Політика Обами щодо України: "голосно кричати, але палиці не носити"
Реакція Америки на найнебезпечнішу кризу з безпеки, з якою Європа стикалася в останнє десятиліття, обмежувалася промовами та символічними жестами за повної відсутності конкретних дій. У середу президент США Барак Обама на знак прихильності Америки до українського суверенітету приймав у Білому домі нового тимчасового прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка, який, здається, вкрай дратує президента Росії Владіміра Путіна.
У четвер держсекретар Джон Керрі заявив, що США вдадуться до "дуже серйозних" кроків, якщо Росія не відступить у понеділок від спроби анексувати Крим. Однак у той час, коли у Білому домі подавали обід, а Держдепартамент виголошував суворі попередження, президент відмовився поворухнути пальцем, щоб реально стримати агресію Путіна.
Володимир Путін. Фото: sinn-fein-front.livejournal.com
Як стверджує The Wall Street Journal, адміністрація Обами "остерігаючись ескалації напруження у відносинах з Росією", відмовилася відповісти на нагальний запит України про військову допомогу, зокрема, про постачання зброї та боєприпасів, за винятком військових пайків. За оцінками офіційних осіб у Києві, Путін зосередив на кордоні з Україною 80-тисячне російське військо, а ми стурбовані "ескалацією напруження".
Коли адміністрація США продемонструє замість балаканини свою міць? Тоді, коли палатиме Київ? Чи взагалі ніколи? Стосовно Яценюка, візит якого символізує нашу солідарність, Обама сподівається хіба що на те, що він приготував прекрасний десерт. Мовляв, оскільки ми не збираємося надавати вашій країні зброю, необхідно, щоб ви захищалися самі. Президент Теодор Рузвельт набув слави зовнішньою політикою, суть якої він стисло висловив фразою: "Говоріть м’яко, але носіть велику палицю" (speak softly and carry a big stick).
Зовнішня політика Обами ближча до поняття "голосно кричати і не носити палиці". Тож не дивно, що Путін дійшов висновку, що навряд чи зіштовхнеться з серйозними наслідками за свою імперську авантюру. США не зробили нічого, коли 2008 р. він вторгнувся в Грузію. Зовсім недавно ми нічого не зробили після того, як сирійський режим перетнув "червону лінію", встановлену Обамою за використання хімічної зброї. (Згадайте, як експромтне відрядження Керрі на інспекційні перевірки стало через день приводом для того, щоб відмовитися від проголошеного зобов’язання).
Путін не сприймає слова Обами чи Керрі серйозно, бо вони не серйозні. Промови – це жести, як і влаштований президентом минулої середи ланч. Вони, як чітко свідчить відмова адміністрації США надати на прохання України допомогу, не мають стосунку до дій. Річ у тім, що ніщо за винятком надання зброї та розвідувальних даних незалежному українського урядові не відлякало б Путіна.
Джон Керрі. Фото: AFP
Звісно, не потрібно, щоб американській чобіт ступив на українську землю. Ми обоє – проти цього. Та якщо США хочуть зупинити небезпечне вторгнення Росії в Східну Європу, ми повинні підвищити ціну покарання. А не просто говорити про те, що вона зросте колись у майбутньому – коли Росія проковтне половину України й розмістить там десятки тисяч військ. Якщо президент не готовий підтвердити свої слова військовою допомогою, він серйозно не думає над тим, щоб зупинити збройну агресію Путіна.
Крім того, президенту слід негайно видати виконавчий указ щодо затвердження експорту американського природного газу до 20 країн, які чекають бюрократичного схвалення. Схвалення початку експорту в Європу, де у багатьох місцях Росія практично володіє монополією на природний газ, – найвищий пріоритет. Більше того, президенту слід видати указ стосовно 24 об’єктів скрапленого природного газу, не задіяних через бюрократичну тяганину. Це завдало б серйозного удару російській економіці, нав’язавши реальну ціну за напад Путіна на Україну.
Надзвичайні ситуації виправдовують дії, які не ухвалюють у мирний час. Вторгнення Росії в Україну створить умови, які сам президент у першому указі щодо санкцій назвав надзвичайним станом у країні. Ніхто не повинен сумніватися у серйозності подій у Східній Європі. Росія погрожує силоміць захопити територію суверенної держави. Захоплення Криму, який історично був російським і де живе російська більшість, Обама й Керрі охарактеризували як неприйнятне й дуже небезпечне.
Фото: AFP
Російська окупація решти частини України була б набагато загрозливішою та агресивнішою. Ситуація вимагає більшого, ніж балаканина. Якщо Путін виявить, що Захід у черговий раз не зробить нічого, щоб зупинити його агресію, він може стати достатньо нерозсудливим, щоб перевірити нашу рішучість у Латвії, Литві чи Естонії – країнах-членах НАТО, які ми зобов’язані захищати військовою силою.
Неспокій, що виник би там, призвів би до "перезарядки" безпосередньо на війну з Росією. Це стало б надзвичайно небезпечним і обернулося б катастрофою. Сполучені Штати мали б уже допомогти Україні. Пасивність – це шлях, який, найімовірніше, призведе до війни. Адміністрація Обами повинна негайно задовольнити прохання України про надання військової допомоги. Доки ще не пізно стримати агресію.
Джерело: CNN
Переклад: euromaidan.charter4.org
