Війна в Іраку: річниця масового обману
"Небезпека зрозуміла: використовуючи хімічну, біологічну або навіть ядерну зброю, отриману за допомогою влади Іраку, терористи зможуть реалізувати свої амбіції та вбити тисячі або сотні тисяч невинних людей в нашій або будь-якій іншій країні... Терористи і терористичні держави не розкривають свої плани у відкритих повідомленнях та офіційних заявах, а реагувати на такі дії наших ворогів після того, як вони завдадуть свій удар першими – це не самооборона, це самогубство. Світ вимагає роззброєння Саддама Хусейна саме зараз"
В ім'я знищення неіснуючої загрози американці знищили десятки тисяч людей і перетворили Ірак у розсадник тероризму
Врешті-решт, все це виглядало, як марення під час лихоманки. Не виявилося в Іраку ні біологічної, ні ядерної зброї, можливо, було кілька заржавілих снарядів від хімічної зброї, але вони там валялися впродовж десятиліть. Ірак не був важливим спонсором ісламіського тероризму. Ісламський тероризм спонсорують не фашистські диктатури, такі як Ірак, а недержавні суб'єкти у недієздатних державах, таких як Афганістан і Сомалі. Таким чином, наше вторгнення в Ірак перетворило цю країну саме у таку недієздатну державу, що швидше нагадує міжусобну зону громадянських бойових дій, з якої якраз найкраще підтримувати тероризм.
Фото: rulez-t.info
Тисячі американських солдатів загинули у війні в Іраку, в результаті якої тільки збільшилась загроза антиамериканського тероризму. Загинули також тисячі іракських солдатів, а також сотні тисяч іракських цивільних осіб. Більшість із них були убиті іракськими ополченцями, які заповнили утворений після американського вторгнення вакуум від відсутності влади. Проте, багато цивільних убили також збройні сили США. В ім'я знищення неіснуючої загрози американці знищили десятки тисяч людей і перетворили Ірак у розсадник тероризму. Крім того, ми витратили на це трильйон доларів.
Як політичне співтовариство Америки прирекло себе на такий катастрофічний обман? Я ніяк не можу цього зрозуміти зараз, як і не розумів цього тоді. Мені здавалося абсурдним те, що в американському суспільстві в кінці 2002 року була згода розпочати нічим не спровокований напад на Ірак. Але у мене була одна перевага: я не жив в Америці в той час. Мені було незрозуміло і тривожно дивитись із відстані Західної Африки на зусилля американської держави, яка намагалася переконати себе напасти на країну, яка їй не загрожувала. Подібна реакція нерозуміння була дуже поширена в країні мого проживання, серед місцевих жителів і іноземців, в тому числі американців.
Фото: usmilitary.com
У самій Америці атмосфера була зовсім іншою. Я дізнався про це після мого повернення з Африки на початку 2003 року. Велика кількість загалом інтелектуальних людей, як виявилося, оголосили підтримку війні. Чому? Я думаю, що це відбувалося через часто маніпулятивні дискусії з цього приводу. Все починається з того, що ставиться запитання: як переконатися, що Ірак не має біологічної зброї? Тоді вас запитують: як реагувати на відмову Іраку дотримуватися вимог інспекцій ООН? І невдовзі, зробивши ряд індивідуально раціональних кроків, ви самі приймаєте рішення, яке є помилковим. Але згубний вплив інтелектуального конформізму, страх виявитися анти-патріотом або нерозумним апологетом диктаторів, нервова ненависть до себе інтелектуального класу, заляканого популярністю в народі анти-інтелектуального президента – все це зіграло свою важливу роль.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Священна війна Америки
Я пам'ятаю, як провів тиждень в офісах New York Times в січні; на той час серед інтелектуалів відчувалося бажання накладати на себе самоконтроль проти всього, що може бути сприйняте як ліберальний відхід. Розумні, серйозні люди переконали себе зробити своїми ці дуже помилкові претензії.
Із усіх цих подій я виніс гнітюче переконання, що всі ми, в тому числі ті з нас, хто вважається найбільш відповідальним, добре навченим і серйозним, цілком здатні нав’язати собі лиховісні фантазії. А дії, які, як ми вважаємо, повинні домогти нам зробити складний, але необхідний вибір, насправді можуть виявитися жестами лунатика, що бореться із нічними фантомами.
Цей урок ми постійно вивчаємо і знову забуваємо. Через два дні після попереджувальної промови Буша я відправився у нове закордонне відрядження. На екрані телевізора в пасажирському залі аеропорту у Південно-Східній Азії я бачив, як танки вторглися в Ірак; через кілька годин я прибув у В'єтнам. Для Америки все розпочиналося спочатку, але цього вона ще не знала.
Оригінал: The Economist
Переклад: iPress.ua
