Тимошенко і Лазаренко замовили Щербаня, бо він перекрив їм "газовий кран", - зміст звинувачення
Про це йдеться у "витягах з повідомлення про підозру", яке 18 січня отримала екс-прем’єр Юлія Тимошенко, і зміст якого подає "КомерсантЪ-Украина".
"Витяги з повідомлення про підозру" складаються з двох частин і, як стверджують джерела в силових структурах, це повідомлення несуттєво відрізняється від оригіналу.
Фігуранти справи - Юлія Тимошенко і Павло Лазаренко - вказуються у документі як Т. і Л.
Частина перша: хто винен у боргах ЄЕСУ
У першій частині викладаються обставини появи на українському ринку компанії "Єдині енергетичні системи України" (ЄЕСУ), яку очолювала Тимошенко, та формування заборгованості компанії перед міністерством оборони Росії за куплений газ в обмін на надання будівельних послуг.
Як встановило слідство, "своїми умисними діями Т., діючи за попередньою змовою з Л., заподіяла державі Україна матеріальний збиток в особливо великих розмірах на суму 3 млрд 113 млн 53 тис. 506 грн 26 коп".
Через це Тимошенко підозрюється в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу (в редакції 2001-го року; "привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем"; максимальне покарання - 12 років позбавлення волі).
Як повідомляв iPress.ua, вчора Вищий господарський суд раніше визнав вимоги МО РФ правомірними і зобов'язав державу повернути борг.
Частина друга: чому і за скільки вбили Щербаня
Євген Щербань. Фото: epochtimes.com.ua
Друга частина документа присвячена обставинам підготовки вбивства народного депутата України II скликання Євгена Щербаня.
За версією слідства, передумовою до цього стали дії тодішнього першого віце-прем'єра Павла Лазаренка, який лобіював прийняття 22 грудня 1995-го року Постанови уряду N1033 "Порядок забезпечення природним газом народного господарства і населення в 1996-му році".
Відповідно до цього документа, за кожною областю закріплювався єдиний оптовий постачальник газу, у якого всі підприємства були зобов'язані закуповувати паливо за встановленою ним ціною. У Дніпропетровській і Донецькій областях таким постачальником виявилася компанія ЄЕСУ.
"За надання протекції на державному рівні, лобіювання інтересів і усунення перешкод в роботі підприємства президент ЄЕСУ (Юлія Тимошенко – ред.) систематично перераховувала на зазначені Л. рахунки в банківських установах грошові суми в розмірі 50% від всього прибутку, отриманого компанією від здійснення комерційної діяльності", - стверджує слідство.
У Генеральній прокуратурі (ГПУ) упевнені, що "однією з перешкод" на шляху реалізації цього плану став Євген Щербань, який в свою чергу ініціював появу розпорядження голови Донецької облдержадміністрації від 12 лютого 1996 N71, згідно з яким, "єдиною організацією, яка уповноважена на укладення договорів з оптовими імпортерами природного газу на постачання його підприємствам Донецької області", мала бути не ЄЕСУ, а корпорація "Індустріальний союз Донбасу".
За даними слідчих, "на цьому ґрунті" між Павлом Лазаренком, Юлією Тимошенко і Євгеном Щербанем "виникали конфлікти, оскільки підприємства, підконтрольні останньому, категорично відмовлялися працювати з ЄЕСУ на умовах Т. і Л.".
Вчинок Щербаня сприяв зменшенню прибутку ЄЕСУ і, як наслідок, особистого прибутку Тимошенко та Лазаренка, і вони, як сказано в документі, ще на початку 1996-го року "спільно прийняли рішення про його вбивство".
"Так як безпосередньо Т. і Л. не могли скоїти вбивство Євгена Щербаня, вони вирішили замовити його іншим особам, тобто організувати вбивство", - заявляють у Генпрокуратурі.
Хронологія вбивства
За версією слідства, у першій половині 1996-го року радник Павла Лазаренка Петро Кириченко, "не знаючи про справжні наміри Т. і Л.", організував у будинку відпочинку "Пуща-Водиця" зустріч Павла Лазаренка з кримінальним авторитетом з Дніпропетровська Олександром Мільченком на прізвисько Матрос, з яким на початку року Лазаренко познайомив Юлію Тимошенко.
"Т. і Л., діючи за попередньою змовою між собою, замовили М. (Олександру Мільченко – ред.) вбивство Євгена Щербаня, гарантувавши за це виплату винагороди в розмірі $3 млн і, на прохання М., сприяння в приватизації Царичанського заводу мінеральних вод ", - вказується в документі.
Для виконання цього замовлення Матрос звернувся до керівників банди, яка з кінця 1993-го року діяла в Україні, а в 1995-му організувала вбивство президента футбольного клубу "Шахтар" Ахатя Брагіна.
"Для обговорення умов виплати винагороди за вбивство Євгена Щербаня" в першій половині 1996-го року Тимошенко особисто зустрічалася з Матросом і одним з керівників банди в столичному готелі "Національний", де жила у той час", - стверджують в ГПУ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тимошенко світить пожиттєве: "вона замовила Щербаня", - Пшонка
Загалом у підготовці вбивства Євгена Щербаня, за даними прокуратури, були задіяні 15 людей.
3 листопада 1996-го в аеропорту Донецька, коли Щербань разом з дружиною вийшли з літака, один з виконавців убивства Вадим Болотських (згодом засуджений за вбивство до довічного ув'язнення), "наблизився до Щербаня і двома пострілами з пістолета ТТ вбив його". Його спільник відкрив стрілянину з "Аграму", через що загинули ще 5 осіб.
Частину обумовленої суми за вбивство - $500 тис - Павло Лазаренко передав Олександру Мільченку через свого помічника, а той 4 листопада віддав їх Матросу. Після цього, як стверджують слідчі, Юлія Тимошенко і Павло Лазаренко почали зволікати з виплатою решти суми.
Особливо активно платежі (всього їх було 9) з рахунків проводилися в травні 1997-го року, а загальна сума виплачених грошей за вбивство Щербаня становила $2,82 млн.
"Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися в організації спільно з Л. умисного вбивства при обтяжуючих обставинах - з корисливих мотивів, Т. скоїла злочин, передбачений ч. 4 ст . 19. п. "а" ст. 93 Кримінального кодексу (в редакції 1992 року) ", - підсумували в ГПУ.
Як відомо, ця стаття - "умисне вбивство" - передбачає максимальне покарання у вигляді довічного ув'язнення.
Один із адвокатів екс-прем'єра Олександр Плахотнюк заявив, що поки що зі змістом документа встигла ознайомитись лише Юлія Тимошенко.
