Не змушуйте німців бути фюрерами
Гітлерівські вуса і свастика, яка оскверняє фотографії канцлера Німеччини Ангели Меркель, стали частим мотивом карикатурного живопису, що успішно розвивається особливо через кризу євро, яка знову загострилася, цього разу на Кіпрі.
Марсель Фратцшер, президент аналітичного центру DIW Berlin, говорить, що процес пошуку винуватих є неминучим під час фінансових потрясінь. Він вважає, що наразі Німеччина відіграє негативну роль МВФ під час азійської кризи кінця 1990-х років, а пані Меркель виконує роль Мішеля Камдессю, тогочасного боса МВФ. У 1997 році світ облетіли світлини Камдессю зі складеними руками, поруч із приниженим президентом Індонезії, який підписував домовленості щодо запровадження жорстких заходів економії для своєї країни. Проте, пошук винуватців може бути небезпечною справою, якщо офірний цап є потужною країною, яка починає відчувати себе жертвою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Іспанська газета порівняла Меркель із Гітлером
Тим часом, німці не поспішають відкрито демонструвати своє сердитість. Це не відповідає внутрішньому стану громадян, які, починаючи з другої світової війни, прагнуть спокутувати за минуле і намагаються бути хорошими європейськими партнерами. В одному з недавніх опитувань, 34% німців висловили солідарність із гнівом південних європейців. Але настрої можуть змінюватися. Жителі півдня вважають, що Німеччина нав’язує їм надмірні заходи суворої економії і виявляє недостатню солідарність, але німці мають на це інший погляд.
Фото: AFP
По-перше, вони вважають, що вони вже проявили достатньо солідарності. Майже чверть століття після падіння Берлінської стіни, вони продовжують платити солідарний податок для потреб Східної Німеччини. Існують навіть часткові трансферти податкових надходжень до слабкіших німецьких земель, таких як Бремен. Вони дійшли висновку, що, на практиці солідарність перестає бути добровільною, а замість цього стає ярмом. Крім того, німці несуть також велику частину ризиків через надання фінансової допомоги державам-боржникам, хоча дослідження, опубліковане на цьому тижні Європейським Центральним Банком показало, що середня німецька родина має менше статків, ніж середня іспанська, італійська і кіпрська родина (хоча частково це відбувається тому, що до складу німецької сім’ї, як правило, входить менше дорослих і, швидше за все, вони орендують житло).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Створення німецької Європи
По-друге, вони стверджують, що Німеччина визнала десять років тому, що її економіка була неконкурентоспроможною і провела болючі реформи, які зараз приносять свої плоди. Тому країни, що переживають кризу, повинні послідувати цьому прикладу. І, по-третє, німці думають, що криза євро було значною мірою викликана порушенням загальноприйнятих правил (навіть самою Німеччиною), і повторювати цього не можна. За словами одного дипломата "солідарність є важливою, але вона повинна відбуватися відповідно до правил. Це не просте пожертвування грошей".
Разом узяті ці німецькі зауваження часто мають моральне звучання. Справді, англомовний термін "моральний ризик", який не має прямого перекладу на німецьку мову, став головним елементом дискурсу в Берліні. Термін бере початок в економіці страхування і стосується стимулів до прийняття ризикованих рішень, у той час як заподіяні збитки покладаються на страховиків. Існують побоювання, що німецькі гроші можуть призвести до того, що кризові країни відмовляться від своїх реформ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нелюбов до Німеччини
Цих поглядів дотримуються не лише німці. Голландці, фіни та словаки також їх поділяють. Однак, Німеччина велика і центральна країна і це робить її випадок трохи іншим. Для історика Брендана Сіммса з Кембриджського університету, автора нової книги "Європа: боротьба за панування", це звучить страхітливо знайомим. Європа вже давно бореться з "німецьким питанням". Іноді Німеччина була занадто слабкою, іноді занадто сильною. Або, за словами Генрі Кіссінджера, колишнього державного секретаря США, якими він описав Німеччину одразу після об'єднання в 1871 році: Німеччина була «занадто великою для Європи, але занадто малою для світу». Сьогодні містер Сіммс стверджує, що "вона спокійнісінько розташувалася в серці ЄС, який був задуманий в значній мірі для того, щоб стримувати німецьку владу, але який навпаки послужив збільшенню влади Німеччини, а недоліки конструкції ЄС ненавмисно позбавили багатьох інших європейців їхнього суверенітету".
Фото: AFP
Питання в тому, чи зможе Німеччина використовувати свою владу для того, щоб вести інших. Враховуючи минуле Німеччини, її політична культура виступає проти таких намагань. Йошка Фішер, колишній міністр закордонних справ, жартує, що "коректно буде піти на конференцію "Молодих лідерів", але ніхто не бажає йти на конференцію "Молодих фюрерів".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Греція та Іспанія врятували післявоєнну Німеччину. А що робить вона зі своїми рятівниками сьогодні?
Більшість німців побоюються, що інші сусіди можуть знову зненавидіти або почати боятися німців. Їхні сусіди цим менше турубуються. Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський в своїй промові в Берліні в 2011 році сказав: "Я боюся німецької влади менше, ніж я починаю боятися німецької бездіяльності".
Деякі німецькі вчені згодні з паном Сікорським. Крістоф Шьонберегер з університету Констанци вважає, що німецьке лідерство не слід розглядати як домінування. Лідерство зберігає систему, яка дозволяє виступати, наприклад, в якості кредитора останньої інстанції для єврозони. Домінування встановлює поняття владної сили. Він просить "німецьку еліту і громадськість утриматися від національної інтровертності", тому що немає альтернативи німецькому керівництву. Тільки повний політичний союз в Європі (наприклад, схожий на той, що діє в країнах із федеративним устроєм, як у Швейцарії або США) може усунути необхідність мати країну-гегемона, але наразі це відноситься до сфери "наукової фантастики".
Радослав Сікорський. Фото: frumforum.com
Це стає основною темою для дебатів в самій Німеччині, яка входить в довгу кампанію, присвячену федеральним виборам, що відбудуться у вересні. Нове опитування показує, що 69% німців хочуть зберегти євро: це трохи більше, ніж у попередніх опитуваннях. Однак, ті, хто хочуть повернутися до німецької марки тепер мають власну політичну партію - Альтернатива для Німеччини, яка проводить свої перші збори цими вихідними в Берліні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Меркель закликала ЄС брати приклад зі Східної Німеччини
Міхаель Бурда, професор економіки в Університеті Гумбольдта в Берліні, припускає, що "найбільшим ризиком для євро наразі не є вихід Греції, а вихід Німеччини". Він наводить приклад переведення останнім часом німецького золота з Франції та Америки. За його словами, це тонкий сигнал півдню, що такий варіант розвитку подій не є неможливим. Якщо пан Сіммс правий, то "Німеччину проклинатимуть у будь-якому випадку, лідируватиме вона чи ні". Євро, навпаки, проклятий, тільки якщо Німеччина цього не робитиме.
Оригінал: The Economist
Переклад: iPress.ua
