Баку: місто з трьома обличчями (фото)
Ідея поїхати ще кудись під час відвідання Грузії виникла сама по собі. Попри те, що в Сакартвело є дуже багато всього, хотілось мати можливість побачити також життя сусідніх країн. Вибір стояв між Єреваном та Баку, але в силу політичних причин була вибрана саме азербайджанська столиця. Справа в тому, що після перетину вірменського кордону попасти в сусідній Азербайджан дуже тяжко. Країни знаходяться у стані війни, що виникла внаслідок проблем з поділом спірних територій (Нагірного Карабаху). Тому кордон між ними повністю закритий. Єдиний варіант попасти з однієї в іншу – через Грузію. При чому радять практикувати лише послідовність Азербайджан-Вірменія, але не навпаки.
Якщо ви подорожуєте Грузією, то добратись до Баку дуже просто. З Тбілісі курсує прямий поїзд (з вагонами українського виробництва!), який ввечері відправляється з однієї столиці і вранці прибуває в іншу. Дорога в одну сторону коштує 56 ларі (близько 32 доларів), а назад – 30 манат (37 доларів). Їхати зручно, в вагонах працюють кондиціонери, єдиний мінус-дві години на кордоні, хоча до такого нам не звикати.
Якщо говорити про дешеве добирання з Європи, то наразі в Баку можна долетіти через Стамбул і, віднедавна, Будапешт. Wizz Air відкрив рейс з столиці Угорщини, і тепер в Азербайджан можна долетіти за смішну суму від 35 доларів за рейс. Якщо ж летіти “Пегасусом”, скажімо, зі Львова, то ціна за квиток вийде біля 200 доларів в одну сторону.
Відразу по приїзді Баку починає дивувати. Недалеко біля вокзалу знаходиться будівля, що здалека схожа на палац. Придивляємось ближче, і виявляється, що це просто один з ресторанів мережі швидкого харчування KFC.
В місті дуже багато котів. Можливо, тому, що собак практично не видно. Але, як кажуть, котики підвищують популярність статей, тому ось пару екземплярів.
Хоча Баку досить велике місто, але практично все, що варто побачити, знаходиться в межах пішої прогулянки. За два дні мені вдалось обійти все, що можна і не можна. Гуляючи містом, зауважуєш величезну кількість фонтанів. Крім парку Фонтанів, що є одним з основних місць для зустрічі та відпочинку бакінців (аякже, поруч Макдональдс з free-шним вайфаєм), неймовірно красиві екземпляри можна побачити навіть навпроти торгових центрів.
Ще однією особливою ознакою Баку є балкони. Деколи здається, що такої різноманітності форм та кількості величезних балконів не побачиш більше ніде в світі.
Проїзд в громадському транспорті-одна з найдешевших опцій в столиці Азербайджану. Якщо загалом рівень цін дуже нагадує європейський, а валюта, манат, коштує майже як євро, то проїзд в 20 гяпік (2 гривні) в маршрутці чи метро може лише потішити. До речі, в підземку неможливо попасти без магнітної картки, завдаток за яку буде 2 манати. Тому якщо вже вирішили спуститись туди (хоча в цьому і немає потреби), то попросіть перехожих оплатити вхід їхньою картою та віддайте гроші за проїзд готівкою.
Окремо варто сказати про таксі азербайджанської столиці. Найдешевшою та найпопулярнішою службою в місті є лондонські кеби. Оплата по лічильнику, тарифи в розумних межах. Крім цього, де ще покатаєшся в справжньому лондонському таксі, крім столиці Великобританії?
Гуляючи по Баку, відчуваєш дивний контраст. Старе Місто ззовні відреставроване та продовжує відбудовуватись. Проте всередині вузеньких вуличок можна побачити пустки, де колись знаходились будинки, а також купи сміття в дворах та під’їздах.
Що цікаво, два дні підряд мені довелось спостерігати картину, коли декілька прибиральників вручну (!) шампунем (!!) відмивали пам’ятники колишньому президентові, площу перед ним та підземні переходи. За “обкладинку” в столиці Азербайджану точно турбуються. В тих же переходах крім звичайних сходів зі всіх боків працюють елеватори.
В порівнянні зі Старим Містом дуже сильно вирізняється набережна. Тут розташована більшість дорогих готелів, проте й інші побудовані тут споруди вражають задумами своїх архітекторів.
Над усім містом звеличується новий символ Баку – Вогняні вежі (“Flame towers”). До них можна як дійти пішки, так і піднятись на фунікулері (який, до речі, не працює в понеділок). Оглядовий майданчик з’єднаний з парком та військовим захороненням. Взагалі видно, що азербайджанська влада старається, щоб місто динамічно розвивалось та йшло в ногу з часом.
Чого, на жаль, не скажеш про саму владу.. Практично всі прибуткові галузі економіки розподілені між прибічниками та родичами президента. Що казати, якщо влада до нього перейшла від власного батька.
Коли я йшов в напрямку чергового архітектурного чуда Баку-центру культури ім. Гейдара Алієва, то побачив абсолютно пусту трьохполосну автостраду і купу міліціонерів по боках. Мої здогади виявились небезпідставними, дорогу готували до проїзду кортежу президента. Протягом двадцяти хвилин всі чекали поки кортеж з п’ятнадцяти позашляховиків та люксових машин проїде в сторону президентського дому. Такий маневр місцева міліція здійснює двічі на день. Як мені ввічливо пояснив капітан, знімати цю процесію не можна, але треба побачити на власні очі та розповісти іншим. Все-таки, з Азербайджаном в нас багато схожого.
Що стосується тривалості перебування в столиці Азербайджану, то на оглядини всього вартого уваги вистачить два, максимум три дні. Якщо в Баку стане нудно, завжди можна поїхати за місто скупатись в Каспійському морі (в столиці пляжів немає), подивитись на “чудо” у вигляді газу, що загоряється при виході з земліYanar Dag(в хорошій компанії цікавіше ), чи поїхати в Гобустан, щоб побачити скельні малюнки доісторичного періоду.
Коли приїжджаєш в Баку, то просто не можеш дозволити собі пропустити місцеву кухню. Повірте, коли ви спробуєте орюшту (ягнятину з гранатом, каштанами та цибулею), долму (рис з м’ясом у виноградних листках) чи душпаре (бульйон з маленькими пельменями), то захочете це неодмінно повторити. Найкращим місцем для такої дегустації є “Firuza”. Зі свого досвіду можу сказати, що готують там смачно, обслуговують швидко та приємно, а атмосфера відповідає всім очікуванням. Ну і ціна не надто кусається…
Загалом Баку справив на мене дуже хороше враження. Впевнений, що вже через кілька років місто зміниться ще більше і, можливо, я не впізнаю ті вулиці, по яких ходив зовсім недавно. Але впевнений, що хотів би повернутись в Азербайджан знову. Крім столиці в країні є ще багато чого побачити і де побувати.
Оригінал: time2go.com.ua
