Ностальгія Німеччини за маркою надто перебільшена

Багатьом німецьким виборцям (зрозуміло чому) вже давно надокучили їх європригоди. Після обіцянки Європейського центрального банку купувати облігації проблемних економік, наступний етап антикризового врегулювання вимагатиме нових фінансових витрат від німецьких платників податків і буде піддавати їх ризикам великих фінансових втрат у майбутньому.

Невдоволення німців Грецією, Ірландією та Португалією - і незабаром Іспанією та Італією, чиї апетити на допомогу продовжують зростати - ставить під сумнів зусилля Європи, спрямовані на те, щоб зупинити кризу і загрожують життєздатності євро.

Німці могли б повернутися до своєї ностальгії за німецькою маркою, якби хтось - власний уряд, наприклад, - спромігся б сформулювати альтернативу політиці фінансового порятунку. Можливо, втручання Сороса допоможе цьому.

До цих пір, очевидною альтернативою підтримки Греції та інших на плаву всередині євросистеми, був власний вихід або варіант бути вигнаним. Раніше це було немислимо, але тепер все змінилося. Варіант кінця світу став розмінною монетою, яку використовують як слабкі, так і сильні країни єврозони.

Невиправна помилка

Уряди Європи зробили велику і невиправну помилку, коли вони визнали, що розпад євро є можливим. Це ще більше підірвало систему і зробило процес врегулювання єврокризи надзвичайно складним. Тим не менш, варіант вигнання слабкої країни залишається малоймовірним, адже всі розуміють, що це завдасть величезної шкоди, і розкрутить маховик проблем, який важко буде зупинити.

Вигнання сильної країни – це вже краща ідея. Вона вже не нова, до речі. Рік тому у колонці для Bloomberg Аніл Кашьяп із Школи Бізнесу Чиказького Університету стверджував, що Німеччина і невелика група інших сильних економік мали би вийти з єврозони, щоб сформувати супер-євро. Кашьяп і Кеннет Гріффін з інвестиційної компанії Citadel написали тоді статтю для New York Times, де говорилося, що Німеччина повинна зробити це наодинці і поступово запровадити знову німецьку марку.

Існує велика різниця між цими двома ідеями – розділити євросистему на два багатонаціональні блоки чи дозволити Німеччині поступово повернути німецьку марку. Розглянемо другий варіант, який імовірно є більш привабливий для німецьких виборців, які скучили за своєю валютою під єдиною опікою Бундесбанку.

Воскресіння німецької марки має одну головну спільну рису із варіаном вигнання слабкої країни, і одну вирішальну різницю. Спільним для них є загальні зміни валютних курсів, які поліпшать конкурентоспроможність слабаків – збільшиться їхній експорт, прийдуть іноземні інвестиції, і почнеться зростання цих країн.

Щоправда, підвищення конкурентоспроможності Греції, скажімо, було б набагато більшим, якби Греція вийшла з системи, ніж якби це зробила Німеччина. (Якщо вийде Греція, її витрати на робочу силу зменшаться у співвідношенні до витрат у Франції, Фінляндії та інших країнах, а якщо вийде Німеччина, грецькі витрати на робочу силу по відношенню до Франції та інших країн залишаться без змін). Тим не менш, вихід Німеччини з євро все ж таки допоможе грецькій економіці.

Важлива відмінність виходу Німеччини у тому, що такий варіант не буде потребувати масових деномінацій фінансових контрактів і відповідно не призведе до хаосу. Припустимо, що виженуть Грецію. При швидкій девальвації драхми, греки не зможуть оплатити свої номіновані в євро борги. Контракти потрібно буде переписувати або анулювати, завдаючи великих і невизначених збитків кредиторам. І відразу виникає питання: кого виженуть наступним?

Слабкі ланки

Якщо Німеччина поверне назад німецьку марку, вона отримає дві ознаки: статус сильного кредитора і швидке зростання валютного курсу, тому її деноміновані в євро контракти залишаться дійсними.

Кашьяп і Гріффін пояснювали: "Німеччина зможе запровадити марку без зміни форми будь-яких своїх поточних активів, зобов'язань або договорів. Наприклад, євро на зберіганні в німецьких банках залишаться деноміновані в євро. Така ж доля спіткає німецький суверенний і корпоративний борг, який зараз деномінований в євро".

М'яко кажучи, ускладнення все одно будуть. Одне з багатьох питань: що буде з величезними надлишками Бундесбанку, які лежать в ЄЦБ в рамках процесу врегулювання діяльності банку, що називається Target 2? Тим не менш, німецький вихід підвищить конкурентоспроможність слабких країн "без ризику зараження або без кидання всієї євросистеми в хаос – тобто, без запуску того, що Баррі Айхенгрін назвав "матір'ю всіх фінансових криз".

У чому ж підступ? Відкидаючи усі непередбачувані ускладненння, він в основному полягає у наступному: аналогом зростання експорту і підвищення зайнятості по всій єврозоні буде падіння експорту та зростання безробіття в Німеччині. Нова німецька марка, ймовірно, зросте настільки, що підштовхне Німеччину в глибоку рецесію.

Ось чому німці повинні добре обміркувати пропозицію Сороса, і бути обережними щодо того, чого вони насправді бажають. Вони дивляться на євро і бачать лише проблеми. Але відмова від німецької марки (а до того, чітка фіксація вартості їх власної валюти по відношенню до інших європейських валют) дала їм величезні показники експорту та такі надлишки балансу платежів, які вони в протилежному випадку не могли б мати.

І давайте не будемо забувати, що ті надлишки були використані для забезпечення надмірного кредитування слабких економік Європи. Утворенню боргової кризи сприяють надмірні пропозиції кредитів, а також погані запозичення.

Фінансові рятівні позики, проти яких німецькі платники податків так щиро обурюються, були частково необхідні, щоб захистити недостатньо капіталізовані банки Німеччини від наслідків своїх власних дій. До цих пір поділ тягаря врегулювання суперечки між поганими кредиторами і поганими позичальниками був проведений на користь Німеччини. Ірландська економіка була розгромлена лише заради того, щоб врятувати кредиторів. Запитайте ірландців, з ким, на їх думку, повелись несправедливо.

Економіка Німеччини демонструє дивовижні успіхи. Однак позиція моральної зверхності німців у цій кризі є хибною. Якщо почуття загальної відповідальності - не кажучи вже про європейську солідарність, про яку Німеччина багато говорить останніми десятиліттями - не є достатніми, щоб прив'язати Німеччину до своїх сусідів, можливо тоді власний інтерес переконає їх. Подумай про це, Німеччино. Відроди німецьку марку, і зробиш велику користь решті Європи. Тоді ти також будеш найбільшим лузером.

Оригінал: Bloomberg

Переклад: iPress.ua