Торез та суцільне пекло (фото)
Тиждень тому frankensstein запросив мене поїхати разом у Торез - полазити по закинутим шахтам та подивитися Донбас зсередини. Як він анонсував, я мав побачити кромешный адЪ. Але я розчарувався: після моїх відряджень містами та селищами Мурманської області, не все так тут погано виглядало.
Розпочали свою мандрівку з селища шахти "Червона зірка", де на тлі тотальної руїни час від часу зустрічались охайні будинки зі склопакетами. А це, як ми назвали, "пам'ятник надії".
В мешканців свій погляд на правила
Ну і звісно, охайний Ленін, який самотньо стоїть посеред руїн селища.
А ось це - ілюстрація безпорадності людей. З якихось причин збір яблук та наступний їхній продаж, або переробка на варення, сидр, сік тощо неприбутковіше, ніж викидування продукту на звалище. Купа дерев, з яких можна зібрати врожай стоять безхозні. Загалом я наступну картину бачив по всій донецькій області (з абрикосами) та Херсонщині (вишня).
Оголошення - чудовий інструмент з дослідження місцевості. Всі стовпи Торезу та найближчих селищ містять три види оголошень: продаж вугілля, кредити та пам'ятники.
Покинуті приміщення містять "крик душі" - слова відчаю чи то ненависті до тих, хто призвів до занепаду.
Ось вона - шахта, навколо якої сформувалося селище. А саме з таких селищ (при шахтах) сформувалося місто Торез.
Якщо б не дерева, то вийшов чудовий фотоматеріал для різних антирадянських демотиваторів.
Офіційно "Червона зірка" закрита і там не відбувається видобуток вугілля. Але вся територія закрита і прикрашена табличками про приватну власність. На території ми помітили все необхідне обладнання для видобутку вугілля включно із підключенням до електромережі. Особлива цінність - поряд проходить залізнична колія, що значно спрощує транспортні витрати. Швидше за все фірма "орендувала" приміщення під "складські потреби".
Загалом, шахта - чудове місце для зйомок третього "Сайлент Хіллу". До речі, індустріальний туризм - ще одна стаття доходів для місцевого населення. Особливо цікаво буде іноземцям та міській богемі.
Вдовж колії ось такі купки вугілля. Доволі якісного і дорогого вугілля - антрациту.
Коли ми рухалися до станції Дронове, то побачили людей, які збирали вугілля у мішки (тирили з вагонів). Люди налякані, коли побачили нас, то покидали все (навіть ровери) сховалися за вагонами. Одна жінка поросила в нас "вогню", але коли підійшла, то прикрила шаликом обличчя. Обличчя людей говорить про оптові об'єми вживання алкоголю. Денис навіть одну охрестив "девочка-орк".
Торезці винайшли економний варіант ремонту доріг - закидувати ями шматками асфальту з інших доріг.
Не дивлячись на загальну руїну та сирість, в Торезі є люди, які будуть недешеві хатинки і взагалі готові вкладати шалені кошти у місцеву нерухомість.
Цвинтар - ще одне місце, яке варто відвідати. Місцевий парк скульптури і дослідження менталітету мешканців. Левова частина надгробних пам'ятників виконана у "шахтарському стилі".
Крім цього є унікальні пам'ятники з "хрестом на чолі" + привабливих працівниць МВС
Не лише шахтарі формували населення Торезу. З цього пам'ятнику видно, що в місті стрімко розвивався спорт.
А це могилка радянському міфу - Стаханову. Взагалі історія з ним показова: з людини вирішили зробити ідола для натхнення інших, забрали в Москву, де в нього відбулося "головокружение от успехов", яке закінчилося пияцтвом, псіхушкою і смертю. Власне, така сама доля згодом чекатиме ту країну, яка ліпила з нього світлий образ трударя.
А це - острівок стабільності, добробуту і процвітання Торезу. Спочатку, як і вам напевно, здалося, що ця будівля - якійсь торгівельний центр. Це будівля однієї з протестантських церков міста. Коли ми проходили, то там тривало богослужіння і лунала пісня "Ты - велик, ты - прекрасен и велик..."
Закінчилася наша прогулянка там де і почалась - на місцевій автостанції. Там непогана піца. До речі, у громадському туалеті автостанції мабуть перебої з водопостачанням, тому запасливі працівниці у пластикових пляшках
А тепер замість моралі сєй басні:
Дорогіє мої, у своїх фейсбуках інтелектуальний бомонд нації (журналісти, політики, громадські діячі, викладачі тощо) люблять ділитися фоточками з західних країн, де вони або подорожують або проходять стажування/навчання. Під ними вони розповідають про те як там добре і як в нас все погано. Вся маячня починається на стадії розмірковування щодо ліків для одужання. На жаль, багато хто з нас (так би мовити иліти, інтелектуального і громадянського локомотиву) зовсім не знає країни, в якій живе. Дехто частіше буває в Америках і Європах, ніж у глібинці, де точиться українське життя. Тож закликаю вас більше подорожувати власною державою. це дуже корисно для світосприйняття та адекватного розуміння проблем.
Жоден Гарвард, Оксфорд, Єль чи Стенфорд не покаже того, що насправді потрібно Україні. Ваші скиглення про верховенство права, демократію і особливо свободу слова (прівєт ТВі) тут взагалі незрозумілі і непотрібні. Тут повна відсутність будь-яких соціальних ліфтів, немає функціонуючих інституцій та громадянської інфраструктури. Неврегульвованність майнових прав та бездієвість алгоритмів прийняття колективних легитимних рішень здатне перетворити всю Україну на один такий собі Торез. І це вам не розкаже жоден Фукуяма.
Оригінал: jesfor.livejournal.com
