Вогні вар'єте - дебют молодого режисера
Мені ніколи в голову не приходила думка, що я стану режисером, але з першого дня, з першого ж разу, коли я крикнув: "Мотор! Почали! Стоп!" – мені здалося, що я цим займався завжди й нічого іншого робити просто не можу.
В 1950 році Федеріко Фелліні разом з Альберто Латтуада ставить свій дебютний фільм "Вогні Вар’єте". Однак йому передувала довга співпраця з відомим італійським режисером Роберто Росселліні. Коли у Рим увійшли союзні війська, Фелліні зі своїм другом торгували в невеличкій крамниці шаржами на переможців. Одного дня до них зайшов Роберто Росселліні. В той час він збирався зняти короткометражку про дона Морозіні – римського священика, розстріляного німцями. Федеріко розширив тему і разом з Серджо Амідеа та Роберто Росселліні написав сценарій до фільму "Рим, відкрите місто".
Успіх стрічки був грандіозним, поклавши початок неореалізму. Федеріко Фелліні отримав славу сценариста. Пізніше він написав іще декілька сценаріїв, наприклад, до фільму Росселліні "Пайза". У 1948 році він навіть зіграв одну з ролей у стрічці "Любов" усе того ж Роберто Росселліні.
Довгонога, але абсолютно бездарна дівчина намагається сягнути вершин шоу-бізнесу
З яких філософських позицій ви підходите до роботи над фільмом? Яке завдання ставите перед собою, знімаючи його? Чи є у вас якась інша, прихована ціль, крім намагання розважити публіку? Федеріко ніколи не знав як відповідати на усі ці запитання. Створюючи фільми він прагнув лише слідувати своєму природному чуттю, тобто розповідати засобами кіно різноманітні історії, співзвучні його образу думок. Історії, котрі він любив придумувати, закручуючи в один заплутаний клубок і бажання вразити, сповідатися, самовиправдовуватися з відвертим бажанням подобатись, приваблювати до себе увагу, моралізувати, бути пророком, свідком, клоуном, смішити та хвилювати.
"Вогні вар’єте" Федеріко Фелліні задумав як свій перший власний фільм. В нього він вклав переважно свої спогади – і справжні, і видумані – про ті часи, коли він подорожував по Італії з групою естрадних артистів. Це були перші кінозамальовки Італійської провінції, котру він міг бачити з вікон вагонів третього класу чи з-за куліс захудалих театрів в крихітних містечках, розташованих на відкритих усім вітрам верхів’ях гір або потонулих в тумані похмурих долин.
Захоплені погляди провінційної публіки
Звичайні театральні сцени та палке приватне життя бродячих артистів театру вар’єте в руках Федеріко перетворили історію про зубожілих лицедіїв, що ведуть напівжебрацьке існування, у вибуховий сюжет, в якому знайшлося місце продемонструвати глядачу професійні труднощі і реалістичних картин, для ліричних поворотів і гарячкуватих поривів.
Стрічка "Вогні вар’єте" – комічна, музична й сентиментальна історія провінційної трупи, котра кочує італійськими провінційними містечками й так чи так перебивається з хліба на воду. Артисти з них, за виключенням подруги головного героя, роль котрої виконала дружина Фелліні, надалі його постійна акторка і муза, Джульєтта Мазіна, відверто ніякі. Утім і публіка, перед якою з’являються актори трупи, виступаючи у старих сараях, не вирізняється особливою вишуканістю. У групі вар’єте є і фокусники, і акробати, але глядачі радо вітають лише кордебалет з дівчат у бікіні, в який усіма силами намагається проникнути з вулиці довгонога, темноволоса й абсолютно бездарна красуня.
У кінці фільму історія бездарної красуні повторюється, тепер уже з білявкою
Фільм Федеріко Фелліні ставив разом з Альберто Латтуада. За особистим зізнанням Фелліні, головним на знімальному майданчику був Латтуада з його здібностями приймати рішення, з професійною впевненістю, котру дає досвіт. Це Альберто зі свистком в руках та режисерській шляпі командував "Мотор! Почали! Стоп! Всім піти! Тихо!" Федеріко тим часом знаходився поруч, займаючи доволі вигідну позицію людини, котра ні за що не несе відповідальності. Його самостійні режисерські роботи були іще попереду.
Оригінал: kinoxata.org.ua
