"Всі, хто був на війні в 2014-2015 роках, знають, що відбувалося в Донецькому аеропорту і що таке "Небо" в Пісках. Це була центральна позиція бойових дій. Я наших хлопців попитав, чи вони не проти такої назви, вони сказали, що круто. А fm, бо "Небо" завжди було найбільше чути в ефірі (в рації).
Вранці ми вставали і віталися з усіма: "В ефірі Небо fm, периметр візуально чистий, температура така-то". Згодом ми підняли колонки на "Небо" і включали сєпарам українські патріотичні пісні. Вони навіть жалілися, щоб ми вимкнули, бо, бачте, хочуть поспати", - розповідає Олег.
Він говорить, що довго думав над назвою для кав’ярні. Йому приглянулась одна, але поки думав, інші хлопці з Правого сектору вже відкрили свій заклад з такою назвою, і вирішив назвати "Небо", як називалась позиція, на якій був на війні.
Фото: Дар'я Бура
Поки чоловік готує мені каву, озираюсь навколо і помічаю навпроти ще одну кав’ярню та декілька за кілька кроків. Запитую, чи не страшно було відкривати бізнес з такою конкуренцією і як зробити так, щоб люди йшли пити саме твою каву.
Фото: Дар'я Бура
"Кава - дуже конкурентний, але дуже популярний напрямок в бізнесі. Кав'ярень справді багато, ми всі практично поряд і одна навпроти іншої. Мої друзі, коли приходили перший час до мене, питали, чи мені не страшно.
Але як сказав один побратим, який допомагав відкрити мені кав'ярню: "Стрьомно було лізти на "Небо", а це не стрьомно", - відповідає Олег.
І додає: "Я стараюсь робити каву, як для себе. Дотримуюся норм, щоб була смачна. Я не боюся вилити каву при замовнику, якщо вона не вдалася. Не вдаю, що це кльово, якщо це лажа".
Фото: Дар'я Бура
Олег Проць – актор за освітою. Працював в театрі. Акторську тусовку закинув, коли розпочався Майдан і вже остаточно забув про неї – коли пішов на війну. 25 серпня 2014 року потрапив в "учєбку" Правого сектору, а звіди в Піски. До 16 січня 2015 року Олег пробув на війні.
"Після війни я ще кілька разів грав ролі, але потім стало не комфортно, театральне середовище стало чужим. Я не прив'язуюсь до якоїсь роботи, якщо не платитимуть, я фанатично не працюватиму. В театрі колись було так: "Актор має бути голодним. Навіть якщо 800 грн заплатять, зате ти несеш високе мистецтво в маси", але так може бути до пори до часу. Цікавих робіт є достатньо, для чого працювати на нецікавій, та ще й якщо фінансової вигоди немає?", - переконаний чоловік.
Наразі Олег працює самостійно з 8 ранку до 20 вечора. Говорить, що справа йому подобається і він вже за кілька місяців побачив розвиток свого бізнесу. Зізнається, що у початок справи вклав близько 3 тисяч доларів. В суму увійшла оренда приміщення, витрати на розхідні матеріали – сиропи, кава, горнятка, обладнання. І вже першого місяця вдалося вийти у "нуль", тобто, заробити на вихідні матеріали і на оренду приміщення.
Фото: Дар'я Бура
Чоловік розповідає, що насправді не думав займатися кавою. На це його підбурили волонтери і побратими. Один з побратимів також має власну кав’ярню, саме він допомагав Олегу спочатку, вчив варити каву, розповідав всі тонкощі роботи і дуже прискіпливо ставився до дотримання норм виготовлення ідеального напою. Також у створенні бізнесу допоміг знайомий волонтер-бізнесмен, який розповів і допоміг з усіма організаційними моментами. Він говорив: "Давай робимо вже, без бізнеспланів, а по напрацьованій схемі інших кав'ярень".
"Я думав, що в каві щось розумію до того часу, поки не почав з нею працювати. Є багато різних нюансів, які пізнаються в процесі роботи. Наприклад, я навіть не звертав уваги, коли десь замовляв каву, як саме мені її варять, а тепер розумію, що мені варили не каву, а якийсь кавовий напій. Головне моє правило – варю каву, як для себе", - говорить Олег.
Чоловік зізнається, що якби робота не була йому цікавою, він не займався б нею. Якщо справа не йде – немає чого ґвалтувати себе. У майбутньому планує придбати власне обладнання для виготовлення напоїв, щоб не бути залежним від орендодавця, зрозуміти, який середній заробіток виходить в день і після цього взяти на роботу ще одну людину, а згодом – відкривати ще кавові точки по місту, або один великий заклад.
Окрім цього він має й прибуткове хобі, яке любить понад усе – вручну виготовляє вироби зі шкіри: гаманці, ремні, сумки, наплічники.
"Робив це, роблю і робитиму. Воно як хобі, але приносить гроші. Це єдине, чим займатимусь все життя, я так думаю", - каже чоловік.
"Кав'ярня подобається, але якщо раптом мені стане не цікаво, я не зволікатиму. Це спочатку завжди здається, що можеш не потягнути, не справитись. Особливо, якщо до цього не займався ніколи бізнесом. А в бізнесі відкриваються інакші горизонти, уява починає працювати, починаєш думати, що зробити, та як. Головне не боятися спілкуватися з людьми і щось змінювати. Це така онлайн бізнес-школа. Можна ходити на тренінги, тобі говоритимуть як це зробити, як це класно, але потім так і залишитися сидіти вдома і нічого не зробити. Я радий, що відкрив таку маленьку мобільну кав'ярню. На ній я можу всьому навчитися, зрозуміти всі схеми, навчитися оформляти документи, працювати в задоволення", - каже Олег.
Фото: Дар'я Бура
І поки ми з ним спілкуємось, біля його кав’ярні постійно змінюються люди. Підходять побратими випити кави і поговорити про життя, дівчата з маленькими собачками замовляють лимонад, Олег усміхається і готує смачні напої, і видно, що йому ця робота подобається.
"Не треба боятися ризикувати. Насправді немає нічого страшного. І воно по-любому вийде. Якщо ти собі шукаєш і пробуєш", - підводить підсумок боєць Правого сектору.
