На полі бою в Україні мало що змінилося за минулий тиждень. Відбулися незначні зміни на лінії фронту навколо Бахмута, але росіяни знову не наблизилися до взяття міста. На Північному Сході біля Сватового також сталися невеликі зміни на користь України, але знову ж таки ці зміни були досить незначними. Таке становище зберігається з того часу, як росіяни були змушені відступити за Дніпро в Херсонській області в жовтні.
Оновлення Інституту вивчення війни, опубліковане сьогодні, містить кілька хороших карт, які показують, де що знаходиться.
З точки зору зміни лінії фронту, найважливіше, на що слід звернути увагу в найближчі тижні, – це те, чи почне Україна десь узгоджені зусилля. Це, ймовірно, не буде включати якусь масову бронетанкову атаку спочатку, оскільки ми досі не мали жодного бронетанкового прориву проти добре захищених позицій за весь час цієї війни. Танк як лідер прориву проти оборони не мав жодного значущого застосування, і навряд чи матиме у найближчій перспективі, оскільки росіяни мають набагато коротшу лінію оборони.
Натомість, найімовірніше, відбудеться більш скоординована кампанія з виснаження сил, подібна до тієї, яку ми бачили на Херсонщині. Це методична кампанія, спрямована на виснаження російських сил перед тим, як їх атакувати. Коли це вперше почало відбуватися навколо Херсона, я назвав це формою прискореного виснаження.
Думаю, що щось подібне ми, напевно, побачимо ще не раз. Тільки це може зайняти ще більше часу, оскільки українці не мають Дніпра, який би допоміг їм перекрити російські поставки. Але якщо їхня розвідка залишається такою ж хорошою, як здається, вони повинні бути в змозі здійснити щось подібне. Зверніть увагу на посилення вогню (з обох сторін) на певних ділянках лінії фронту. Помітив, що DefMon3 вчора зафіксував посилення російського вогню в центрі лінії фронту. За його словами, це може бути несуттєво, але якщо так триватиме кілька днів, то може свідчити про активізацію на цій ділянці.
Що стосується Бахмута, то там тривають безперервні російські обстріли. Знову ж таки, росіяни, здається, атакують практично з усіх боків навколо міста, але оскільки вони не можуть оточити його і відрізати постачання, важко побачити, щоб ця операція вийшла з того стану, в якому вона перебуває зараз, з великою кількістю жертв і втрат. У міжнародній пресі було багато статей про це, якщо ви хочете почитати більше. Напевно, найкращою була стаття Крістофера Міллера. На випадок, якщо у вас немає доступу до Financial Times, є посилання на цю тему.
Таким чином, за останній тиждень на місцях не відбулося особливих змін (що є тенденцією вже більше місяця).
Це не означає, що ситуація заспокоїлася. Багато в чому саме міжнародний контекст війни стає зараз найважливішим. Ця війна є незвичайною через важливість міжнародних гравців, які впливають на обидві сторони. Зовнішні гравці, безумовно, можуть впливати на хід війни, дозволяючи або забороняючи надання певної підтримки. Це викликало, як видається, велику кількість внутрішніх дебатів в адміністрації Байдена. Очевидно, вони вважають, що хочуть обмежити досяжність українських сил, щоб утримати українців від нападів через кордон, наприклад, на рф. У Wall Street Journal з'явилася стаття про те, що адміністрація Байдена спеціально модифікувала установки HIMARS, надані Україні, щоб вони не могли стріляти в росію.
Звичайно, такі плани під час війни зазвичай не спрацьовують. Україна, схоже, готова наносити удари вглиб росії, і протягом минулого тижня вона здійснила цілу низку таких ударів, включаючи широко розрекламовані атаки на російські стратегічні бомбардувальники.
Цікавим моментом з повідомлень, який скоріше суперечить тому, що є у статті Wall Street Journal, є те, що США стають менш стурбованими російською ескалацією, зокрема ескалацією до застосування тактичної ядерної зброї, про що багато хто цікавився протягом багатьох місяців.
У цій статті в "Таймс" було зроблено кілька зауважень. російські напади на українських цивільних осіб (як я вже казав, передбачувано) відкрили двері для зустрічної ескалації.
Зараз дійсно цікавим, принаймні для мене, є зменшення занепокоєння щодо російської ескалації до застосування ядерної зброї. Я написав про це у твітері два дні тому і сказав, що розгляну це питання в оновленні цими вихідними.
Власне, останніми днями я провів деякий час, вивчаючи це питання, і воно мене дуже зацікавило. Це було настільки цікаво, що я готую статтю для "The Atlantic", яку, сподіваюсь, незабаром закінчу. Цікаво спостерігати, як на Заході відносно стихли голоси тих, хто стверджував, що росія не лише може, але в деяких випадках майже напевно застосує ядерну зброю.
Надзвичайний пік цієї риторики припав на жовтень (цікаво, що саме тоді, коли росіяни відчайдушно намагалися втримати Херсон). Низка діячів (насамперед прихильників Трампа, включаючи самого Трампа, а також затятих прихильників Брекзиту, таких як Домінік Каммінгс і Найджел Фарадж) почали просторікувати про те, що путін може незабаром вдатися до ядерної зброї. Ось кілька історій:
- Трамп відповів на попередження путіна, що ядерна загроза "не блеф"
- Найджел Фарадж виступив з похмурим попередженням щодо погіршення "раціональної функції" владіміра путіна на тлі ядерних погроз кремля
Таким чином, ті, хто говорив про ядерну зброю путіна, говорили ідентично (що не дивно) тим "реалістам", таким, як Міршаймер і Уолт, які спочатку говорили нам, що росія така сильна велика держава, що Україна повинна бути принесена їй в жертву, а тепер кажуть, що росія така божевільна держава, що Україна знову ж таки має бути принесена їй в жертву.
Так чи інакше, пік попереджень про те, що путін може використати ядерну зброю, досяг свого апогею в жовтні, і тоді з'явився справжній реалізм. Держави, які насправді мають значення, включаючи Індію та Китай, почали висловлювати своє невдоволення всім цим брязканням ядерними шаблями. І вгадайте що? Майже миттєво це брязкання шаблями пішло на спад.
Лише один приклад: до середини листопада китайські джерела підтверджували, що президент Сі сказав Байдену, що китайці рішуче налаштовані не допустити застосування ядерної зброї в Україні.
До речі, це має сенс лише з низки причин, які я розкрию в наступному матеріалі Atlantic.
Реальність така, що застосування путіним ядерної зброї, про яке говорять Трамп, Фарадж, Каммінгс та Ілон Маск, якщо росія не отримає угоду, яку путін хоче щодо України, є вкрай малоймовірним, як з точки зору міжнародного контексту, так і з точки зору будь-чого іншого. Якби путін з якихось причин пішов ядерним шляхом, це ще більше послабило б і без того ослаблену росію.
