Помер колишній прем'єр-міністр та один із архітекторів зовнішньої політики Росії Євген Примаков
Євген Примаков був одним з провідних сходознавців РФ, спеціалістом у галузі світової економіки і міжнародних відносин, зокрема, у сфері комплексної розробки питань зовнішньої політики Росії, вивчення теорії та практики міжнародних конфліктів і криз, дослідження світового цивілізаційного процесу, глобальних проблем, соціально економічних і політичних проблем країн, що розвиваються.
Примаков народився у Києві в 1929 році. Отримав освіту спеціаліста по арабських країнах в Московському університеті сходознавства, а потім захистив ступінь кандидата економічних наук.
В 1989 року Примаков був обраний до Верховної Ради СРСР.
Згрудня 1991 року по 1996-й він очолював Службу зовнішньої розвідки Росії. Широку популярність здобула дипломатія Примакова під час кризи в Перській затоці і першої війни в Іраку в 1991 році, коли його курс трактувався багатьма як альтернатива прозахідній позиції, зайнятої МЗС СРСР, очолюваним в ту пору Едуардом Шеварднадзе.
потім був призначений на пост міністра закордонних справ РФ.
Перебуваючи на посаді очільника МЗС РФ у 1996-98 роках, проводив курс, який оцінювався на Заході як жорсткий, зокрема, під час балканської кризи. Проте цей курс користувався широкою внутрішньополітичною підтримкою в Росії.
10 вересня 1998 Євген Примаков прийняв пропозицію президента Бориса Єльцина і очолив уряд Росії.У ранзі прем'єр-міністра очолював російську частину Російсько-Американської комісії з економічного та технологічного співробітництва.
Одним з найбільш відомих політичних вчинків Євгена Примакова є його реакція на рішення США почати військову операцію в Югославії в березні 1999 року. Під час польоту в Вашингтон з офіційним візитом Примаков дізнався про рішення США почати операцію і зажадав розвернути літак і скасувати візит.
У травні 1999 року він був відправлений у відставку.
З 2001 по 2011 роки Примаков займав пост голови Торгово-промислової палати.
Примаков та російсько-український конфлікт
13 січня 2015 року 85-річний Євген Примаков виступив на зборах елітного "Меркурій-клубу", президентом якого був. Попри те, що Примаков виправдовував анексію Криму, він належав до тієї частини консервативної правлячої еліти, яка є незадоволеною тим, як Володимир Путін править Росією.
Промову Примакова російські експерти розцінили як заклик бюрократичного і олігархічного класу до Путіна, щоб він змінив свій курс.
У своєму виступі Примаков був обережний, щоб його мова не стала прямим викликом для Путіна. Велика частина його виступу була присвячена нудним реформ з децентралізації, але між рядків була критика, іноді жорстка, щодо зовнішньої і внутрішньої політики Путіна.
iPress.ua пропонує 12 тез із доповіді Євгена Примакова
1. Попри обіцянки диверсифікувати економіку, засновану на енергоресурсах, не було досягнуто ніякого прогресу в зменшенні залежності від нафти і газу, хоча у Росії була чверть століття на те, щоб знайти рішення. (Щоправда Примаков не сказав, що 15 з 25 цих "загублених" років Росія перебувала під владою Путіна).
2. Російська економіка може розвиватися далі тільки за рахунок децентралізації, при якій регіональні та муніципальні власті зможуть самі приймати рішення про розподіл наявних бюджетних ресурсів. (Примаков завуальовано критикував концепцію Путіна про вертикаль влади, за допомогою якої Кремль контролює абсолютно всі за рахунок регіональних властей).
3. Росія повинна відмовитися від політики "самоізоляції", яка завдає шкоди її економіці. Найближчим часом санкції не скасують, і ціна на нафту буде залишатися низькою у зв'язку зі змінами в США і ОПЕК. Ізольована Росія - це другосортна Росія, незважаючи на твердження Путіна про економічний успіх завдяки самодостатності.
4. Росія (Путін) повинна зробити паузу в своїх грандіозних проектах з буріння в Арктиці; дорога розвідка арктичних нафтогазових родовищ більше не має сенсу в економічному плані, коли світові ціни на енергоносії такі низькі. Замість цього Росія повинна продовжувати здобувати енергоресурси на суші в східному Сибіру.
5. Грандіозні плани з розвитку інфраструктури, наприклад, будівництво моста, що з'єднує Росію і Криму, не були засновані на конкретних урядових рішеннях. Примаков відзначає, що розмови про відродження інфраструктури порожні. Це "просто слова для телевізійних шоу".
6. "Вуличну опозицію" в Росії не підтримує народ, і вона не загрожує режиму. Однак політична "турбулентність" може призвести до погіршення ситуації для більшої частини населення і перешкодить реалізації таких необхідних реформ у регіонах.
7. В інтересах Росії, щоб південний схід України залишався частиною цієї країни. Але це не означає, що Росія не повинна підтримувати сепаратистів, які хочуть отримати від українського уряду особливий статус.
8. Не повинно бути абсолютно ніяких поступок в тому, що Крим є частиною Росії. Крим не є предметом переговорів.
9. Хоча умови Мінського мирної угоди і порушуються, Росія не може вводити регулярні війська в Україну. Якщо вона це зробить, це дозволить США домінувати в Європі протягом наступного століття. (Примаков щоправда не згадав про те, що Путін уже направив регулярні війська, щоб врятувати сепаратистські сили в серпні минулого року, і використовує їх тепер для нового наступу на сході України).
10. Росія не може переорієнтувати свою економіку на Схід; в результаті Росія може просто перетворитися на звичайного постачальника сировини для Китаю.
11. Росія повинна бути відкритою для співпраці з НАТО і США в боротьбі з загрозами для людства, такими як тероризм, торгівля наркотиками і світовими конфліктами. Без цього міжнародного співробітництва "країна перестане бути великою державою".
12. Якщо Росія не покладе кінець своєї самоізоляції, вона не зможе грати одну з головних ролей серед тих країн, які готові співпрацювати з нею і брати до уваги її інтереси.
