Американці мають слабкість до складних німецьких слів: від realpolitik з ХІХ століття до нещодавнього Zeitenwende – нового етапу в німецькій політиці безпеки, який канцлер Олаф Шольц проголосив рік тому. Про це пише кореспондент Politico Метью Карнішніг.
Автор нагадує, що через три дні після нападу росії на Україну у переповненій залі німецького парламенту канцлер ФРН Олаф Шольц заявив, що вони "переживають Zeitenwende": буквально переломний момент в історії. "Це означає, що світ вже не буде таким, як раніше", – звично монотонно сказав Шольц.
Назвавши президента росії владіміра путіна "розпалювачем війни", продовжує нагадувати Politico, німецький лідер пообіцяв фінансувати армію своєї країни: виділити 100 мільярдів євро, що приблизно вдвічі перевищує річний оборонний бюджет, на її модернізацію.
"То коли ж німці насправді почнуть витрачати кошти на закупівлі для Zeitenwende?" – запитав автора американський посадовець на початку цього місяця. "У мене виникла спокуса процитувати улюблений мультфільм нью-йоркців ("Як щодо ніколи?"), – ділиться своїми думками Метью Карнішніг.
Zeitenwende, можливо, й увійшло у трансатлантичний жаргон, повідомив автор статті американцю, але за рік стало зрозуміло, що найкращий спосіб описати гучне гасло Шольца – це відвертий американізм: bullshit (нісенітниця).
Минулого тижня уряд заявив, що Німеччина виділила (але не витратила) близько 30 мільярдів євро з передбачених 100 мільярдів, і додав, що гроші перерахують лише після того, як замовлені літаки, обмундирування та інше спорядження будуть матеріалізовані. При цьому виділені кошти включають близько 13 мільярдів євро на винищувачі та транспортні гелікоптери, які країна планувала закупити ще до російсько-української війни.
Хоча Шольц і його міністри продовжують приправляти свою риторику посиланнями на Zeitenwende перед іноземцями, зазначає видання, для більшості спостерігачів очевидно, що повітряна кулька здулася. "Всі говорять про Zeitenwende, але поки що ми бачимо лише Zeitlupe (уповільнення – iPress)", – сказав минулого тижня Маркус Зьодер, консервативний лідер Баварії.
Як стверджує Politico, коли минулої осені аналітики попередили, що інфляція з'їсть фонд у 100 мільярдів євро, якщо уряд їх швидко не витратить, Міноборони ФРН вирішило урізати свій список бажань, включно з двома фрегатами для німецьких ВМС. При цьому приблизно в той самий час уряд ухвалив пакет на 200 мільярдів євро для субсидування рахунків німців за енергоносії.
На думку автора, Zeitenwende мав на меті не стільки зміну німецького мислення щодо питань безпеки, скільки збільшення витрат на військові потреби. В статті він звертає увагу на те, що за канцлерки Ангели Меркель Берлін практично заохотив путіна до вторгнення, даючи зрозуміти, що жодних наслідків не буде, якщо він це зробить. Politico перерахувало всі гріхи Меркель та її уряду: російське вторгнення в Грузію, підтримка сепаратистів на Донбасі, анексія Криму, природні газопроводи "Північний потік-1", "Північний потік-2" тощо. Рік тому Шольц прагнув довести, вважає Карнішніг, що Берлін зрозумів помилковість своїх дій.
Автор Politico вважає, що промова щодо Zeitenwende дає зрозуміти, що Шольц боявся (як і багато хто в Європі в той час), що Україна розвалиться за лічені години, і росія незабаром може опинитися на українсько-польському кордоні. Втім, стійкість України дала канцлеру більше простору для маневру на фронті Zeitenwende, а також у питанні відправки БМП і танків Києву, від чого він відмовлявся цілий рік, побоюючись "ескалації".
Головною силою, що стримувала Шольца, стверджує Метью Карнішніг, була його Соціал-демократична партія. До несподіваного успіху Шольца, який переміг (хоч і з невеликим відривом) у перегонах за право стати наступником Меркель у 2021 році, СДПН виглядала виснаженою політичною силою, якій бракувало чіткого керівництва і яка страждала від чвар. Перемога партії, що, ймовірно, мала більше спільного зі слабкістю її опонентів, ніж з її власною привабливістю, підняла строкату команду антиамериканських лівих старої школи. Серед них був Рольф Мютценіх, лідер парламентської фракції СДПН, головною політичною метою якої (до російського вторгнення в Україну) було позбавлення Німеччини від американських ядерних боєголовок.
Politico нагадує, що власна політична кар'єра Шольца почалася на вулицях Західної Німеччини 1980-х років, де він очолював протести проти планів США розмістити ядерні ракети середньої дальності в Європі та фантазував про вихід своєї країни з НАТО. Це може пояснити його болісний погляд на Сполучені Штати, які нещодавно, як він наполягав, пообіцяли відправити бойові танки M-1 Abrams в Україну, і лише після цього Німеччина погодила передачу танків власного виробництва Leopard.
Politico стверджує, що Шольц утнув цей перфоманс із наданням танків для того, щоб переконати німців, що це допоможе забезпечити подальшу взаємодію США з Україною і підтримку Північноатлантичного альянсу. Втім, цей аргумент виглядає щонайменше дивним з огляду на обсяги допомоги Сполучених Штатів (73 млрд доларів) і Німеччини (6 млрд доларів). Поглиблене дослідження, оприлюднене на початку цього місяця авторитетним соціологічним інститутом Allensbach, показало, що лише 46% німців вважають США надійним союзником. Іншими словами, майже 80 років американського захисту від росії виявилося недостатньо, щоб переконати більшість з них у тому, що Штати є їхнім другом.
Це стало очевидним і минулими вихідними у Берліні, коли тисячі антивоєнних демонстрантів (за різними оцінками, від 13 000 до 50 000) вийшли на вулиці центральної частини німецької столиці на знак протесту проти війни, в якій багато хто з них звинувачує США (поширеним аргументом серед багатьох лівих сил, які стояли за суботньою демонстрацією, є те, що Сполучені Штати переслідують дві мети у зв'язку з Україною: продати зброю і знищити росію).
Politico стверджує, що політики на кшталт Шольца, котрі воліють, щоб німці не знали, наскільки їхня країна залежить від американської парасольки безпеки, є найбільшою причиною дисфункціональних відносин країни з її найважливішим союзником. Як і Меркель, Шольц замість лідерства керується опитуваннями. Видання наводить приклад з танками. Коли опитування показали, що німці скептично ставляться до надання Україні важкого озброєння, він утримався, замість того, щоб пояснити, чому така підтримка відповідає інтересам Німеччини. Він поступився лише тоді, коли тиск ззовні, особливо з боку США, став настільки сильним, що у нього не залишилося вибору.
Вашингтон поступово усвідомлює, вважає Politico, що німецький Zeitenwende – це міраж. Очікується, що цього року витрати ФРН на оборону становитимуть близько 50 мільярдів євро, і це вкотре не дотягує до цільового показника НАТО в 2% від ВВП. Як завжди, Шольц та і інші німецькі політики багато років обіцяють незабаром досягти цієї мети. На цьому тлі вбачається значний контраст із сусідньою Польщею, де витрати, за прогнозами, цьогоріч зростуть до 3% ВВП з 2,2%. На думку видання, це одна з причин, чому США підтримують зараз Польщу як ніколи. Лівоцентристська адміністрація Байдена і польський націонал-консервативний уряд навряд чи є природженими союзниками. Але їх об'єднує спільний ворог, і президент Байден відвідав країну двічі за рік.
Єдиний візит президента США до Німеччини був пов'язаний з тим, що минулого літа країна приймала саміт G7. У п'ятницю Шольц має зустрітися з Байденом у Білому домі під час візиту, який американський посадовець назвав "робочим".
Автор переконаний, що цього разу недолуга спроба Німеччини із Zeitenwende змусить американців вдосконалювати свою німецьку. Одне слово, яке неодмінно лунатиме у Вашингтоні цього тижня, – це fremdschämen: почуття сорому за дії (або бездіяльність) інших.
Джерело: Politico
