Остерігайтеся руки Москви на виборах в Грузії, Україні та Литві

Починаючи із виборів у Грузії, і закінчуючи Україною і Литвою, парламентські вибори у Східній Європі розкривають складний характер демократії і державного суверенітету в країнах, які колись перебували в складі радянської держави зі столицею у Москві. Росія прагне створити новий євразійський союз, що буде балансувати між Європейським Союзом на Заході і Китаєм на Сході.

Економічні зв'язки покликані створити більш тісні політичні і військові зв'язки, що робить менш імовірною можливість того, що сусіди Росії в майбутньому зможуть приєднатися до альтернативних військово-політичних союзів. Такий підхід демонструє більш жорстка політика по відношенню до вразливих колишніх держав-сателітів Росії в Центральній Азії та Центрально-східній Європі. Мета полягає в тому, щоб підірвати опозиційну політику цих держав до регіональних амбіцій Росії. Втручання Росії в їх внутрішню політику є цінною можливістю для впливу.

Грузія: Путін хоче дискредитувати Саакашвілі

Опозиція в Грузії на чолі з Іванішвілі вже святкує перемогу. Фото: AFP

Грузія стикається з серйозним політичним випробуванням на парламентських виборах. Подальший розвиток країни перебуває під пильною увагою після розігріву скандалу щодо зловживань у в'язниці та після звинувачень у порушеннях у виборчій кампанії та інші нападки на демократію, які опозиція кидає на адресу правлячої партії.

Прихильники уряду стверджують, що фінансовий спонсор опозиції, мільярдер Бідзін Іванішвілі організовує різноманітні провокації, щоб підірвати розвиток молодої демократії в Грузії. За їх словами, пан Іванішвілі, який заробив свої гроші в Росії, служить інтересам Кремля шляхом створення коаліції "Грузинська мрія", яка є головною опозиційною силою на цих виборах.

Фактичні результати виборів у Грузії можуть бути менш важливими, ніж власне реакція на них прихильників опозиції та уряду. Будь-який масштабний спалах насильства в результаті звинувачень у фальсифікації виборів може бути використаним владою Росії з метою дискредитації президента Михайла Саакашвілі. Президент Путін ніколи не пробачить Саакашвілі намагань повернути суверенітет Грузії над сепаратистськими територіями Південної Осетії та Абхазії в серпні 2008 року.

У гіршому випадку великі заворушення в Грузії можуть прискорити ще одне  російське військове втручання під приводом відновлення законності і порядку у спосіб встановлення більш слухняного уряду в столиці країни Тбілісі.

Україна: Росія може втрутитися в революцію, яка не  буде вже такою мирною, як у 2004-му

Фото: maidan.org.ua

Парламентські вибори в Україні 28 жовтня також можуть завершитися вуличними протестами, якщо спостерігачі чи прихильники ув'язненого лідера опозиції Юлії Тимошенко виявлять випадки масових порушень під час проведення виборів.

Росія прагне посилити свій вплив на Київ і такий вплив може бути гарантований у випадку встановлення авторитарного режиму, який отримає ізоляцію відносин з боку Заходу. Тим не менш, Росія продовжує побоюватися виникнення прямого внутрішнього конфлікту, що може викликати привид розпаду країни.

На попередніх виборах виборці в Західній та Центральній Україні в основному голосували за партії з прозахідними і реформістськими поглядами. У той час, як виборці у Східній і Південній Україні надають перевагу більш консервативному і проросійському вибору - правлячій Партії регіонів. Формування останніх українських урядів чергується між цими двома таборами. Проте, усі ці уряди також зазнають звинувачень у політичній роздробленості і корупції.

Політику Партії регіонів на чолі з президентом Віктором Януковичем трактують як введення політичної монополії, відкат від демократичних реформ і фальсифікацію парламентських виборів, тому є очікування, що наступна революція може бути зовсім не такою мирною, якою була "помаранчева" революція у листопаді 2004 року.

Побоюючись встановлення ще одного прозахідного уряду в Києві, Росія могла б відкрито втрутитися в події, забезпечуюючи підтримку чинному президенту. Наприклад, вона може надати допомогу і гарантувати безпеку для критикованої адміністрації.

Литва: Росія веде підривну політичну діяльність

Вибори до Сейму Литви - можливість для Кремля підірвати позиції проєвропейських партій. Фото: 15min.lt

На відміну від Грузії та України, Литва є консолідованою демократією, що визнається такою завдяки своєму членству в ЄС і НАТО. Тим не менш, суверенітет усіх трьох прибалтійських республік все ще ставиться під сумнів у Москві.

Литва, Латвія та Естонія перебувають в авангарді кампанії, розгорнутої країнами, які виступають за членство України та Грузії в НАТО. Москва категорично виступає проти такого кроку. Вибори в країнах Балтії є цінною можливістю для Кремля підірвати позиції місцевих політичних партій, які виступають проти регіональних амбіцій Росії.

Парламентські вибори у Литві відбудуться 14 і 28 жовтня. Правоцентристському уряду кидає виклик Лейбористська партія, яку, швидше за все, мають намір підтримати  виборці, що належать до етнічних російських меншин.

З’являються повідомлення про те, що російські оперативники займаються підкупом політиків і збуренням міжетнічних відносин. Вигідні бізнесові контракти, пожертвування політичним кампаніям, а також підкуп засобів масової інформації дозволяють Москві чинити політичний вплив і переконувати політиків схилятися до підтримки стратегічних російських інтересів.

Кілька попередніх випадків вказують на підривну політичну діяльність Росії на території Литви. Наприклад, російські бізнесмени зі зв'язками у Кремлі набувають все більшого впливу. Ця політика призвела до імпічменту президента Роландаса Паксаса у квітні 2004 року. Його звинуватили у витоку секретної інформації російському бізнесмену, який, як вважається, був пов'язаний із секретними службами Москви.

На латвійських виборах у вересні 2011 року Кремль підтримав етнічних росіян із партії "Гармонія", розраховуючи, що, потрапивши в уряд, вона зможе повернути політику Латвії до промосковського спрямування. Партія "Гармонія" залишилася поза формуванням правлячої коаліції через побоювання, що партія може відхилити рух Латвії з її західної орбіти.

Незважаючи на такі невдачі, кожен новий виборчий цикл забезпечує Москві свіжі можливості для реалізації своїх регіональних амбіцій. Заради збереження національної незалежності і розвитку демократії в цих країнах, будемо сподіватися, що вони будуть здатні протистояти цим амбіціям.

Автор: Януш Бугайскі, старший науковий співробітник Європейської програми в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні, автор 18 книг про Європу, Росію та трансатлантичні відносини.

Оригінал: The Christian Science Monitor

Переклад: iPress.ua