RSS
ПОЛІТИКА СТАТТІ

Зовнішня політика Зе-Президента: Крутіть рулетку

Зеленський сідає в крісло Банкової без історії (бекграунду) за плечима, а відповідно може сконструювати свою власну. Чи вдасться її зробити успішною молодому "вже-політику" – питання часу. А поки замість ворожіння на кавовій гущі, погляньмо на ті напрями зовнішньої політики, де перешкоди можуть стати шансами
Усі пам'ятають гру "Що?Де?Коли?". Дехто навіть згадає Володимира Ворошилова, творця телевізійного "елітарного клубу інтелектуального казино, де гроші можна заробити власним розумом". Та далеко не кожен згадає ім'я людини, яка значно вплинула на формат гри, зокрема запропонувавши хвилину на роздуми та командну гру шести осіб (до того гравці грали індивідуально). Йдеться про психолога Віктора Зарецького, дослідника та експериментатора механізмів вирішення творчих завдань.
Зовнішня політика Зе-Президента: Крутіть рулетку Фото: interfax.com.ua

Пограємо в Гру

В одній із своїх книг Зарецький вивів п'ять правил для розв'язання творчих завдань:

  • щоб розв'язати завдання, потрібно мати бажання його розв'язати,
  • щоб розв'язати завдання, треба вірити, що його розв'язок є можливим,
  • щоб розв’язати завдання, треба його розв'язувати,
  • щоб розв’язати завдання, треба зрозуміти, що заважає цьому розв’язку,
  • щоб розв'язати завдання треба побачити в перешкоді шлях для його розв’язку.

Під час свого "попереднього" життя шоумена, новообраний Президент Зеленський неодноразово сідав за круглий стіл "ЩоДеКоли", щоправда, з перемінними успіхами. Чи допоможуть закони гри та досвід "знавця" в його новому амплуа?

Брак політичного досвіду та фаховості в питаннях державного управління – те, що закидають Зеленському, порівнюючи з Порошенком, який прогулявся не одним владним коридором. Зовнішня політика екс-президента  справедливо може вважатись успішною, враховуючи обставини, в яких вона формувалася.

Зеленський сідає в крісло Банкової без історій за плечима, а відповідно може сконструювати свою. Чи вдасться її зробити успішною молодому "вже-політику" – питання часу. А поки замість ворожіння на кавовій гущі, погляньмо на ті напрями зовнішньої політики, де перешкоди можуть стати шансами.

Брак фаховості та знання політичних процесів повинен компенсуватися професіоналами, які добре розуміють внутрішню кухню та здатні пропонувати конструктивні рішення. Оскільки міжнародна політика – пряма компетенція президента, Зеленський повинен сам вибудувати ту командну конфігурацію, яка буде йому комфортною для швидкого самонавчання в питаннях стратегічного планування і оперативної роботи. За останні роки у дипломатичній службі з’явилися професіонали, які пройшли низку відборів, які мають досвід роботи в апараті і "полі", яких знають та поважають в іноземних столицях, тому обрати сильного гравця не буде надто великою проблемою. Водночас залучення постатей сторонніх, але вірних, без відповідної підтримки в МЗС стане лиш імітацією діяльності.

Відсутність досвіду, за відповідних умов, може позитивно зіграти при визначенні основних пріоритетів зовнішньої політики на найближчі п'ять років. Зеленський повинен визнати, в першу чергу перед своїм оточенням та електоратом, що він не Брюс-Всемогутній і не вирішить ці складні завдання самостійно. Він також не впорається з всім порядком денним викликів, загроз і можливостей, що стоять перед Україною. Тому йому необхідно залучити напрацювання експертів, які потім візьмуть для розробки зовнішньої політики. Крім того, потрібно зосередитися на тих питаннях, де можна зробити більше, заглибитись. Ранжування політичних завдань за пріоритетністю і стратегічною потребою є традиційною проблемою для української політики, яка часто виявляється реакційною. Перерозподіл фінансових, матеріальних і людських ресурсів в точки найбільшої ефективності та пошук формул "як меншими зусиллями зробити більше", і має бути постійною вправою для мозкових команд та аналітиків. Іноді це означатиме відмову від традиційних напрямків активної роботи і зусиль української дипломатії, але принцип Парето ніхто не скасовував (Довідково Ред.: Закон Парето (принцип Парето, принцип 80/20) - емпіричне правило, в найбільш загальному вигляді формулюється як "20% зусиль дають 80% результату, а інші 80% зусиль - лише 20% результату"...). В умовах гібридної та асиметричної війни, треба озброюватися гібридними та асиметричними методами.

Що робити з війною?

Під час передвиборчої кампанії питання війни з Росією та врегулювання конфлікту на Донбасі лунало не менше, ніж взаємні особисті звинувачення. Виборчі пропозиції часто виглядали досить фантастично, а діапазон допустимих рішень, висловлених випадково чи за браком знань, окрім іншого, продемонстрували відсутність чітко окреслених червоних ліній в суспільному дискурсі.

Президент повинен використати ці недоліки для консолідації українських громадян навколо принципових питань, якими Україна за жодних обставин не готова жертвувати, щоб максимально знизити рівень будь-яких внутрішніх спекуляцій на цю тему (особливо перед виборами у парламент). Ці ж маркери потрібно законсервувати у переговорах з Росією. І тут для Зеленського складається сприятлива ситуація, якою варто скористатися.

Підтримка другого туру є територіально та структурно широкою, хоч і охоплює різнопланових виборців, частина з яких голосувала більше "проти", ніж "за". Лозунги Зеленського були досить нечіткими, хоч комуніковані ідеї не виходили з діапазону відновлення цілісності країни і євроатлантично- та євроінтеграційного вибору України. Зараз настав час розставити крапки над "і", пов’язати ці позиції із тими повідомленнями, які розуміє та підтримає його електорат, а відповідно більшість України, що голосувала.

До слова, Зеленський на посаді Президента може виявитися унікальним ретранслятором про-західної риторики мешканцям Сходу і Півдня, які все ще мають сумніви в питаннях зовнішньополітичного вибору держави, використовуючи зрозумілу "місцеву мову" (і я тут зовсім не про російську, чи суржик). Росія також насторожено чекає на "перше слово" Президента, значно втихомиривши свою телевізійну вакханалію у стилі "Зеленський-наш". Поки словами Медвечука Кремль намагається відчути настрій нового Президента, потрібно вимагати максимум з можливого. Наприклад, повернення полонених, ще до того як всі сядуть за стіл і ми назвемо свої червоні лінії.

Втримування консолідованої підтримки західних партнерів є викликом частково пов’язаним із попереднім. Україна довго тримала лінію у позиції прохача, справедливо апелюючи до категорій совісті, справедливості і міжнародного права. Однак отриманий досвід під час війни, майбутній досвід процесу врегулювання конфлікту та реінтеграції окупованих територій – це наш потенційний вклад на запити багатьох інших суспільств, що опинилися у подібних ситуаціях. Президент повинен переформатувати сприйняття України як країни-вкладника в регіональну безпеку, що володіє всіма необхідними знаннями і ресурсами, щоб забезпечувати сталість своїх червоних ліній та безпекових інтересів наших партнерів. Для цього потрібно ці інтереси виявляти і за можливості враховувати у власній політичній лінії. 

Західні союзники

Якщо сучасна пост-традиційна політика, більше про історії, то Трамп мав би розуміти анти-істеблішментську історію Зеленського як ніхто інший. Водночас американський президент потребує зовнішньополітичного успіху напередодні виборів 2020, і просування в питанні врегулювання конфлікту на Донбасі цілком підходить для активу. Німеччина все ще тримає зобов’язання щодо підтримки України, принаймні допоки Меркель залишається в кріслі до 2021 року (хоча осінні вибори в деяких федеральних землях можуть похитнути діючу коаліцію і як наслідок зосередити увагу на внутрішню ситуацію).

Макрон напередодні другого туру запрошував тоді "ще кандидата" Зеленського в Париж для знайомства. І хоча успіх двох президентів – це різні історії, але знаходження спільних ідеологічних конструктів (що більш притаманно французькій політиці), може бути доброю вправою для зберігання підтримки. Великобританія наразі перебуває у крутому піке Брексіту, що як мінімум триватиме весь літньо-осінній сезон. Однак після того, як Лондон нормалізує свій порядок денний, британці безумовно активізуються на міжнародній арені, а відповідно в нас буде змога нагадати про себе.

У будь-якому випадку, Президентові Зеленському потрібно розуміти інтереси партнерів, готувати конкретні пропозиції та демонструвати, що він стоїть за бізнесом і економікою, а не за олігархами і корупцією.

Проблемні сусіди

Напружені відносини із Польщею та Угорщиною – ще одне поле, де проблеми можуть призвести до рішень. Переведення фокусу переговорів з мовних та історичних питань, що пов'язувалися із політикою Порошенка, до питань соціальних та економічних, питань трудової міграції може перезапустити тривале охолодження стосунків. Тут варто враховувати та активізувати значну кількість українців, які проголосували за Зеленського саме в півмісяці Центральної Європи.

Як не прикро, Зеленський навряд чи активно просуватиме риторику "української України", однак і це питання може мати свої червоні лінії як всередині країни, так і на міжнародній арені. Якщо консолідація західних партнерів для тиску на Росію, чи пожвавлення євроатлантичної інтеграції є серед пріоритетних задач, то новообраному Президентові варто планувати візити до Варшави та Будапешту в числі перших.

Однак цим візитам повинна передувати домашня робота. Надто важливими будуть "перші слова" Зе-Банкової.

Зовнішньоекономічні стратегії

Зовнішньоекономічні сценарії навпаки можуть стати точкою демонстрації як креативні підходи ускладняти і так крихку економічну ситуацію, пов'язану із невідомістю після виборів. Для іноземних інвесторів та кредиторів потрібно перетворити непередбачуваність "фактору Зе", хоча б у відносну прогнозованість, а отже наростити довіру та довести існування сприятливого бізнес-клімату. Сьогодні Зеленському дістався у спадок рейтинг "В-/В" з прогнозом "стабільний" відносно довгострокових та короткострокових суверенних зобов’язань в іноземній та національній валюті, від міжнародного рейтингового агентства Standard&Poor’s, тверда трійка і максимальних п'яти балів від Європейської Бізнес Асоціації та 38% іноземних інвесторів які все ще незадоволені бізнес-кліматом. Це вже немало, порівнюючи із даними 5-річної давності.

Водночас на порядку денному залишається нова угода із МВФ, що буде слідувати за значними виплатами зовнішніх боргів Україною наприкінці 2019 року. Для успішного маневрування новому президентові не лише доведеться тісно співпрацювати із теперішнім та майбутнім урядом, але й підкріплювати цифрами здатність України нарощувати темпи економічного зростання, покращувати бюджетні та зовнішньоекономічні показники. Якщо коротко - без реалістичного і позитивного бюджету, МВФ не наважиться надати будь-які кошти, що потрібні для підтримки економіки.

В умовах коли потрібно наростити, і не втратити, Зеленський стикнеться із чітким графіком виплат боргових зобов’язань та виконанням рекомендацій МВФ. Якщо захочеться зіграти в іншу гру, потрібно буде знайти складну відповідь на просте запитання – звідки взяти альтернативні джерела надходжень/підтримки.

***

Усі ці перешкоди можуть трансформуватися у вузькі та обмежені в часі вікна можливостей. Для цього потрібно визнати свої обмеження, оцінити свої ресурси, проаранжувати пріоритети відносно стратегічних потреб і підібрати відповідну команду. Іншими словами, потрібно вирішити ряд системних завдань.

Чи справиться з ними несистемний Зеленський? Чи стане на шлях перетворення недоліків у переваги? Однозначної відповіді поки немає, але існує чимало сумнівів, пов'язаних із відсутністю чітких пропозицій під час електоральних перегонів.

Політика – справа параболічна і змінна, здатна підносити сюрпризи, як приємні, так і катастрофічні. Ми входимо в етап, коли українська політика все більше нагадуватиме гру "Що?Де?Коли", і якщо політична рулетка обере сектор "супер бліц", то Президент залишиться сам на сам перед трьома запитаннями із часом 20 секунд на кожне. Але рулетка може вибрати сектор "бліц", і тоді перед трьома запитаннями опиниться вся команда, від якості якої залежатиме чи візьмуть вони раунд.

Вірогідність випадання інших секторів, із одним питанням, командною грою та хвилиною часу на роздуми в даних умовах достатньо невисока. Варто лише згадати про ведучого чи навіть ведучих. Вони поки знаходяться за ізраїльсько-європейськими кулісами, але впевнено показують свій інтерес сісти за ігровий стіл, де єдина опція - сектор "зеро".

Читайте також: Реакція світових лідерів на результати президентських виборів в Україні

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

07 05 2019 10:00
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ
СТАТТІ