Одна справа – воювати десь інде, а інша – за свою країну.
Це зовсім інша відповідальність
Я завжди цікавився тільки військовою справою і спортом. У моєму дитинстві був популярний фільм "У зоні особливого ризику". Після його перегляду, років з 9-10 у мене з'явилася мрія стати військовим. Коли почався Афганістан, в мене багато знайомих там служили. В тому числі і мій рідний дядько. Це також вплинуло на мою мрію.
Фото: з особистого архіву Валерія Жмака
Хотів вступити до Суворівського училища, але батьки не дозволили
Коли вони відправили мене вступати на радіоелектроніку, мені довелося завалити математику, яку я добре знав. В мене була інша мрія. Все ж, у 1992 році я почав вчитися у військовому вищому навчальному закладі. Навчався в Київському інституті Сухопутних військ.
Зрештою, 12 років присвятив армії.
Фото: з особистого архіву Валерія Жмака
Але в 2004 році, коли, скажімо так, армія була не в кращому стані, довелося обирати професію, щоб годувати сім’ю. Я заочно навчався в університеті Шевченка за спеціальністю "банківська справа". Пішов працювати у банк. Пропрацював три роки. Але там робота шаблонна і не творча. За три роки я дійшов до певного рівня у тій справі і переконався, що це не моє.
Потім товариш запропонував допомогти йому у роботі з деревом. Ми працювали з пиломатеріалами. Насправді, виробництво – цікава, але технічно дуже складна річ.
А потім був 2014 рік. Довелось згадати, що за фахом я військовий, адже це те, на що я вчився. З травня намагався потрапити до своєї частини, і нарешті в липні 2014 року мені подзвонили та мобілізували. Виявилося, що 70% мого підрозділу були хлопці, з якими ми служили раніше. Загалом, на війні я пробув 22 місяці. В 2016 мене комісували за станом здоров’я.
Фото: з особистого архіву Валерія Жмака
Коли ще вчився, нас вчили воювати, але не готували боронити свою країну. Одна справа – воювати десь інде, а інша – на рідній землі. Це зовсім інша відповідальність. Це дуже тяжко.
Напевно, як і у всіх, в мене був період адаптації. Спочатку лякався шумних речей. В мене під будинком ходить трамвай, одного разу він повертав, (о 5-й ранку) і за звуками мені здалося, що це зовсім не трамвай…
Фото: з особистого архіву Валерія Жмака
Я не знав чим займатися. Намагався зрозуміти, що робити далі. Але спочатку мені дуже допомагала рибалка. Просто, брав вудку і йшов ловити рибу.
Згодом в одній волонтерській організації познайомився з кількома хлопцями з АТО. Ми подружилися. Почали ходити рибалити разом. Нам є про що помовчати. Рибалка дуже допомагає, дає можливість відключитися від проблем, подихати свіжим повітрям. Погані думки відходять в сторону
Фото: з особистого архіву Валерія Жмака
У нас є комплекс заходів, який дозволяє
втілити інтернет-бізнес в життя
В мене було хобі – розробляти сайти. Сам для себе робив, цікавився. Якось побачив набір для хлопців з АТО до Ком’ютерної Академії "Шаг". Залишив заявку. Згодом мене запросили на співбесіду. Щоб визначити мій рівень знань, задавали напівпрофесійні питання. Зрештою, пройшов і потрапив у групу з 16 чоловік.
Фото: з особистого архіву Валерія Жмака
Поки вчився, впевнився, що ця справа мені цікава, це моє. До того ж, ІТ-сфера зараз дуже перспективна.
Після закінчення навчання, почав шукати роботу. Кудись мене не брали через вік, вважали, що мені складно вивчити програмування. А потім я познайомився з одним програмістом, він теж атошник. І ми вирішили разом створити щось корисне. Перші сайти у нас були для хлопців-атошників, які розпочинали свій бізнес.
Морально мене дуже підтримувала родина.
Фото: з особистого архіву Валерія Жмака
Хлопця, з яким ми це почали, дуже підтримувала дружина. У нас зараз різні напрямки роботи. Але ми спілкуємося і допомагаємо один одному.
Зараз моя команда знаходиться в різних містах. У нас є два хлопці з Вінниці, і один з Житомира. Вони спеціалісти з різних областей. Хтось займається фронтентом, хтось – бекендом. Сайт складається з двох частин. Та частина, яку ми бачимо на екрані, називається "фронтент". Особисто я займаюся "бекендом" – логічними діями на сайті. Наприклад: купити, зареєструватися… Цю роботу я виконую цілодобово. Я напрацьовую маркетингові стратегії, щоб запустити на ринок повноцінний продукт.
Є багато волонтерів, які нам допомагають розвиватися. Від початку роботи вони нам радять, підтримують, вчать.
На деякі комерційні проекти, які ми зробили, витрачали власні кошти. Наприклад, у нас є підписаний договір з Києво-Могилянською академією на СЕО-просування проекту з психологічної реабілітації. Серед вдалих проектів ще є "Яхти в оренду" в Одесі та ветеранський проект "Стрілецький комплекс Купол". Ми їх зробили і ведемо далі. З зароблених грошей ми купили інструменти для професійного аналізу, просування сайтів, закупили ліцензійні програми.
Я не можу сказати за скільки часу можемо зробити проект. Ми зацікавлені в тому, щоб робити з нуля до повністю готового, функціонуючого сайту. Все залежить від того, що клієнт хоче бачити на своєму сайті і скільки в нього є матеріалів. Багато хлопців звертається і хоче сайт, але не має ні текстів, ні фотографії. І робота над одним проектом може затягнутися на 3-4 місяці. А є такі роботи, які протягом місяця можна зробити. Найкоротший строк, за який ми робили сайт, – два тижні. Це був сайт-візитка, без логіки. А найдовше робили проект хлопця-ветерана, над яким ще працюємо четвертий місяць.
Щодо вартості, то все залежить від кількості сторінок і наповнення. Нам не цікаво робити сам сайт. Цікаво створити продукт, який можна просувати і дати на нього гарантію. Спочатку для учасників АТО ми робили сайти безкоштовно. Але наразі з 16 сайтів, які ми розробили, лише кілька працюють. Деякі бізнеси в хлопців не пішли, закрилися. Не всім був потрібен сайт. Хтось просто запускав розвиток сайту.
Близько 12 тисяч гривень коштуватиме зробити простий сайт. Багато людей приходять, просять сайт, а потім через кілька місяців приходять і кажуть, що він не працює. Людина не розуміє, що сайт – це лише електронна візитка, за яким потрібно дивитися, просувати. Ми починаємо працювати від розробки маркетингової стратегії, вивчаємо цільову аудиторію… У нас є комплекс заходів, який дозволяє втілити інтернет-бізнес в життя.
Якщо від початку роботи підійти до цього, як до комерційного проекту, то треба трохи вкласти коштів. Найбільше – в маркетинг, показати на ринку, хто ми є… І важливо правильно сформувати маркетингові кроки, бо неправильно сформовані можуть не дати результату і гроші підуть на вітер. Наразі у нас немає досвіду в управлінні ІТ-проектами. Ми можемо розробити багато продуктів для інтернет бізнесу, але поки бракує досвідченої людини в плані супроводу проекту (менеджера проекту), це дасть змогу прискорити час розробки. Шукаємо людину, яка це могла б робити разом з нами.
Якщо підходити до справи, мовляв, в мене є ідея і я хочу, то може нічого не вийти. Потрібно все прорахувати, для кого це, як зробити. Ми рахуємо зараз все – стратегію просування, пошук потенційних клієнтів, що ми можемо дати споживачам корисного. Найперше, чому ми навчилися, що робота має бути командною. І ще одне – технічні завдання мають бути сформовані чітко як для клієнта, так і для команди, яка над цим працюватиме.
Валерій легко вчиться новому, адже він знайшов справу, яка подобається, в яку готовий вкладатися цілодобово. Наразі команда доробляє свій власний сайт, щоб їх було легко знайти замовникам. І, звичайно, в планах розширення клієнтської бази і збільшення цікавої і якісної роботи.
