Протестують і заробляють. Скільки платять полякам за участь у мітингах?

Керівництво "Солідарності" запевняє, що нікому не платить. Однак, за нашою інформацією, учасники протестів отримують гроші. За участь у найближчих акціях, які відбудуться вже у вересні, кожен з учасників отримає 120-150 злотих (близько $35-45).  

Керівництво партій і найбільших профспілок часто оцінюють на підставі чисельності їхніх мітингів. Тому на великі мітинги людей звозять з цілої країни і за чисельність мітингу особисто відповідають керівники регіонів. Залучити до мітингів рядових членів партій стає щораз важче.  

Заплановані на 11-14 вересня антиурядові протести у Варшаві спільно організовують три найбільші профспілки.

"Звичайно, є багато людей, які готові боротися за ідею, але їх мало, щоб організувати багатотисячну демонстрацію. Тому решту людей треба заохочувати", - розповідає член профспілки з великого підприємства в Помор'ї.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Профспілка звинуватила Boeing у порушенні трудового законодавства

В понеділок ми писали про трудовий колектив "S" Корабельні Ґданськ, який впродовж кількох років розділив між своїми членами 4,7 млн злотих ($1,5 млн) (зокрема на списання кредитів, миттєві невеликі кредити та гранти). Гроші йшли від товариства, яким керував Мар'ян Кшаклевскі, і були зібрані завдяки продажу цегли для "порятунку Корабельні Ґданськ". Завдяки цим коштам "S" стала потугою, а віце-шеф руху Кароль Ґужікєвіч – одним з найвідоміших діячів в Польщі. За вступ до спілки верф "S" платила 120-179 злотих ($35-55).

"Хочеш швидкий кредит? Потрібно було показатися на з'їзді, а найкраще поїхати на мітинг", – розповідав один з учасників руху.

Ґужікєвіч пояснював, що протести фінансувалися зі страйкового фонду, а не з грошей, отриманих з продажу цегли.  Кошти для виїздів, харчування учасників протесту виплачувалися також з того фонду, але "S" також могла надати "грант", якщо була така можливість.

Скільки члени профспілки отримають за вересневі демонстрації? Таких даних "S" не видає, але з підрахунків виходить, що – крім коштів для інформаційної підтримки – союз заплатить близько 100-150 злотих ($30-45) за кожного учасника протесту. Відповідно, кожні 10 тисяч діячів може коштувати 1-1,5 млн злотих ($300-450 тис).

Прес-секретар "S" Марек Левандовскі заперечує, що учасники отримують гроші за акції протесту.

"Зі страйкового фонду оплачуємо транспортні витрати, в основному для автобусів і виплати добових до 25 злотих або оплачуємо обід для активістів де-небудь на трасі, - пояснює Левандовскі. – 5% внесків, які збирає "S" зі своїх членів йде в страйковий фонд, тому ми можемо оплатити витрати участі в акціях протесту, оскільки люди не готові до цього. Коли людей звозять на маніфестації, не можна тримати їх голодними. Але це не є оплатою за участь у мітингу. Члени "S" усвідомлюють, що вони борються за свою справу".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Тарути немає грошей на діяльність Ґданської судноверфі

Окрім національного фонду "S", існують також і регіональні та фонди окремих відділень.

"Кожна організація самостійно вирішує, що робити зі своїми грошима. Якщо учасник маніфестації отримує від неї якусь винагороду, це їхня справа, але я не знаю таких випадків", - додав Марек Левандовські.

"Ці гроші належать "S" і вона може ними розпоряджатися так, як захоче. Інша справа, якщо б це були державні гроші", - каже Богдаг Лис, діяч першої "S".

Але від профспілки в регіоні або в на роботі при можливості можна отримати кредит, грант або повернення "інших видатків", оскільки такі рубрики з'являються, як одна з форм розрахунків. Мабуть тому про Корабельню Ґданськ говорять, що за виїзд до Варшави можна отримати гроші. Кілька років тому, як писав "Тиґоднік Повшехни", спілка "S" платила по 100 злотих учасникам мітингів під будинком Дональда Туска в Сопоті.

Як заохотити до протестів – коментує для "Газети Виборчої" професор Юліуш Ґардавскі, керівник кафедри економічної соціології Школи Економіки у Варшаві:

Крім короткого періоду "Солідарності" в 80-х роках, поляки мають інструментальне ставлення до різних організацій. Потребу ідентифікації, перебування поруч, передування разом вистачає їм в сімейному, родинному колі. Водночас організацію трактують як такі, що надають послуги. То культурна ознака, так ставляться до профспілок та інших організацій. Маємо стосунки дещо як клієнти. Члени спілки інвестують щомісяця невелику суму в спільний фонд і отримують за це послугу – зокрема, це є певний захист від звільнення.

Юліуш Ґардавскі. Фото: rp.pl

Натомість поляки загалом не трактують маніфестації чи страйків, як свої цінності. Це не є наш національний спорт, а якщо вже маніфестуємо, то зазвичай тоді, коли ми маємо справу з безпосереднім, я наголошую, безпосередньою, загрозою життя.

Це є великою проблемою для профспілок. Їх гасла акцептовані, але це не відображається на готовності вийти на вулицю. Члени профспілок очікують від своїх організацій ефективності, але не хочуть брати участь у їхній діяльності. У Варшаві ми маємо 100 тисяч членів профспілки, але, щоб вивести на вулиці 30 або 50 тисяч осіб, треба їх привезти до столиці. А в Парижі достатньо б було лише кинути гасло і була б чисельна маніфестація. В Польщі важко зробити спонтанні акції і тому створився звичай, що треба щось дати учасникам мітингів – наприклад, запакований обід. Так відбувається вже багато років і іншого способу нема. Звичайно, це не єдиний чинник, є також багато сентиментів, спогадів про минуле, є друзі. Але загалом – цього мало, щоб витрачати свій час на демонстраціях.

Оригінал: Wyborcza.pl

Переклад: iPress.ua