Єнакіївська епопея Франкенштейна

Рішення про участь у виборах в Єнакієвому я прийняв одразу, як тільки почув, як Янукович публічно представив громадськості "нового мера" Валерія Олійника.

Цікавила мене, звісно ж, не можливість перемогти. Я хоч і романтик, але не божевільний, і розумію, що в місті, де президент призначає мера за два місяці до дня голосування, нерозумно розраховувати на торжество демократії.

Єнакіївські вибори зацікавили мене, перш за все, як трибуна.

Мені захотілося виступити перед жителями міста, розповісти їм про те, що відбувається в Донбасі, про те, що їх місто фактично окуповане криміналітетом і животіє в злиднях з вини місцевих чиновників, що десятиліттями експлуатують в корисливих інтересах його ресурси і плюють на інтереси городян.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Блогер Frankensstein подався в мери Єнакієвого

Можливо, хтось вирішить, що це банально і все те, що я збирався озвучити, давно знають і без мене. Як би не так!

У Донбасі маса людей досі свято вірить у світлий шлях до невідворотного благополуччя під керівництвом Партії регіонів. У Єнакієвому, як і в інших маленьких містах, користуються інтернетом небагато, а новини місцеві в основному черпають з газети "Єнакіївський робітник", підконтрольний міській раді, і телебачення.

Об'єктивної інформації про стан справ у своєму місті єнакієвці не отримують. Я розраховував, що моя виборча кампанія допоможе донести до людей правду про злочини місцевої влади, про справжнє ставлення донецьких управлінців до свого електорату, а також про те, що є й альтернатива існуючому ладу.

Крім цього, я розумів, що моя участь у виборах приверне увагу журналістів (що й сталося), і збирався ретельно висвітлити весь процес, повідомляючи про фальсифікації на всю країну.

У плани влади, ясна річ, така увага до виборів в Єнакієвому не входило. Вибори там, як ми пам'ятаємо, і не планувалися, а той фарс, який був задуманий замість них в рідному місті президента, оприлюднювати регіонали не хотіли. Думаю, саме це бажання й зумовило подальший розвиток подій. Мою кандидатуру не зареєстрували.

Отак могла б виглядати передвиборча агітація блогера

Відмовили під смішним, надуманим приводом. Висувався я від партії УДАР, так як самовисуванцем не мав права йти за законом. Саме до процедури висування та пред'явила претензії ТВК.

Мені заявили, що я повинен надати докази висунення мене кандидатом, хоча в законі такого пункту не існує. Всі документи, які від мене вимагалися відповідно до статті 39 "Закону про вибори", я справно здав, і за законом мав бути зареєстрований.

Формулювання "порушення процедури висування", яку застосували до мене - незрозуміле і розмите. У законі немає чітких розпоряджень з приводу того, що можна вважати таким порушенням, тому рішення ТВК можна розцінювати як крутійство. Законом маніпулювали, щоб не допустити до виборів неугодного кандидата.

Зараз триває суд, хоча надій на успішний результат його у мене небагато. Якщо держава з самого початку так цинічно ігнорує закон, то настрій режиму мені гранично ясний. Ілюзій немає.

Відмовлятися від планів щодо висвітлення виборів я, зрозуміло, не має наміру. Буду присутній у тому числі і в день голосування. Правда, особливої ​​інтриги не передбачається. Суперники кандидата від Партії регіонів - технічний кандидат від КПУ та Ігор Славгородський зі "Свободи", ставлення до якої в Донбасі всім відоме.

Не треба бути досвідченим політологом, щоб розуміти вигоду такого сценарію для кандидата від влади.

Оригінал: infoporn.org.ua