Теорії про те, звідки походять гроші, підказують також і майбутню долю долара та євро

Дехто стверджує, що гроші виводять своє коріння із сили держави. Інші стверджують, що походження грошей є суто приватною справою: вони існували б, навіть якби не було урядів. Ця дискусія триває вже довго, але вона впливає на деякі з найактуальніших питань монетарної політики.

Гроші виконують три основні функції. По-перше, вони повинні бути засобом обміну, який можна легко обміняти на товари та послуги. По-друге, вони повинні бути засобом збереження цінності, так щоб їх можна було заощаджувати та використовувати для споживання у майбутньому. По-третє, вони повинні бути розрахунковою одиницею, корисною вимірювальною паличкою.

Багато речей можуть виконувати ці функції. Чай, сіль та худобу вже використовували як гроші. У в'язницях Великобританії в'язні зараз надають перевагу капсулам з гелем для душу або вервиці.

Вживання грошей сягає своїм корінням тисячоліть. Електрум, сплав золота і срібла, використовували для карбування монет у Лідії (нині західна Туреччина) близько 650 р. до н.е.

Перші паперові гроші були в обігу у Китаї близько 1000 року н.е.. Ацтеки використовували какао-боби як гроші до XII століття. Загадка полягає у тому, як люди домовилися, що їм використовувати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи варто взагалі рятувати єдину валюту?

Карл Менгер, австрійський економіст, сформував одну школу думки про походження грошей ще у 1892 році ("Про походження грошей", Economic Journal, червень 1892 р.). За його версією подій, монетизація економіки починається тоді, коли сільськогосподарські громади відходять від натурального господарства і починають спеціалізуватися. Це призводить до підвищення ефективності, але означає, що торгівля з іншими громадами стає необхідністю.

Проблема полягає у тому, що робота ринків на підставі бартерного обміну є дуже клопітливою: доводиться вишукувати ту рідкісну людину, яка хоче саме те, що у вас є, і вона має те, що хочете ви.

Гроші виникають для того, щоб зменшити витрати бартерного обміну, і деякі їхні властивості спрацьовують краще, ніж інші. Товар, який використовують як гроші, не повинен втрачати своєї цінності, коли його купують і продають. Тож з одягу будуть погані гроші, оскільки ніхто не дасть ту саму ціну за вживаний та новий одяг.

Натомість, потрібне те, що є невеликим, довговічними (фрукти та овочі виключаються) та ділиться на дрібніші шматки. Менгер називав цю властивість "продаваністю". Спеції та ракушки добре продаються, що пояснює їхню роль грошей.

ДИВІТЬСЯ ФОТО: Дуров розкидав гроші з вікна

Уряд не відіграє у цьому ніякої ролі. Походження грошей є відповіддю ринку на високі витрати бартерного обміну, у якому найкращими грошима є те, що зводить до мінімуму витрати на торгівлю. Теорія Менгера є добрим описом того, як виникають неформальні гроші, такі, як ті, що їх використовують ув'язнені.

Але ця історія просто не відповідає фактам у більшості економіках, в яких існують гроші, як стверджує Чарлз Ґудгарт з Лондонської школи економіки у статті 1998 року "Дві концепції грошей: наслідки для аналізу оптимальних валютних зон" у European Journal of Political Economy.

Згадайте про широке використання дорогоцінних металів як грошей. Прибічник Менгера сказав би, що це відбувається тому, що метали є довговічними, діляться та мають невеликий розмір: це робить їх ідеальним засобом для обміну. Проте оцінити необроблені метали неймовірно важко - стверджував Ґудгарт, тому їхня вартість використання у торгівлі є високою. Набагато легше оцінити мішечок із сіллю або корову, ніж шматок металу. Необроблені метали не складають тесту Менгера на продаваність.

Ця проблема пояснює, чому металеві гроші перебувають в обігу у вигляді монет, а не шматків, і на кожній монеті зазначено фіксовану кількість металу у ній. Але історія показує, що карбування монет виникло не як спроба приватного сектора мінімізувати витрати на торгівлю, а як діяльність уряду. Саме втручання держави, а не ринок, змусило монети виконувати роль грошей.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гроші задурно

Це свідчить про те, що потрібна інша теорія, у якій держава відіграє більшу роль у походженні грошей. Ґудгарт назвав цю теорію "карталізмом". Фіскальні органи влади мають величезний стимул змусити економіку відмовитися від бартеру. Щойно виникають гроші, стає можливим вимірювання доходів та витрат.

Це означає, що їх можна оподаткувати. І державна скарбниця отримує другий стимул від емісійного доходу, різниці між номіналом монет і вартістю їх виробництва. Уряди запроваджують податки, які можна сплатити лише грошима, що створює попит на гроші, який означає, що їх будуть широко приймати як засіб оплати за товари. Держава змушує економіку відмовитися від бартеру через власні фіскальні цілі.

Ґудгарт використав історію грошей для перевірки цих теорій-суперниць. Він вивчив історію повалення Риму і той період у Х столітті, коли японський уряд припинив карбувати монети. Якби походження грошей мало виключно приватний характер, ці потрясіння не мали б ніяких наслідків для використання грошей. Але після розпаду Риму торговці вдалися до бартеру, у Японії вони почали використовувати рис замість монет. Існує очевидний зв'язок між фіскальною владою та грошима.

Боротьба за життя

Дані свідчать про те, що лише "неформальні" гроші можуть виникати у суто приватний спосіб. Але неформальні гроші можуть існувати і у найбільших масштабах. Наприклад, позиція долара як резервної валюти світу не викликана примусом з боку будь-якого уряду.

Його домінування за межами Америки спирається на те, що він є найкращим засобом для проведення міжнародних транзакцій. Коли найкраще до цих потреб надаватиметься інша валюта, компанії та уряди інших країн перейдуть до неї.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На 10 гривнях зображений не Мазепа, а інший гетьман (фото)

Доброю новиною для долара є те, що китайський юань поки що не приймають всюди як засіб платежів, і він страждає від високої інфляції, що знижує його корисність. Але зміна світової резервної валюти може бути швидшою, ніж багато-хто припускає.

Інший конкурент долара, євро, має серйозніші проблеми. Його походження точно не було приватним. З точки зору карталізму, євро не є нормальною валютою, яку гарантує національна держава. Це означає, що євро бракує опори у вигляді сили ринку або держави.

У своїй статті, написаній за рік до запровадження євро, Ґудгарт дійшов пророчого висновку, відзначивши "безпрецедентне розлучення між головними монетарними та фіскальними органами влади". Як він писав, прибічників карталізму "непокоїть, чи це розлучення не матиме певних непередбачених побічних ефектів".

Оригінал: The Economist

Переклад: iPress.ua