Україна існуватиме довше, ніж Янукович
Шеф-редактор Gazety Wyborczej Адам Міхнік пише, що незалежна Україна переживе Януковича, і з цього припущення виходить польська влада, будуючи свої відносини з Україною:
"Президент Броніслав Коморовський поїхав до Києва, щоб вшанувати пам'ять жертв сталінського терору у Биківні. Тадеуш Мазовєцкі зустрівся з Юлією Тимошенко. Це добре ілюструє нашу політику щодо України. Польща не схвалює ані репресій щодо української опозиції, ані ізоляції цієї країни від ЄС. Водночас президент, вшановуючи пам'ять жертв сталінського терору, підкреслює антитоталітарну ідентичність Польщі".
Звісно, на думку Міхніка, Україна, якою керує Янукович, викликає тривогу. Син Януковича став за рік одним з найбагатших олігархів. Це взірець того, якими є манери цієї влади. Янукович сформулював "цікаву" думку, що Антон Чехов є видатним українським поетом. Це демонструє рівень українського лідера.
Водночас, за словами Міхніка, польська влада розуміє, що незалежна Україна проіснує довше, ніж Янукович перебуватиме при владі. З цього розуміння випливають і конкретні жести польської влади, спільне вшанування жертв сталінського терору. Вони мають у Польщі чимало критиків, особливо у середовищах, що вперто повертаються до кривавих сторінок історії у польсько-українських відносинах.
Україна: до незалежності через реверс
Путін використовує високу ціну на газ для України, щоб змусити Київ вступити до Митного союзу. Фото: AFP
Журналіст Frankfurter Allgemeine Zeitung Конрад Шуллер пише, що в України є віддалена перспектива стати незалежною від постачання газу з Росії.
Шуллер нагадує, що прем’єр-міністр України Микола Азаров запропонував на початку вересня створити тристоронній консорціум з управління українською ГТС – за участю України, Росії та компаній з ЄС. Вартість модернізації української ГТС – близько 4,5 млрд євро. Оскільки українські трубопроводи є дуже важливими для експорту російського газу до країни Європи, Москва не раз відхиляла ідею тристороннього консорціуму. Натомість, вона пропонувала створити такий консорціум за участю лише "Газпрому" та "Нафтогазу", у якому, звісно, "Газпром" домінував би над українським партнером.
Нині Росія використовує високу ціну на газ для України, щоб змусити Київ вступити до Митного союзу, у якому перебувають Росія, Білорусь та Казахстан. Окрім того, вона збудувала новий обхідний газопровід "Північний потік" по дну Балтійського моря та у перспективі планує збудувати "Південний потік" по дну Чорного моря, щоб мати змогу чинити ще більший тиск на Київ.
Депутат Бундестагу Карл Вельманн (ХДС), що виступає за участь німецьких компаній у модернізації українських газопроводів, вважає, що слід переконати Росію у тому, що "Південний потік" не зможе стати повноцінною заміною українській ГТС. Новий газопровід коштуватиме близько 20 млрд євро, у 4 рази дорожче, ніж модернізації старих газопроводів в Україні і матиме меншу ніж удвічі пропускну спроможність. Його робота коштуватиме дуже дорого, оскільки газ доведеться транспортувати під величезним тиском по всьому дну глибокого Чорного моря, без проміжних компресорних станцій. Німецькі фахівці, за словами Вельманна, вважають "Південний потік" блефом, яким росіяни намагаються залякати Київ.
Росія одного дня може опинитися у ситуації, коли замість тристороннього консорціуму може бути створено двосторонній, до якого Росію вже не запросять, - Шуллер
Ще одним чинником, який може змусити Москву співпрацювати з Києвом та європейськими компаніями є глобальні зміни на газовому ринку. Через початок видобутку сланцевого газу та збільшення пропозиції зрідженого газу на європейському ринку, Україна змогла б з часом отримувати газ із заходу завдяки реверсу експортних газопроводів. Підготовка до цього вже триває. Росія втратить принаймні частину своєї частки на ринку, навіть якщо Україна та ЄС не мали на меті витісняти її.
Тим часом, група німецьких компаній на чолі з Ferrostaal GmbH планує переобладнати 74 компресорні станції на українських газопроводах за 50 млн. євро. Пропускні спроможності станцій будуть збільшені на 30%, а інвестиції швидко окупляться за рахунок заощадження газу, який станції спалюють як паливо.
Якщо цей пілотний проект буде успішним, Росія одного дня може опинитися у ситуації, коли замість тристороннього консорціуму може бути створено двосторонній, до якого Росію вже не запросять. Проте, до цього слід пройти ще довгий шлях. Україні слід буде задовольнити низку європейських вимог, подолати свавілля судів та розділити велетенський "Нафтогаз" на окремі компанії. Києву доведеться також позбутися (через міжнародний арбітражний суд у Стокгольмі) суворих зобов’язань щодо купівлі газу в Росії.
"Не здавайтеся, у вас все одно є шанс змінити все"
Карикатура: David Horsey / Los Angeles Times
Карикатурист Девід Горсі пише у The Los Angeles Times, що його надихнула боротьба українців за свободу, яку він побачив, перебуваючи в Україні на запрошення Державного департаменту США і спілкуючись зі студентами:
"Вже понад рік кандидати республіканців та активісти Чайної партії збуджено розповідають про катастрофу, яка чекає на всіх, якщо переоберуть президента, і що ще 4 роки перебування Барака Обами при владі є серйозною загрозою нашій свободі. Якщо ви хочете побачити справжню загрозу свободі, приїздіть до Києва".
Горсі пише, що Україна знову сповзає в орбіту Росії, а Віктор Янукович та його уряд переслідують незалежні медіа, які відважно хочуть змусити його нести відповідальність за свої дії.
Як і у Росії, в Україні багаті підприємці, чимало з яких є союзниками Януковича, будують монополії в усіх галузях економіки, зокрема й медіа. Оскільки ці "олігархи" контролюють найбільші медіа, вони придушують агресивне, критичне висвітлення подій та залишають "невелику частку ринку реклами для незалежних газет, журналів та мовників".
Українські журналісти повинні продовжувати свою боротьбу, - Девід Горсі
У відповідь на критику з боку Європи та США Янукович наполягає на тому, що підтримує свободу слова та вільні медіа, але його дії свідчать про інше. Його уряд намагається провести через парламент закон, який запровадить для журналістів кримінальну відповідальність за наклепи на держслужбовців та політиків. Оскільки визначення наклепу залежатиме від уряду, це перешкодить усім, окрім найсміливіших журналістів, вести розслідування та викривати корупцію та зловживання владою серед політиків та членів уряду.
Горсі розповідає, що його кілька разів вже питали, чи не стикався він із цензурою у США, і йому доводилося щоразу пояснювати, що на його боці завжди стоїть закон, і зокрема Перша поправка до Конституції США.
Він пише, що зустрів багато оптимістично налаштованих студентів, що хочуть бути журналістами, викладачів та репортерів, що хочуть зберегти свободу в Україні. Йому навіть видалося нахабством казати цим людям, що вони повинні продовжувати свою боротьбу, адже його свободи були завойовані для нього американцями минулих поколінь, і він ніколи не мав справи із серйознішими погрозами, ніж ті, які пишуть читачі у хамських коментарях. Проте, він таки каже їм: "Не здавайтеся, у вас все одно є шанс змінити все". І він сподівається, що має рацію.
Підготував Сергій Брикса
