Останній імператор: Карл І на східному фронті Першої світової
Перша світова війна втягнула Австро-Угорську імперію у досить складне військове та внутрішньополітичне становище.
Новообраний імператор особисто взяв на себе командування військами, прагнучи втримати єдність імперії та виграти війну.
За його правління Австро-Угорська імперія як член Четверного союзу продовжувала брати участь у Першій світовій війні. Попри те, що 1918 Карл І визнав незалежність УНР. Однак, уряд Карла І не виконав таємної статті Брестського договору про виділення української частини Галичини і Буковини в окремий коронний край у складі імперії, а згодом року анулював цю таємну угоду.
ДИВІТЬСЯ ФОТО: Сатиричні малюнки військовополонених Першої світової
За правління Карла І в листопаді 1918 року на західноукраїнських землях відбулася національно-демократична революція, що завершилася утворенням Західно-Української Народної Республіки.
Уже в листопаді 1918 року революційні події змушують його зректися престолу в Австрії, а згодом і в Угорщині. Уже 1919 року австрійський парламент позбавив династію Габсбургів права на престол.
Після двох невдалих спроб повернути угорський престол у 1921 році його було 19 листопада того ж року інтерновано Антантою на острів Мадейра, який було визначено йому у якості місця заслання. У березні 1922 року внаслідок переохолодження Карл І помирає від запалення легень.
Інспекція ерцгерцога Карла, Підгайці, липень 1915
Ерцгерцог Карл обідає з болгарським царем Фердинандом І, Богородчани, 16 вересня 1916
Цісар Карл у Станіславові [зараз Івано-Франківськ – Joanerges], 6 липня 1917
Цісар Карл І у Калуші, 29 липня 1917
Тут і далі – на інспекції у 3-й армії, с. Майдан [швидше за все, мова йде про село теперішнього Гусятинського району Тернопільської області – Joanerges], 4 травня 1917
