RSS
РЕДАКЦІЯ Ірина Наумець
    • news image
    • 20 січня 2015 12:00 Український боєць-кіборг родом з Донецька на прізвисько "Баф" не розголошує свого імені, бо ще планує повертатися в рідне місто. Про це мріє і за це воює. В армію пішов добровольцем. За своє життя працював і шахтарем, і машиністом автокрану, і навіть секретарем ГО "За відродження Ясинуватої". Каже, що за природою гуманітарій, хоча батьки відправили на навчання до технічного вишу. Він вірить в долю і в те, що кожен має виконати на землі свою місію. Після кулевого поранення в руку деякий час кіборг лікувався в Львівському госпіталі. Про складні бої в Донецькому аеропорту та життя серед розвалин, далі в розмові.
    • Саїд Ісмаґілов. Фото: Said Ismagilov/facebook.com
    • 12 грудня 2014 14:46 "Кримські татари – такі ж українці, хоча мають інше віросповідання", - зазначає муфтій Духовного управління мусульман України "УММА" Саїд Ісмагілов. Він переконаний, що релігійним діячам різних релігій і конфесій важливо йти на діалог, аби віруючі не боялися одне одного і були відкритими до проектів та спілкування. Одновірцям-переселенцям радить не поспішати з будівництвом мечеті в інших містах. "Поки що ми можемо обійтися молитовними будинками, а якщо громада буде зростати і органічно впишеться, то можна буде будувати мечеть", - відповів Ісмагілов на питання щодо зведення храму у Львові. Він переконаний, що більшість кримських татар мріє колись повернутися на батьківщину. Але зараз там пресинг окупаційної влади – заборона певної релігійної літератури та обшуки в мечетях, будинках та учбових закладах, каже він. "До списку забороненої увійшли навіть класичні мусульманські твори перших століть ісламу", - зауважує Ісмагілов. Про те як мусульмани реагують на російську окупацію, з ким співпрацюють найбільше та на чию підтримку покладаються, далі в розмові.
    • Руслана. Фото: UCuniversity
    • 28 листопада 2014 11:10 Спогади про ніч силового розгону студентського Майдану досі тривожать співачку та громадську активістку Революції Гідності. Вона ще досі не може собі пробачити, що покинула студентів за кілька годин до того, як "Беркут" жорстоко розправився із прихильниками євроінтеграції. "Я досі відчуваю комплекси, що не була разом зі студентами. Мене неодноразово попереджали 29 листопада про наміри влади провести силовий розгін. Але маючи досвід Помаранчевої революції, я й повірити не могла, що ці слова стануть реальністю", - розповідає Руслана на зустрічі із студентами Українського католицького університетуу Львові. Вона визнає, що це була її легковажність і водночас урок. "Я не поставилася до тих попереджень серйозно, і повірила лише тоді, коли мені зателефонували о 4.00 ранку і сказали, що їх б'ють", - зазначає активістка. Попри криваву ніч, майдан для Руслани став початком бойового діючого захисту. Те, у чому не бачили сенсу, стало початком всього, каже співачка.
    • Початок Євромайдану у Львові: 21 листопада на площу вийшли 14 студентів УКУ, щоб підтримати перших мітингувальників у Києві
    • 21 листопада 2014 11:23 Ідейним ядром Революції гідності стали люди, які повірили в силу єдності і громадської солідарності та досі не відступають від своїх принципів. Львівський Євромайдан почався із солідарності 14 студентів Українського католицького університету, які вийшли на площу біля пам’ятника Т. Шевченку увечері 21 листопада. Через спонтанне рішення їхній протест міг би стати одноразовою реакцією невеликої групи молодих людей. Але вже через годину ідея запалила інших львів'ян. Кількість тих, хто вийшов підтримати киян у протестах проти непідписання угоди про асоціацію з ЄС, зросла до 100, а вже наступного дня місце, де вони стояли, стало початком другого плацдарму Революції гідності після Києва. Студенти відчули, що навіть тверде рішення меншості може в майбутньому стати правилом більшості. Проблема корупції замикається на тому ж принципі. За словами студентів, тверде рішення однієї людини може стати цінностями всієї країни. Через рік після початку Євромайдану вони продовжують вірити, що для будь-яких змін достатньо лише поштовху, лише палкого бажання навіть однієї людини.
    • Фото: Gosha Tikhy/facebook.com
    • 11 жовтня 2014 18:09 Він – один із чотирьох журналістів, яким вдалося вирватися із оточення під Іловайськом. Георгій Тихий разом з оператором Іваном Любиш-Кирдеєм за дорученням німецької редакції знімали фільм про бойові дії в Україні. В "Іловайський котел" потрапили зовсім випадково напередодні російського вторгнення 24 серпня. Протягом шести днів блокади Георгій навчився не боятися страху і водночас ніколи його не втрачати. Каже, що війна карає людей за неправильну мотивацію. "Якщо людина їде в зону АТО через заздрість і хоче стати героєм – це неправильна мотивація, - зазначає журналіст. – Туди можна їхати тільки тоді, якщо дійсно бачиш сенс у своїй роботі". Після пережитого він вважає, що цінність відзнятого матеріалу лиш в тому, щоб показати усі жахи війни. Про історію прориву з Іловайського пекла далі у розмові.
    • Фото: iPress.ua
    • 07 жовтня 2014 17:18 Близько 200 працівників ДП Міжнародного аеропорту "Львів" імені Данила Галицького 2 жовтня на засіданні профспілкового комітету висловили недовіру чотирьом ключовим керівникам підрозділів підприємства, а саме: комерційному директору В’ячеславу Чеглатонєву, фінансовому директору Сергію Прадіду, начальнику юридичного управління Юлії Пономарьовій та тимчасовому виконувачу обов’язків гендиректора Олексію Кузнєцову. На думку працівників, вони узурпували владу, безглуздо розширюють управлінський штат та безпідставно скорочують людей. Також таємно визначають коло приватних компаній, з якими їм вигідно співпрацювати.
    • Ярослав Грицак. Фото: iPress.ua
    • 13 вересня 2014 09:30 Український інтелектуал, історик і публіцист Ярослав Грицак порівнює російсько-українську війну із Першою світовою, у якій перемогу здобула сторона із кращим ресурсним забезпеченням. "Це ресурсна, окопна війна, змагання, хто кого швидше вичерпає", - зазначає він. На його думку, Росія технологічно сильніша, однак її резерву міцності вистачить лише на півтора-два роки. Для України це надто довгий час, щоб стояти в боротьбі, зазначає історик. Він переконаний, що мета Путіна у цій війні – відтягнути час, щоб унеможливити реформи в Україні. Про те, що може зробити Україну сильною і чи впорається українська влада із новими викликами, далі під час розмови на Форумі видавців у Львові.
    • Фото: АFР
    • 24 серпня 2014 16:18 Період "паперової армії" у минулому. За три місяці війни українські бійці зрівнялися в силах із російськими військовими та найманцями з Абхазії, Осетії та Чечні. Основний досвід вони здобували вже на полі бою під час атак противника. Викликом це стало і для командування армії, яке не завжди готове діяти рішуче та допускається помилок. Та попри це, українські бійці щотижня звільняють від терористів нові міста на сході України. "Щоб перемогти, треба вірити", - каже важкопоранений солдат Львівського військового госпіталю. Таких як він тут аж 120 чоловіків. У більшості з них осколкові поранення та контузія. Але попри це, після лікування вони хочуть знову повертатися в зону АТО. Але воліли б мати хороших командирів, військову техніку, а вже тоді людей.
Сторінка:1234