситуацію, подібну до тієї, що була влітку, коли вони здійснили цей майстерний хід.
Так що ж відбувається? Ну, з огляду на скорочення термінів проведення операцій, важко побачити, щоб українці робили щось необдумано. Вони все ще мають перевагу в кращому, більш точному вогневому ураженні, а росіяни все ще мають проблеми з постачанням своїх сил – що і створило передумови для того, що сталося за останні кілька місяців. Зараз українці практично можуть вражати майже все в окупованій Україні на північ від Криму. Ось корисна карта граничної дальності дії HIMARS.
Зауважте: малоймовірно, що українці розмістять свої РСЗВ занадто близько до фронту. З іншого боку, є повідомлення, що вони стріляють з них на більші, ніж очікувалося, дальності. В якомусь сенсі це не має великого значення. росіянам тепер буде складно переміщати вантажі по Україні, доки поставки через Крим Керченським мостом залишаються скороченими. В основному українцям вдалося розділити російські сили в Україні на дві окремі зони постачання – східну і західну. Захід залежить від поставок через Крим і від того, що може бути привезено вантажівками по дорогах зі сходу на захід. Є деякі повідомлення про те, що росіяни використовують вантажівки на крайньому півдні навколо Маріуполя, намагаючись перекинути постачання на захід.
Якщо українці продовжуватимуть вести методичну, логістично-зосереджену війну, яку вони вели до цього часу, то їхнім наступним кроком, ймовірно, буде спроба розширити діапазон своєї зброї, щоб повністю розділити російські війська на абсолютно непідтримувані зони. Це вимагатиме від них просування на південь десь у цій синій зоні, яку я виділив на карті.
Зробити це буде нелегко, оскільки росіяни знаходяться там на певній глибині (можна собі уявити). Проте українці можуть продовжити те, що вони робили в Херсоні (можливо, в ще більшому масштабі). Їм доведеться сконцентрувати свої ефективні системи дальнього радіусу дії і притиснути російські сили до такої міри, щоб мати змогу просунутися вперед. російська проблема полягає в тому, що вони не можуть дозволити собі відступити (на відміну від Херсона), тому їхні сили будуть змушені стояти і боротися.
У короткостроковій перспективі лінія фронту, ймовірно, не сильно просунеться. Відносна стабільність лінії, яку ми спостерігали протягом останнього тижня, може протриматися ще деякий час. Скоріш за все, зараз обидві сторони відпочивають і передислоковують сили, які воювали на херсонському фронті. Варто зазначити, що з'явилися повідомлення про те, що росіяни продовжують і, можливо, посилюють наступальні операції в центрі лінії фронту (від постійно атакованого Бахмута на південь і захід).
Напевно, українців це влаштовує. Продовження росіянами таких нападів слугує їхній меті, у той час як українці готують ще одну зі своїх більш добре спланованих операцій.
Крім того, якщо зима не буде особливо суворою, малоймовірно, що погода серйозно затримає будь-яку таку українську операцію. Здається, вони добре готуються до зими (дякуючи Канаді), і це більш ніж ймовірно, аніж росіяни, які менш добре підготовлені, враховуючи хаос, який був характерний для їхньої мобілізації до цього часу.
Отже, найкращим припущенням є методична спроба українців розділити російські сили на дві абсолютно не підтримуючі одна одну зони протягом наступних тижнів і місяців.
Вечірнє повідомлення. Сьогодні з'явилося кілька цікавих джерел, які рефлексують на те, що тут сказано. Одним із найцікавіших є Михайло Подоляк (близький радник Зеленського та постійний публічний коментатор), який говорить, що Україні потрібно готуватися до "закінчення війни". Відносно невелика кількість додаткових танків у порівнянні з акцентом на РСЗВ (HIMARS). 150-200 танків – це дійсно небагато. З іншого боку, прохання про 50-70 додаткових РСЗВ показує, наскільки вони важливі для українців (вони нанесли всю шкоду цього літа, коли у них було лише близько 20 HIMARS).
Також регулярно надходять повідомлення про те, що росіяни перекидають на схід війська, виведені з Херсона, і починають наступальні дії.
Буде цікаво подивитися, чи зможуть вони зробити з ними щось більше, ніж розпочати майже фрагментарні атаки, на які вони покладалися до цього часу, атаки, які не відтіснили українців у значущий спосіб з липня. Бачачи, як Україна вела попередні кампанії, українці, ймовірно, будуть раді дозволити росіянам атакувати цими силами протягом деякого часу, поки вони їх роззброюватимуть і продовжуватимуть погіршувати матеріально-технічне забезпечення.
