"Плоть від плоті". Журналісти і політики зрослись у безпринципності
Колеги!
Хоча не знаю, чи можна тепер вас так назвати? Вважайте мене наївним хлопчиком і ідеалістом. Відбувається щось дивне в нашому журналістському цеху. Не вперше мене до глибини душі зачіпає одна така історія.
Може ви знаєте, відкрили ми такий сайтик - Форбс в Україні називається. Пишемо про бізнес, і про все, що з ним пов'язано. А також про те, які мудаки заважають йому жити і розвиватися в цій країні.
Ось випустили ми місяць тому розслідування про компанію (її назва занадто відома, щоб її називати). Обнал, держтендери, контрабанда, монополізація. Багато грошей повз бюджет. І ось, під жорстким пресингом, ризикуючи своєю безпекою, ми випускаємо цей текст. І що відбувається? А вам, колеги, на нього, виявляється, насрати. Бо ніхто! ніхто! його не те що не підняв на рівень національного скандалу. Ніхто навіть не зробив із нього грьобаної новини. А ті, хто голосніше за всіх кричить про свободу слова взагалі витіювато уникли теми.
Українська правда, Лівий берег, Деловая столица, Українські новини, Уніан, Інтерфакс, Інвестгазета, Дзеркало тижня, Головком, Справа, Мінпром, ауууу! Ви де?
От мабуть насрати вам, колеги, на те, що повз бюджет йдуть не мільйони, ні, мільярди гривень. Це ті гроші, які, твою мать, повинні йти на цих онкохворих дітей, про яких ви вішаєте банери на своїх сайтах, на ці грьобані дороги, які ви так обсираєте, приводячи у приклад закордон, на животіючих пенсіонерів, яким не вистачає на елементарні ліки. На ваших батьків і дітей - згадайте про них! Але вам насрати. Мабуть і на свої моральні принципи, і на країну, і на свою професію.
Значно комфортніше писати, колеги, про якусь прісну маячню політтехнологів.
Ось прийшли до нас чесно журналісти з Інтерфаксу і журналу Експерт і сказали - хлопці, вибачте, ми теж це бачимо, але поставити не можемо - або залякали, або занесли. У підсумку стаття, знята з полоси в Експерті з'явилася в блозі на УП, який дуже різко пропав зі списку блогів і сховався в аналах сього сайту. Знайти публікацію неможливо навіть при великому бажанні. Спробуйте самі розшукати автора на прізвище Дєнков з головної сторінки блогів! А так: http://blogs.pravda.com.ua/authors/denkov/50b754f64ad40/? Вийшло?
Ось вам другий кейс, не такий вже серйозний, але показовий. Опублікували ми ще одне дуже забавне мікророзслідування про пана з фруктовим прізвищем. Мовляв він замовив якимсь сумнівним закордонним експертам себе похвалити. Викрили ми цих псевдоекспертів - написали. Ніякої заказухи, чиста журналістика як вона повинна бути.
Так от що відбувається - спершу колеги з радістю розносять по інтернету цю прекрасну прославляючу *майбутнього прем'єр-міністра* новину. А потім вона дружно звідусіль зникає. Навіть Корреспондент, Фокус її вбиває у себе. Якого хріна, питається? І вибачте за некорпоративність, ми ж з вами їмо в одній їдальні і сидимо через стінку. Невже вам не ясно, що так не можна?
А ось на нашу новину на Мінпромі помилуйтеся: http://minprom.ua/digest/110672.html. А ось, будь ласка, куди веде censor.net.ua: http://censor.net.ua/.../afera_arbuzova_naglyyi_piar_za_byudjetnyyi_schet
Чим же ви краще політиків, яких ви щодня критикуєте? Чим ви кращі за депутатів-корупціонерів, що беруть по чемодану за кожен акт голосування? Ні, друзі, ви з ними одне ціле. Плоть від плоті. І робите так само - на догоду своїй політичній вигоді.
Давайте, вперед, гребіть свої жалюгідні 100-200 баксів за мовчання. Поки дають і не почали відривати голови, що власне, ми добре пам'ятаємо.
А голови відривати почнуть окремо, затискаючи в кутах, бо, як правильно виразився Борис Вікторович з обкладинки одного відомого журналу - "Тому що ми одна команда". А ми ось, журналісти в цій країні - ні.
Після цього поста можете мене офіційно вважати нелояльним конфліктним мудаком.
Оригінал: facebook.com/oleksandr.akymenko
